Ухвала суду № 46545318, 01.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2015 року м. Київ К/800/22337/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року

у справі № 816/116/15-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» звернулося до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення, а саме:

- від 29 серпня 2014 року № 0003882202/1636, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 607818,81 грн. (за основним платежем - 405212,54 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 202606,27 грн.);

- від 29 серпня 2014 року № 0003872202/1636, яким зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість за лютий, жовтень 2013 року в сумі 12791,67 грн.;

- від 17 листопада 2014 року № 0006292202/2495, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 581496,43 грн. (за основним платежем - 387664,29 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 193832,14 грн.);

- від 17 листопада 2014 року № 0006292202/2495, яким зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість за лютий 2013 року в сумі 2320,0 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17 листопада 2014 року № 0006292202/2495, № 0006292202/2495. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Кременчуцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Фірма "Даско» за травень 2011 року, ПП «Контранс-Сервіс» за травень 2011 року, ТОВ «Ініос» за травень 2011 року, ФОП ОСОБА_1 за травень 2011 року, ПП «ВКФ «МІГ» за травень 2011 року, ТОВ «ІТЄУ» за серпень 2011 року, ТОВ «Ресурс-Полтава» за серпень, грудень 2011 року, НАК «Нафтогаз України» за листопад 2011 року, ТОВ УРП «Союз» за листопад 2011 року, квітень-липень 2012 року, жовтень 2012 року, ТОВ «Проммаст-Стандарт» за листопад 2011 року, вересень 2012 року, ТОВ «Спецфрезінструмент» за березень, червень, серпень 2012 року, ТОВ НВКФ «Вест-Пром» за квітень, червень 2012 року, ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна» за травень, червень 2012 року, ПП «Салфит» за травень 2012 року, ТОВ «Укртранссатндарт» за вересень 2012 року, ТОВ «НВФ «СТМ» за січень 2013 року, ТОВ «Промметалінвест» за жовтень 2013 року, ПАТ «Дніпрополімермаш» за жовтень 2013 року ТОВ «ТД «Новотел» за липень 2012 року, ТОВ «Градієнт Тек» за січень, лютий 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 01 серпня 2014 року № 1944/16-03-22-02-12/05756783, в якому зафіксовано порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на додану вартість у сумі 448254,91 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 12791,67 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 29 серпня 2014 року: № 0003882202/1636, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 607818,81 грн. (за основним платежем - 405212,54 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 202606,27 грн.); № 0003872202/1636, яким зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість за лютий, жовтень 2013 року в сумі 12791,67 грн.

Після оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, рішенням ГУ Міндоходів у Полтавській області від 07 листопада 2014 року № 2420/10/16-31-10-04-12, скасовано податкові повідомлення-рішення від 29 серпня 2014 року: № 0003882202/1635 в частині нарахованого основного платежу з податку на додану вартість на суму 17548,25 грн. та штрафної санкції у сумі 8774,13 грн.; №0003872202/1636 в частині зменшеного від'ємного значення на суму 1047l,67 грн.

У зв'язку з чим, 17 листопада 2014 року Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 0006292202/2495, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 581496,43 грн. (за основним платежем - 387664,29 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 193832,14 грн.)

- № 0006302202/2495, яким зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість за лютий 2013 року в сумі 2320,0 грн.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, згідно з положеннями підпунктів 139.1.1 та 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Так, на підставі доказів, що містяться у матеріалах справи, оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дослідили факт підтвердження реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а саме:

- на підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «НВКФ «Вест-Пром» надано: договір поставки металопродукції від 01 грудня 2011 року № 546-СН; додаткові угоди, податкові накладні, прибутковий ордер, видаткові накладні, подорожні листи, платіжні доручення, вимоги.

- на підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ УРП «Союз» надано: договори поставки хімічної продукції № 0915-СН від 17 грудня 2010 року, № 0654-СН від 14 грудня 2011 року, № 0913-СН від 15 грудня 2010 року; додаткові угоди та специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, подорожні листи, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, лімітно-заборні картки, накладні на внутрішнє переміщення та вимоги.

- на підтвердження господарських операцій між позивачем та ПП «Салфит» надано: договір поставки від 28 березня 2012 року № 0232-СН, договір із додатковими угодами, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, подорожні листи, вимоги.

- на підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Новотел» надано: договір поставки від 05 грудня 2011 року № 0591-СН, додаткові угоди та специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, акти, платіжні доручення, вимоги, накладні на внутрішнє переміщення, лімітно-заборна картка.

- на підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна» надано: договір поставки від 16 грудня 2011 року № 0645-СН, додаткові угоди, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, вимоги, лімітно-заборні картки.

- на підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «Градієнт ТЕК» надано: договір поставки електрообладнання від 10 січня 2013 року № 0020-СН, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, прибуткові ордери.

- на підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «Спецфрезінструмент» надано: договір поставки інструментів від 19 січня 2012 року № 0041-СН, додаткові угоди та специфікації, податкові накладні, рахунки-фактур, видаткові накладні, платіжні доручення, лімітно-заборні картки, вимоги.

- на підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укртрансстандарт» надано: договір поставки від 25 липня 2012 року № 0411-СН, додаткові угоди, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення.

- на підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «Проммаст-Стандарт» надано: договір по наданню послуг хромування від 28 липня 2011 року № 8/07-11, специфікації, податкові накладні, платіжні доручення, подорожні листи, акт здачі-приймання робіт.

- на підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ НВФ «СТМ» надано: договір виконання робіт від 20 вересня 2012 року № 14-1, додаткові угоди, кошторис, податкові накладні, акт здачі-приймання проектно-вишукувальної науково-технічної продукції, платіжні доручення.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій досліджено, що надані позивачем копії первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, є належними первинними документами у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні», оскільки містять усі визначені законом необхідні реквізити.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до положень пункту 187.1 статті 187 та статті 198 Податкового кодексу України, позивачем сплачено вартість товарів і послуг з ПДВ та сформовано податковий кредит на підставі виданих контрагентами податкових накладних, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Як на підставу відсутності реального виконання господарських зобов'язань за укладеними позивачем правочинами, відповідач посилається на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податковим законодавством не визначено товарно-транспортну накладну як обов'язковий безумовний доказ реальності здійснених господарських операцій. Натомість оцінка таких операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу здійснених операцій, з урахуванням особливостей їх суті та змісту.

Як досліджено судами попередніх інстанцій, матеріали справи містять належні докази транспортування придбаного товару, а саме: транспортування товарно-матеріальних цінностей, придбаних ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» у ТОВ НВКФ «Вест-Пром», ТОВ УРП «Союз», ПП «Салфит», здійснювалося автотранспортом позивача за базисом поставки ЕХW, згідно ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року; перевезення товару від ТОВ НВКФ «Вест-Пром», ТОВ УРП «Союз», ПП «Салфит» автотранспортом позивача підтверджується подорожніми листами, свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів та особовими картками (форма Т2) водіїв; придбаний позивачем у ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна», ТОВ «Градієнт ТЕК», ТОВ «Спецфрезінструмент», ТОВ «Укртрансстандарт» товар транспортувався силами та за рахунок постачальників на умовах СРТ.

У зв'язку з наведеним, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що є підставою для відображення цих господарських операцій у фінансовому обліку підприємства у певні періоди та належною підставою для віднесення сум вартості відображених ними товарів до складу валових витрат підприємства у відповідних звітних періодах.

Окрім того, слід відзначити, що обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів позивача, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Стосовно фіктивності задекларованих позивачем господарських операцій, суди попередніх інстанцій вірно зазначили про ненадання відповідачем належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій, узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальників, у зв'язку з чим, твердження податкового органу про «безтоварність»/неможливість фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, є необґрунтованими припущеннями.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев