Ухвала суду № 46546113, 07.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2015 р. м. Київ К/800/46669/14, № К/800/45842/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Кошіля В.В.,

Приходько І.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

позивача - Мацевич І.Ю.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" та Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014

у справі № 816/1555/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" звернулося до суду позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2014 №0000022202/31, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 383580,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2014 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27.06.2014), яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.01.2014 №0000022202 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в загальному розмірі 201 247,20 грн., в т.ч. за основним платежем - 134 164,80 грн., за штрафними санкціями - 67 082,40 грн.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Також, не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014 в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга ДПІ задоволенню не підлягає, а касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "АТАРГАТІС А" у травні 2013 року, з ТОВ "ГЕССЕН" у липні 2013 року, за результатами якої складено акт від 20.12.2013 №5676/16-03-22-02-12/30941194, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 255720,00 грн., у т.ч. за травень 2013 року в сумі 174320,00 грн., за липень 2013 року в сумі 81400,00 грн.

На підставі зазначеного висновку акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.01.2014 № 0000022202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 383580,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 255720,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 127860,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 201 247,20 грн., враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Атаргатіс А» (постачальник) було укладено договір поставки № 9 від 07.05.2013, за умовами якого постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товар згідно з замовленнями покупця та товаросупровідною документацією в порядку і на умовах, передбачених цим Договором (а саме пляшка 0,5 п/в Елітна, піддон 1200*800).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем були надані первинні документи бухгалтерського обліку, зокрема, копії видаткових та податкових накладних.

Факт проведення розрахунку між позивачем та ТОВ «Атаргатіс А» відповідачем не заперечується.

Судами встановлено, що поставлений товар (піддони та пляшки) у тій кількості, в якій був придбаний та перевезений, оприбуткований позивачем, про що свідчать наявна в матеріалах справи виписка по картці рахунку 6311, подальший рух придбаний ТМЦ підтверджується наявними в матеріалах справи: випискою по рахунку 2041, оборотно-сальдової відомості по рахунку 2041 за травень 2013 року.

Зокрема, встановлено, що придбання у ТОВ "Атаргатіс А" вказаного товару здійснено позивачем в рамках своєї господарської діяльності за видами згідно КВЕД: 11.01 - дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв та 11.03 - виробництво сидру та інших плодово-ягідних вин.

Використання придбаних пляшок у господарській діяльності підтверджено, зокрема, даними про випуск лікеро-горілчаної продукції за 2013 рік, а також відомостями бухгалтерського обліку по переміщенню та списанню запасів (посуд, пляшка), що відображаються по рахунку 2041.

На підтвердження виконання договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 08.04.2008 № 08/04/2013, укладеного позивачем із ТОВ "Транс-Вест-Експедиція", в матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних, актів про надання транспортних послуг ТОВ "Транс-Вест-Експедиція", подорожніх листів.

Встановлені відповідачем деякі недоліки оформлення товарно-транспортних накладних, правомірно не прийняті до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки дана обставина є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку та не може свідчити про недоведеність поставки товару у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене вище, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 201 247,20 грн., у зв'язку з чим судами правомірно скасовано спірне податкове повідомлення-рішення в цій частині.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 182332,80 грн. (у т.ч. за основним платежем - 121555,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 60777,60 грн.), та вважає такі висновки судів передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, підставою для висновку відповідача про завищення позивачем податкового кредиту на суму 121555,20 грн. є твердження про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за рахунок вартості інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг за угодами, укладеними із ТОВ «Атаргатіс А» та ТОВ «Гессен», оскільки з наданих позивачем копій актів здачі-прийняття робіт (надання-послуг) вбачається, що останні не містять такого обов'язкового реквізиту, як зміст і обсяг господарської операції, тобто, не конкретизований вид поставлених послуг.

Разом з тим, позивач стверджує, що інформаційно-консультаційні послуги, що надавалися контрагентами, стосувалися бухгалтерського обліку підприємства та його філій (відділень). Рішення щодо доцільності отримання інформаційно-консультаційних послуг було прийнято на зборах акціонерів позивача у зв'язку зі значним розширенням діяльності ПрАТ "Кременчуцький ЛГЗ" щодо заснування філій та відсутністю кваліфікованих працівників, які б вирішували питання, що виникали у процесі діяльності філій, а тому виникла необхідність про залучення сторонніх фахівців.

З аналізу наведених вище приписів ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій щодо надання інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг за угодами, укладеними позивачем із ТОВ «Атаргатіс А» та ТОВ «Гессен», а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманих послуг, не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України, в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій слід залишити без змін.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014 скасувати в частині відмови у задоволенні позову з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) В.В. Кошіль (підпис) І.В. Приходько