Ухвала суду № 46545619, 07.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2015 року м. Київ К/800/35573/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: Волошина В.Ю.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року

у справі № 804/11448/13-а

за позовомПублічного акціонерного товариства «Дніпропетровськ-Авто»доДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровськ-Авто» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Дніпропетровськ-Авто») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2014 року позов задоволено частково.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2014 року. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу ПАТ «Дніпропетровськ-Авто», посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено планову перевірку ПАТ «Дніпропетровськ-Авто» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 02.08.2013 року № 428/221/20220933.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 14.1.27, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.10.3, пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, а саме: завищено збитки за 2012 рік у розмірі 837 560 грн., занижено податок на прибуток у розмірі 1 712 142 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.08.2013 року № 0003842202, яким ПАТ «Дніпропетровськ-Авто» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 1 712 142 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі - 310 192,25 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг (витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на транспортування готової продукції між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг), є витратами операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судом апеляційної інстанції, у період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року ПАТ «Дніпропетровськ-Авто» виконувало функції автомобільного дилера на території Дніпропетровської області, відповідно до дилерських договорів поставки автомобілів, укладених з офіційними Дистриб'юторами автомобілів в Україні: ПАТ «УКРАЇНСЬКА АВТОМОБІЛЬНА КОРПОРАЦІЯ», ПРАТ «АВТОКАПІТАЛ», ТОВ «ФАЛЬКОН - АВТО», ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ АВТО ГРУП», ТОВ «СІ ЕЙ АВТОМОТІВ», ТОВ «АВТО-ТЕХНОЛОГІЯ», ПАТ «ТД «УКРАВТОВАЗ».

ПАТ «Дніпропетровськ-Авто» здійснювало реалізацію автомобілів, які на підставі договорів про надання послуг з відповідального зберігання (схову) автомобілів, знаходились на відповідальному зберіганні, реалізацію автомобілів з власним товарних запасів, реалізацію автомобілів під індивідуальне замовлення.

Грошові кошти від клієнтів автосалонів ПАТ «Дніпропетровськ-Авто» зараховувались на спеціальний поточний рахунок підприємства, позивач здійснював формування та підписання акту приймання-передачі автомобіля з відповідального зберігання від дилера до дистриб'ютора, якщо інший порядок дій додатково не був погоджений здійснював передоплату за автомобіль на поточний рахунок дистриб'ютора, після чого формувався та підписувався акт приймання-передачі автомобіля від дистриб'ютора на дилера (акт приймання-передачі, з яким пов'язаний перехід права власності на автомобіль згідно умов дилерських договорів поставки), далі постачальниками виписувались видаткова на податкова накладні.

Після переходу права власності на автомобіль до ПАТ «Дніпропетровськ-Авто», автомобіль за актом приймання-передачі передавався кінцевому покупцю, у випадку необхідності виписувались видаткова та податкова накладні, виписувалась довідка-рахунок для реєстрації автомобіля в органах ДАІ.

Крім того автомобілі, які знаходились на ПАТ «Дніпропетровськ-Авто» на відповідальному зберіганні, не завжди реалізовувались кінцевим покупцям, частина автомобілів, за відповідними розпорядженнями дистриб'юторських компаній, передислоковувались до інших дилерських підприємств.

ПАТ «Дніпроптеровськ-Авто» реалізовувало викуплені автомобілі кінцевим покупцям з використанням типових договорів продажу автомобілів та додатків по гарантії, затверджених дистриб'юторами та виробниками.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПАТ «УКРАЇНСЬКА АВТОМОБІЛЬНА КОРПОРАЦІЯ», ПРАТ «АВТОКАПІТАЛ», ТОВ «ФАЛЬКОН - АВТО», ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ АВТО ГРУП», ТОВ «СІ ЕЙ АВТОМОТІВ», ТОВ «АВТО-ТЕХНОЛОГІЯ», ПАТ «ТД «УКРАВТОВАЗ» підтверджується наявними в матеріалах справи, специфікаціями, рахунками-фактури, видатковими накладними, актами приймання передачі-автомобілів, актами приймання передачі виконаних робіт (наданих) послуг, банківськими виписками, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та Дистриб'юторськими компаніями.

Таким чином, колегія суду приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун