Ухвала суду № 46545613, 07.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2015 року м. Київ К/800/57827/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: ОСОБА_2

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 року

у справі № 826/20426/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернулась з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2014 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_3, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_3, за результатами якої складено акт (довідку) фактичної перевірки від 05.07.2013 року № 471/0032/17-20/НОМЕР_1.

В акті (довідці) перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 2.2, пп. 2.6 п. 2 Постанови Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»: готівкові кошти за реалізований товар на загальну суму 535 680,00 грн. за період з 24.01.2012 року по момент перевірки не оприбутковані (не обліковані) у встановленому законом порядку (книга обліку доходів (для платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість), яку ведуть громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності протягом календарного року не ведеться), ст. 21, ст. 24, ст. 24-1 Кодексу законів про працю України.

На підставі висновків, що викладені в акті (довідці) перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 22.07.2013 року № 0002661720, яким до ФОП ОСОБА_3 застосовано суму штрафних санкцій - 2 678 400,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пп. 2.2п. 2 Постанови Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (далі - Положення № 637) підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Згідно пп. 2.6 п. 2 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про Національний банк України» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що до повноважень Національного банку України серед інших належить визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій.

Відповідно до вимог абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі - Указ № 436/95) за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування юридичними особами всіх форм власності у касах готівки передбачено застосування фінансові санкції у вигляді штрафу в п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Згідно п. 296.1 ст. 296. Податкового кодексу України (далі - ПК України) платники єдиного податку ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 цього пункту.

Підпунктом 296.1.1. п. 296.1 ст. 296 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п'ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, дохід, отриманий фізичними особами - підприємцями, що обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої і другої груп, а також платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, відображається у Книзі в день фактичного його одержання шляхом внесення відповідних записів.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_3 зареєстрована в Святошинській районній у м. Києві державній адміністрації 03.12.2003 року. З 11.12.2003 року перебуває на податковому обліку у ДПІ і перебувала на загальній системі оподаткування.

Згідно свідоцтва платника єдиного податку з 01.01.2012 року ФОП ОСОБА_3 перейшла на спрощену систему оподаткування, та є платником єдиного податку другої групи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом спірного періоду Книга обліку доходів № 2023 від 24.01.2012 року позивачем не велася. ФОП ОСОБА_3 велися щоденні записи виручки в Книзі обліку доходів і витрат, яка була їй видана в 2003 році.

Крім того, судами встановлено, що ФОП ОСОБА_3 своєчасно відобразила результати своєї підприємницької діяльності шляхом зазначення суми отриманого нею доходу в податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця.

Відповідно до вимог п. 300.1 ст. 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Згідно абз. 2 п. 7 підрозділу 10 розділу XX ПК України штрафні санкції до платників єдиного податку за порушення у 2012 році порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій платника єдиного податку та повноти сплати сум єдиного податку платниками не застосовуються.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2014 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун