Ухвала суду № 46545301, 30.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року м. Київ К/800/4669/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.

суддів Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Окружного адміністративного суду міста Києва, Голови Окружного адміністративного суду м. Києва Вовка Павла В'ячеславовича, Державної судової адміністрації України, третя особа: Головне управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

У квітні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, Голови Окружного адміністративного суду м. Києва Вовка Павла В'ячеславовича, Державної судової адміністрації України, третя особа: Головне управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності Голови Окружного адміністративного суду м. Києва щодо невидання наказу про призначення позивача на посаду судді Окружного адміністративного суду м. Києва відповідно до Указу Президента України №246/2011 від 24.02.2011, стягнення суддівської винагороди за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2011 по 01.04.2014.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року, позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права ОСОБА_2 просить ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 у справі за його позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, Голови Окружного адміністративного суду м. Києва Вовка Павла В'ячеславовича, Державної судової адміністрації України, третя особа: Головне управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії суди, посилаючись на норми 99 Кодексу адміністративного судочинства України, виходили з того, що ОСОБА_2 пропустив строк звернення до суду з позовом.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що ґрунтуються на нормах чинного процесуального законодавства, з огляду на наступне.

Призначення судді на посаду передбачено положеннями статті 72 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно статті 52 зазначеного Закону суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

Сукупність здобутих в установленому порядку ознак визначає статус судді та його правові гарантії та гарантії соціального захисту.

Голова суду відповідно до статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зобов'язаний на підставі акта про призначення (обрання) судді видати відповідний наказ, зарахувати суддю до штату суду. Ця норма не надає голові суду право здійснювати перевірку правильності призначення судді на посаду, оскільки він не є тією особою, яка встановлює кваліфікацію судді. Голова суду здійснює формальну функцію зарахування до штату суду судді.

Суддя набуває право на здійснення судочинства з часу прийняття присяги, але бути зарахований до штату суду він має право з часу призначення його Президентом України на посаду судді в установленому порядку. Це право у позивача не втрачається до того часу, поки він не втратить статус судді. Тобто, з моменту призначення його суддею він набуває право на зарахування до штату суду і втрачає це право одночасно з втратою статусу судді.

ОСОБА_2 призначений на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва, що підтверджується Указом Президента України №246/2011 від 24 лютого 2011 року. Статусу судді ОСОБА_2. до цього часу не позбавлений. Право до зарахування його до штату Окружного адміністративного суду міста Києва у нього є.

Суди першої та апеляційної інстанції, залишаючи без розгляду позов ОСОБА_2 помилково застосували статтю 99 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює строки звернення до суду.

Зокрема, згідно з частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим кодексу. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Перебіг цього строку розпочинається з дня коли особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушене право.

Як раніше зазначалось, ОСОБА_2 право на зарахування до штату суду не втратив, оскільки за ним зберігається статус судді. Посилання судів на те, що з моменту первинного звернення до голови суду про призначення позивача на посаду судді пройшло значно більше одного місяця не обґрунтовано, оскільки на час розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій ОСОБА_2 статус судді не втратив, а строки звернення до суду при триваючих правовідносинах слід застосовувати в зворотньому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи викладене, касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, ухвала Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року - скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Окружного адміністративного суду міста Києва, Голови Окружного адміністративного суду м. Києва Вовка Павла В'ячеславовича, Державної судової адміністрації України, третя особа: Головне управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді А.Ф. Загородній

М.М. Заїка