Ухвала суду № 46546071, 07.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2015 року м. Київ К/800/44440/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Кошіля В.В.,

Приходько І.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Єлєніна С.М.,

від відповідача - Полегешко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.12.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014

у справі № 825/4252/13-а

за позовом Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Чернігівнафтогазгеологія"

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Крім того, відповідачем було заявлене клопотання про заміну Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 05.07.2013 №18/22/01431535, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пп.14.1.11, пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.135.1, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.1, п.138.2, п.138.4, пп.138.10.2, пп.138.0.4 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144, пп.145.1.2, пп.145.1.3, п.145.1 ст.145, п.146.15 ст.146, п.152.9 ст.152 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 692686,00 грн.;

- п. 198.2, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст. 200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 1887699,00 грн., та завищено рядок 19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» на загальну суму 63692,00 грн.;

- пп.168.1.2, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в період, що перевірявся, на загальну суму 570504,91 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.07.2013: №0000061720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 589459,06 грн., у тому числі 570504,91 грн. - за основним платежем та 18954,15 грн. - за штрафними санкціями; №0003792200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та організацій на загальну суму 1039029,00 грн., у тому числі 692686,00 грн. - за основним платежем та 346343,00 грн. - за штрафними санкціями; №0003802200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та організацій на загальну суму 416265,00 грн., у тому числі 333012,00 грн. - за основним платежем та 83253,00 грн. - за штрафними санкціями; №0003812200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 2831550,00 грн., у тому числі 1887699,00 грн. - за основним платежем та 943851,00 грн. - за штрафними санкціями; від 10.10.2013 №0003912220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток підприємств та організацій на загальну суму 199800,00 грн., у тому числі 159840,00 грн. - за основним платежем та 39960,00 грн. - за штрафними санкціями.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій з поставки товарів між позивачем та його контрагентами - ТОВ «НВП «Георесурси», ПП «АВК-БУД» підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: видатковими накладними; податковими накладними; рахунками-фактури; платіжними дорученнями; картками складського обліку матеріалів.

Товарність операцій між позивачем та ПП «Кейторг» за спірними договорами купівлі-продажу встановлена в судовому порядку постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.03.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013, що набрали законної сили. А тому, виходячи з приписів ч.1 ст.72 КАС України, зазначені обставини слід вважати такими, що не потребують доказування.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Доводи відповідача щодо наявності у ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» кредиторської заборгованості перед ТОВ «Лого Сістемс» станом на 01.01.2012 та на 31.12.2012 по рахунку 63100, яка на думку податкового органу, вплинула на правильність обчислення позивачем податкової звітності в частині обрахування доходів підприємства за 2012 рік, правомірно відхилені судами, оскільки встановлено, що позивач має не кредиторську заборгованість, як стверджує скаржник, а дебіторську заборгованість ТОВ «Лого Сістемс» за виконані роботи в сумі 1 416 483,78 грн.

Перевіряючи дотримання позивачем вимог податкового законодавства при визначенні сум амортизації на нематеріальні активи, то слід зазначити, що з приписів пп.14.1.120 п.14.1 ст.14 та пп.145.1.2, 145.1.3 п.145.1 ст.145 ПК України, вбачається, що нарахування амортизаційних витрат здійснюється, зокрема, на такі нематеріальні активи як права користування природними ресурсами.

Разом з тим, слід зазначити, що позивачем з метою вдосконалення технології буріння і видобутку розсолу бішофіту було проведено науково-дослідну роботу і складено відповідний звіт, результати якого застосовуються ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» у виробництві при розробленні технологічних схем та регламентів дослідно-промислової розробки родовища в цілому та для складання робочих проектів на спорудження свердловин.

Таким чином, як було вірно встановлено судами, позивачем нараховано амортизацію на нематеріальний актив «Звіт. Складання технологічної схеми розробки Новоподільського родовища, а саме: «Дослідно-промислові роботи по розробці технологічної схеми видобутку розсолу природного бішофіту Новоподільського родовища калійно-магнієвих солей на прикладі свердловини №2 та №3», використання якого безпосередньо пов'язане зі здійсненням позивачем свого права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище) у розумінні ст.14 та ст. 154 ПК України, що свідчить про правомірність складання ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» податкової звітності в частині обчислення амортизаційних витрат на нематеріальні активи.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим судами правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення.

Щодо визначення відповідачем ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, судами враховано наступне.

Відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, оскільки періодом виникнення у позивача заборгованості з податку на доходи фізичних осіб є 2008-2009 роки, а спірне податкове повідомлення-рішення щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 589459,06 грн. прийнято відповідачем лише у 2013 році, тобто, з пропуском строку, передбаченого ст.102 ПК України, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що в даному випадку наявні достатні правові підстави для визнання його неправомірним та скасування.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) В.В. Кошіль (підпис) І.В. Приходько