Рішення № 4654582, 25.03.2008, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Справа № 2-301 2008 р.

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ України

25 березня 2008 року Комінтернівський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого - судді Данько В.В.

при секретарі - Чумаковій Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Державного підприємства „Завод ім. Малишева", 3-я особа Прокурор Комінтернівського району м. Харкова про стягнення сум авторської винагороди за використання раціоналізаторської пропозиції із урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача авторську винагороду за використання раціоналізаторської пропозиції «Децентралізація системи повітропостачання цехів основної площадки підприємства» за договором №717дп від 18.05.2005р. суму боргу в розмірі 243 631,65 грн., в тому числі, авторську винагороду в сумі 200 225,87 грн., інфляційні нарахування в сумі 32 749, 76 грн., три відсотки річних в сумі 10 656, 02 грн.

Позивач ОСОБА_3. звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача авторську винагороду за використання раціоналізаторської пропозиції «Децентралізація системи повітропостачання цехів основної площадки підприємства» за договором №717дп від 18.05.2005р. суму боргу в розмірі 278 436,15 грн., в тому числі, авторську винагороду в сумі 228 829,56 грн., інфляційні нарахування в сумі 37 428,28 грн., три відсотки річних в сумі 12 178,31 грн.

Позивач ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача авторську винагороду за використання раціоналізаторської пропозиції «Децентралізація системи повітропостачання цехів основної площадки підприємства» за договором №717дп від 18.05.2005р. суму боргу в розмірі 139 218, 07 грн., в тому числі, авторську винагороду в сумі 114 414,78 грн., інфляційні нарахування в сумі 18 714, 14 грн., три відсотки річних в сумі 6 089, 15 грн.

Позивач ОСОБА_4. звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача авторську винагороду за використання раціоналізаторської пропозиції «Децентралізація системи повітропостачання цехів основної площадки підприємства» за договором №717дп від 18.05.2005р. суму боргу в розмірі 208 772,13 грн., в тому числі, авторську винагороду в сумі 171 577,93 грн., інфляційні нарахування в сумі 28 063,12 грн., три відсотки річних в сумі 9 131,07 грн.

За клопотанням ОСОБА_1 ухвалою Комінтернівського районного суду від 01 жовтня 2007року однорідні позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2. та ОСОБА_4. об'єднані в одне провадження на підставі cm. 126 ЦПК України, як такі, що ґрунтуються на єдиних підставах виникнення та спрямовані до одного відповідача.

12 жовтня 2007 року відповідач заявив зустрічний позов до позивача ОСОБА_1 про визнання недійсним договору №717дп від 18.05.2005р.

Ухвалою Комінтернівського районного суду від 12 жовтня 2007 року зустрічний позов відповідача повернуто, як поданий з порушенням вимог частини 1 cm. 123 ЦПК України, тобто після проведення попереднього судового засідання по справі.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24.03.2008 року до справи було залучено прокурора Комінтернівського району м. Харкова в якості 3-ї особи.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_5. підтримала позовні вимоги позивачів.

Представник відповідача ОСОБА_6, з'явившись у судове засідання, проти позову заперечував, надав відзив від 23.11.2007р. вих. № 3010/16, в якому зазначив, що наданий позивачами розрахунок використання раціоналізаторської пропозиції «Децентралізація системи повітропостачання цехів основної площадки підприємства» за договором №717дп від 18.05.2005р. суперечить п. 53 Тимчасового Положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні, затвердженого Указом Президента України від 18.09.1992р. №479/92, Методичним Рекомендаціям «Про порядок складання, подачі і розгляду заяви на раціоналізаторську пропозицію», затвердженими наказом Держпатенту України від 27.08.1995р. за №131 та погодженими з Мінекономіки, Мінюстом, Мінфіном, Мінстатистики, Методичним Рекомендаціям з визначення прибутку від використання об'єктів промислової власності, затвердженими наказом Держпатенту України від 26.08.1998р. за №80, що цей договір порушує частину 1 ст. 484 ЦК України, що інфляційні нарахування та три відсотки річних не підлягають стягненню у зв 'язку з порушенням проти відповідача провадження у справі про банкрутство Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.09.2007р. та введення цією ухвалою мораторію на задоволення вимог кредиторів, у період дії якого, заборонено нарахування відповідачу неустойки (штрафу, пені) інших фінансових санкцій.

Прокурор Комінтернівського району м. Харкова також: заперечував проти позову на тих підставах, що й представник відповідача.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши і оцінивши добуті у судовому засіданні докази у сукупності, встановив наступне.

Суд встановив, що, ОСОБА_1, ОСОБА_3., ОСОБА_2. та ОСОБА_4. є співавторами раціоналізаторської пропозиції «Децентралізація системи повітропостачання цехів основної площадки підприємства».

Раціоналізаторську Пропозицію було подано колективом співавторів 09.01.2002р. керівництву відповідача та зареєстровано в журналі реєстрації раціоналізаторських пропозицій відповідача за № 10 003.

Рішенням технічної ради відповідача від 22.01.2002р. Раціоналізаторську Пропозицію було визнано раціоналізаторською та прийнято до впровадження у виробництві відповідача.

Колективу співавторів відповідач у встановленому порядку видав свідоцтво на Раціоналізаторську Пропозицію.

Відповідно до акту №2 від 30.04.2003р. Раціоналізаторська Пропозиція використовується відповідачем з 01.04.2003р.

18.05.2005р. між позивачами та відповідачем були укладені договори №717дп про сплату авторської винагороди за використання раціоналізаторської пропозиції.

Згідно умов цих договорів та доданих до договорів розрахунку доходу від використання раціоналізаторської пропозиції за два роки з 01.04.2003р. до 31.03.2005р., а також: відповідно до умов угоди співавторів раціоналізаторської пропозиції про розподіл авторської винагороди, відповідач зобов'язався сплатити позивачам договірну вартість авторської винагороди за перший рік використання раціоналізаторської пропозиції у строк до 30.06.2005р., договірну вартість авторської винагороди за другий рік використання раціоналізаторської пропозиції у строк до 30.12.2005р.

Проте відповідач не виконав зазначені зобов'язання щодо сплати позивачам авторської винагороди за перший та другий рік використання раціоналізаторської пропозиції.

Хоча свідоцтво про раціоналізаторську пропозицію видано позивачеві у 2003 році, відносини сторін спору зі справи щодо використання цієї пропозиції продовжують існувати і після набрання чинності ЦК. У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу визначено:

Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності".

Отже, до спірних відносин сторін мають застосовуватися положення статей 481 -484 ЦК, що регулюють право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію.

У статті 484 цього Кодексу визначено:

"1. Автор раціоналізаторської пропозиції має право на добросовісне заохочення від юридичної особи, якій ця пропозиція подана.

2. Юридична особа, яка визнала пропозицію раціоналізаторською, має право на використання цієї пропозиції у будь-якому обсязі".

Крім того, на відносини сторін зі спору поширюються положення пунктів 9, 20, 35, та 53 Тимчасового положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні, затвердженого Указом Президента України від 18.09.92 N479/92, з огляду на такі положення нормативних актів.

Указом Президента України від 22.06.94 N 324/94 було визнано таким, що втратило чинність, Тимчасове положення, але лише у частині правової охорони об'єктів промислової власності.

У пункті 2 статті 1 Паризької Конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883 вичерпно визначено коло об'єктів охорони промислової власності, до яких віднесено патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та вказівки про походження чи найменування місця походження, а також: припинення недобросовісної конкуренції.

Отже, раціоналізаторські пропозиції не включено до кола об'єктів охорони промислової власності.

У пункті 35 Тимчасового положення визначено:

"Підприємство, яке прийняло до розгляду заяву на раціоналізаторську пропозицію, повинно її зареєструвати і протягом місяця з дати реєстрації прийняти щодо неї рішення. Після прийняття про визнання пропозиції раціоналізаторською автору має бути видане свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію, яке підтверджує визнання пропозиції раціоналізаторською, дату її подання та авторство на раціоналізаторську пропозицію".

Відповідно до пункту 53 Тимчасового Положення «Право на винагороду має автор (співавтори) раціоналізаторської пропозиції протягом 2 років від дати початку її використання на підприємстві, яке видало автору свідоцтво на цю раціоналізаторську пропозицію.

Розмір винагороди визначається умовами договору між: автором і підприємством і не може бути менше:

10 відсотків доходу, одержуваного щорічно підприємством від використання раціоналізаторської пропозиції;

2 відсотків від частки собівартості продукції (робіт і послуг), що припадає на раціоналізаторську пропозицію, корисний ефект від якої не впливає на одержання доходу.

Винагорода сплачується автору відповідно до договору, але не пізніше 3 місяців після закінчення кожного року використання раціоналізаторської пропозиції»

Посилання відповідача на порушення пункту 53 Тимчасового Положення, оскільки на думку відповідача цей пункт встановлює обов'язковість використання для обчислення авторської винагороди розрахунку отриманого підприємством доходу, є безпідставними тому, що зазначена норма використовує поняття доходу виключно для визначення мінімального розміру винагороди та не обмежує авторів та підприємство у визначенні методики обчислення авторської винагороди.

Посилання відповідача на порушення Методичних Рекомендацій «Про порядок складання, подачі і розгляду заяви на раціоналізаторську пропозицію», затвердженими наказом Держпатенту України від 27.08.1995р. за №131 та погодженими з Мінекономіки, Мінюстом, Мінфіном, Мінстатистики, Методичних Рекомендацій з визначення прибутку від використання об 'єктів промислової власності, затвердженими наказом Держпатенту України від 26.08.1998р. за №80, є безпідставними тому, що зазначені Методичні Рекомендації не є нормативно-правовими актами, оскільки вони не зареєстровані Міністерством Юстиції України, що передбачено Указом Президента України від 03.10.1992р. №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади».

Відповідно до п. 1 цього Указу з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Питання визначення доходу від використання раціоналізаторської пропозиції зачіпають законні інтереси громадян, що є авторами таких пропозицій, тому вказані Методичні Рекомендації не є нормативно-правовими актами та їх положення не мають обоє 'язкового характеру.

Викладене підтверджується п. 2 Методичних Рекомендацій з визначення прибутку від використання об'єктів промислової власності, затвердженими наказом Держпатенту України від 26.08.1998р. за №80, відповідно до якого, ці Методичні Рекомендації можуть бути використані при визначенні прибутку від використання об'єктів промислової власності, тобто обов'язковість застосування цих Методичних Рекомендацій не встановлено, тому заперечення відповідача в частині порушення норм цих Методичних Рекомендацій є необґрунтованими.

Посилання відповідача на ч. 1 ст. 484 ЦК України є безпідставним, оскільки відповідач не обґрунтував у чому він вбачає порушення цієї норми.

Відповідно до абзацу 3 п. 9 Тимчасового Положення Раціоналізаторська пропозиція є корисною для підприємства, якому вона подана, якщо її використання дає змогу підвищити економічну ефективність або одержати інший позитивний ефект цим підприємством. Тому твердження відповідача, що діючим законодавством України передбачена виплата винагороди за використання раціоналізаторських пропозицій, виходячи із показників доходу підприємства, а не із показників економічної ефективності не відповідає законодавству України.

Відповідно до п. 53 Тимчасового Положення право на винагороду має автор (співавтори) раціоналізаторської пропозиції протягом 2 років від дати початку її використання на підприємстві, яке видало автору свідоцтво на цю раціоналізаторську пропозицію. Розмір винагороди визначається умовами договору між; автором і підприємством.

Як свідчать матеріали справи, розмір авторської винагороди позивачів обумовлено умовами договорів № 717дп від 18.05.2005р., укладених між; позивачами та відповідачем, та ці договори передбачають сплату авторської винагороди за два роки використання раціоналізаторської пропозиції, як це і передбачено п. 53 Тимчасового Положення. Таким чином, порушення умов вказаних договорів з боку відповідача в частині сплати авторської винагороди за другий рік використання раціоналізаторської пропозиції порушує законні права та інтереси позивачів, та є підставою для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності.

12 грудня 2007 року прокуратурою Комінтернівського району м. Харкова подано клопотання про участь у справі з метою представництва інтересів держави. 21 березня 2008р. суд задовольнив зазначене клопотання на підставі ст.ст. 45, 46 ЦПК України.

Клопотання відповідача від 10.09.2007р. та клопотання прокуратури Комінтернівського району м. Харкова 14 січня 2008року про призначенні по справі судово-економічної експертизи для перевірки розрахунку сум авторської винагороди підлягають відхиленню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. На думку відповідача та прокуратури розрахунок сум авторської винагороди, встановлений договорами № 717дп від 18.05.2005р. суперечить чинному законодавству, підлягає перевірці, для чого потрібні спеціальні знання та проведення експертизи. Проте як встановлено в ході судового розгляду, розрахунок сум авторської винагороди, встановлений договорами № 717дп від 18.05.2005р., відноситься до договірного регулювання відповідно до п. 53 Тимчасового Положення та є обов'язковим відповідно до умов укладених договорів № 717дп від 18.05.2005р., а доводи відповідача та прокуратури про складення розрахунку сум авторської винагороди з порушенням законодавства є безпідставними. Тому з'ясування обставин, що мають значення для справи, не потребує спеціальних знань, в зв 'язку з чим суд відмовляє відповідачу та прокуратурі в задоволенні клопотання про проведення судової експертизи.

Заперечення відповідача, що інфляційні нарахування та три відсотки річних не підлягають стягненню у зв 'язку з порушенням проти відповідача провадження у справі про банкрутство Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.09.2007р. та введення цією ухвалою мораторію на задоволення вимог кредиторів, у період дії якого, заборонено нарахування відповідачу неустойки (штрафу, пені) інших фінансових санкцій, є помилковими.

Відповідно до абзацу 4 частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнанні його банкрутом" (у редакції, що діє до внесення змін Законом України від 17 листопада 2005 року) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). По визначенню термінів, використаних у цьому Законі, грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредиторові певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору й на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України (абзац 7 статті 1).

Такі підстави передбачені, зокрема, статтею 214 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року й частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року, згідно яким боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також: 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції й відсотків річних є способом захисту його майнового права й інтересу, суть якого складається у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінювання коштів внаслідок інфляційних процесів і одержанні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними їм коштами, що підлягають сплаті кредиторові.

З огляду на викладене, інфляційні нарахування на суму боргу й відсотки річних входять до складу грошового зобов'язання, як воно визначено в статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнанні його банкрутом", та відповідно підлягають стягненню з відповідача.

За таких обставин суд вважає, що відповідач у порушення вимог договору безпідставно не здійснив оплату позивачам авторської винагороди за перший та другий рік використання раціоналізаторської пропозиції у порядку, встановленому договорами 717дп від 18.05.2005р., в зв'язку з чим вона підлягає примусовому стягненню з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних за період прострочення відповідача, відповідно з 01.07.2005р до 01.07.2007р.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 481 - 484 ЦК України, пунктів 9, 20, 35, та 53 Тимчасового положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні, затвердженого Указом Президента України від 18.09.92 N479/92, ст. ст. 4, 15, 151, 30, 62, 202, 2021, 203 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - задовольнити.

Стягнути з ДП „Завод ім. Малышева" (код ЄДРПОУ 14315629) на користь ОСОБА_1 суму авторської винагороди у розмірі 200225 (двісті тисяч двісті двадцять п»ять) грн. 87 коп., інфляційні нарахування у розмірі 32749 (тридцять дві тисячі сімсот сорок дев'ять) грн.. 76 коп., три відсотки річних в сумі 10656 (десять тисяч шістсот п'ятдесят шість) грн. 02 коп., а всього 243631 двісті сорок три тисячі шістсот тридцять одну) грн.. 65 коп.

Стягнути з ДП „Завод ім. Малышева" (код ЄДРПОУ 14315629) на користь ОСОБА_2 суму авторської винагороди в сумі 114414 (сто чотирнадцять тисяч чотириста чотирнадцять) грн.. 78 коп., інфляційні нарахування у розмірі 18714 (вісімнадцять тисяч сімсот чотирнадцять) грн.. 14 коп., три відсотки річних в сумі 6089 (шість тисяч вісімдесят дев»ять) грн.. 15 коп., а всього 139218 (сто тридцять дев»ять тисяч двісті вісімнадцять) грн.. 07 коп..

Стягнути з ДП „Завод ім. Малишева" (код ЄДРПОУ 14315629) на користь ОСОБА_3 суму авторської винагороди в сумі 228829 (двісті двадцять вісім тисяч вісімсот двадцять дев»ять) грн.. 56 коп., інфляційні нарахування у розмірі 37428 (тридцять сім тисяч чотириста двадцять вісім) грн.. 28 коп., три відсотки річних в сумі 12178 (дванадцять тисяч сто сімдесят вісім) грн.. 31 коп., а всього 278436 ( двісті сімдесят вісім тисяч чотириста тридцять шість) грн. 15 коп..

Стягнути з ДП „Завод ім. Малишева" (код ЄДРПОУ 14315629) на користь ОСОБА_4 суму авторської винагороди в сумі 171577 (сто сімдесят одну тисячу п»ятсот сімдесят сім) грн.. 93 коп., інфляційні нарахування у розмірі 28063 (двадцять вісім тисяч шістдесят три) грн.. 12 коп., три відсотки річних в сумі 9131 (дев'ять тисяч сто тридцять одну) грн.. 07 коп., а всього 208772 (двісті вісім тисяч сімсот сімдесят дві) грн.. 13 коп..

Стягнути з ДП „Завод ім. Малишева" на корись держави державне мито у розмірі 1700 (одну тисячу сімсот) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 cт. 295 ЦПК України.