Ухвала суду № 46545729, 24.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2015 року м. Київ К/800/36510/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Загороднього А.Ф., Зайцева М.П.,

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представника відповідача Сакала Я.О.,

представника третьої особи Михайлюк-Філімонової Є.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року

у справі № 2а-7079/12/2670

за позовом приватного підприємства «Елєнтур»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби,

третя особа - Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Елєнтур» (далі - ПП «Елєнтур») звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000052340 від 23 січня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2012 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000052340 від 23 січня 2012 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши представників відповідача та третьої особи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведена фактична перевірка ПП «Елєнтур» з питань дотримання порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявність ліцензій, патентів, свідоцтв.

За результатами перевірки 29 грудня 2011 року складено акт №0897/26/58/23/35646165 (далі - акт перевірки), в якому зазначено, що ПП «Елєнтур» не використовуються реєстратор розрахункових операцій, книга обліку розрахункових операцій, розрахункова книжка, а касова книга, прибуткові касові ордери за 2 квітня 2011 року та за 30 серпня 2011 року до перевірки не надано.

В акті також відповідач вказав, що при здійсненні контролю в сфері готівкового обігу встановлено наявність договору комісії від 02 квітня 2011 року між ПП «Елентур» та туристом. Згідно п. 3 «Порядок проведення розрахунків» даного договору узгоджена сторонами сума становить 54 400 грн. Відповідно до п. 3.1. договору туристом (ОСОБА_5) на користь позивача внесена сума, що становить 27 240 грн. (у еквіваленті євро - 2500), про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру № 117 від 02 квітня 2011 року.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що згідно договору від 30 серпня 2011 року на користь позивача туристом (ОСОБА_6) внесено 102 400 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 30 серпня 2011 року.

Враховуючи викладене, відповідачем встановлено факт неоприбуткування готівки по касі підприємства на загальну суму 156 800 грн., у зв'язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2012 року №0000052340, згідно з яким до ПП «Елєнтур» застосовано фінансові санкції за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касі готівки в сумі 156 800 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності підтвердження встановленого за наслідком перевірки порушення позивачем вимог чинного законодавства щодо неоприбуткування підприємством готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій у сумі 156 800 грн. При цьому зазначили, що у зв'язку з порушенням податковим органом порядку оформлення результатів перевірки в частині нескладення опису документів, що подаються на перевірку, відсутня можливість перевірити доводи відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637 (далі - Положення №637) регулює вимоги щодо організації та регулювання обігу готівки (включаючи порядок оприбуткування готівки).

Згідно п.1.2 , абз.2 п.2.2 глави 2 Положення №637 оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій; книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки; підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно до пункту 2.6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі РРО) або використанням розрахункових книжок (далі - РК), оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Відповідно до п.2.8 Положення №637 здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Пунктом 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій (далі - КОРО), і РК, затвердженого наказом ДПА України №614 від 1 грудня 2000 року (далі Порядок №614), передбачено наявність КОРО, зареєстрованої на РРО на місті проведення розрахунків, де встановлено підклеювання фіскальних звітних чеків («Z-звіту») на відповідних сторінках КОРО, щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців(клієнтів) та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Відповідальність за вищевказані порушення передбачена ст.1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95ВР «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

За таких обставин та враховуючи вищевикладене, чинним законодавством за порушення норм з обігу готівки передбачена відповідальність за неоприбуткування у касах готівки у вигляді штрафних санкцій у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми, а не за відсутність запису щодо руху отриманої готівки в книзі обліку розрахункових операцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів відповідає вимогам Положення №637, формі журналу, яка є додатком № 4 до цього Положення. У вказаному журналі станом на 02 квітня 2011 року, зареєстровано два прибуткових ордери на загальну суму 54 400 грн., копії яких залучено до матеріалів справи, сума за якими складає суму угоди за першим вищезгаданим договором. Окрім того, станом на 30 серпня 2011 року, у журналі зареєстровано касовий ордер на суму 102 400 грн., копія якого залучена до матеріалів справи, що складає суму угоди за другим вищезгаданим договором.

Відповідно до касової книги, станом на 02 квітня 2011 року, відображено оприбуткування готівки за двома касовими ордерами на загальну суму 54 400 грн. (від ОСОБА_5), що складає вартість угоди за першим договором. Окрім того, станом 30 серпня 2011 року у касовій книзі відображено оприбуткування готівки у сумі 102 400 грн. (від ОСОБА_6), що відповідає сумі по другій вищезгаданій угоді. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується касовою книгою, як до наведених вище дат, так і після цих дат, позивачем також здійснювався облік готівки, що вказує на постійний та хронологічний облік руху готівки по підприємству.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про оприбуткування коштів по вищевказаним угодам у день їх надходження.

Колегія суддів також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що через порушення податковим органом порядку оформлення результатів перевірок в частині не складення опису документів, що надаються на перевірку, відсутня можливість перевірити доводи відповідача про порушення позивачем вимог п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, в частині неоприбуткування підприємством готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій у сумі 156 800 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній

М.П. Зайцев