Ухвала суду № 46545890, 22.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2015 року м. Київ К/9991/38898/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2012

у справі № 2а-1670/6640/11

за позовом Приватного підприємства "Енергобудпроект"

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2012, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції від 10.03.2011 №0000032301.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до Державного бюджету податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за грудень 2008 року, лютий, квітень, вересень, листопад, грудень 2009 року, січень 2010 року, за результатами якої складено акт №351/23-34689847 від 23.02.2011.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимог п.п.7.4.1.,7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 71980,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.03.2011 №0000032301, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 89975,00 грн., у т.ч. 71980,20 грн. - за основним платежем та 17995,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Дані порушення, на думку податкового органу, виникли через відсутність реальності виконання договорів між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», з огляду на порушення відносно посадових осіб ТОВ «С.Дж.Р.Груп» кримінальної справи за ч.2 ст.205 Кримінального Кодексу України.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, у періоді, що перевірявся, між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» були укладені усні угоди поставки товару, а саме: кабелю, реле, затискача, муфти, тощо та послуги. Включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за вищезазначеними угодами в період грудень 2008 року, лютий, квітень, вересень листопад, грудень 2009 року , січень 2010 року суму ПДВ у розмірі 71980,00 грн., здійснено ПП «Енергобудпроект» на підставі виписаних ТОВ «С.Дж.Р.Груп» податкових накладних, що підтверджується актом перевірки та не заперечується сторонами. Накладні містять адресу місцезнаходження покупця, кількість проданих товарів, ціну продажу.

Судом першої та апеляційної інстанції досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вище зазначеним контрагентом, на час укладення та виконання правочинів позивач мав офіційну інформацію щодо нього з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій, який був зареєстрований в ЄДРПОУ, був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебував на обліку як платник податків, у тому числі був платником податку на додану вартість.

Не можуть бути підставою для інших висновків і доводи відповідача про нікчемність вищезазначених правочинів, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваних угод відповідачем не надано.

Натомість наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні угоди та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, у справі не встановлено.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун