Ухвала суду № 465442, 21.02.2007, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2007 Справа № А23/352

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді – Тищик І.В.- доповідач,

суддів –Сизько І.А., Верхогляд Т.А.

при секретарі – Заєць П.Л.

за участю представників

позивача: Живиця Д.В.

відповідача: Мотов В.О., Прихожанова І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Нікопольський Південнотрубний завод”, м. Нікополь на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.06 року у справі № А23/352

за позовом відкритого акціонерного товариства „Нікопольський Південно трубний завод”, м. Нікополь

до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.06 року у справі № А23/352 (суддя Добродняк І.Ю.) в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення Нікопольської ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення термінів розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності відмовлено.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування штрафних фінансових санкцій.

Не погоджуючись з постановою суду, позивач –ВАТ „Нікопольський Південно трубний завод”, звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову господарського суду та винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

При цьому скаржник посилається на те, що судом не врахований факт перебування підприємства-позивача на момент застосування штрафних санкцій в процедурі банкрутства та дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. З посиланням на приписи Законів України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” скаржник вважає неправомірним нарахування підприємству штрафних санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу вважає доводи, викладені у апеляційній скарзі, необґрунтованими, висновки господарського суду правомірними та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

20.10.06 Нікопольською ОДПІ було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000142200/0/40565, яким до ВАТ „Нікопольській Південнотрубний завод” нараховані штрафнії (фінансові) санкції за порушення термінів розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності на суму 254434,86 грн.

Підставою для прийняття вказаного рішення став акт від 10.10.06р. за № 1824/231.05393108 виїзної планової перевірки підприємства-позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період діяльності з 01.07.05р. по 30.06.06р.

Проведеною перевіркою встановлено, що в порушення ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" за перевіряємий період по бухгалтерському обліку позивача рахується дебіторська заборгованість по низці зовнішньоекономічних контрактів: з ТОВ "Регон", Росія, в сумі 548,17руб. РФ; з фірмою "Staro Stahil", Австрія, в сумі 4680 ДМ; з ЗАТ "Росхімнафта", Росія, в сумі 684894,89 руб. РФ; з СПО "Комунальник", Білорусь, в сумі 2573,73 грн.; з ЗАТ Техпромснаб", Росія, в сумі 61229,76 руб. РФ; з ТОВ "Універсальна металева компанія", Росія, в сумі 204036,72 руб.РФ.

Факт наявності зазначеної заборгованості матеріалами справи не спростовується, позивачем не заперечується, розрахунок суми пені позивач не оспорює, однак, при цьому нарахування штрафних санкцій позивач вважає неправомірним через перебування підприємства в процедурі банкрутства та дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлений 90 денний термін (з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується) для зарахування виручки резидентів у іноземній валюті на їх валютні рахунки в уповноважених банках.

Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно ст. 4 зазначеного Закону встановлена відповідальність за порушення резидентами термінів розрахунків у вигляді сплати пені за кожний день прострочення платежу.

Матеріалами справи дійсно підтверджується факти порушення щодо ВАТ „Нікопольській Південнотрубний завод” справи про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, однак, дані обставини не можуть бути прийняті судом у якості підстави для звільнення позивача від відповідальності, встановленої Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" внаслідок наступного:

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів –це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) (ч.4 ст. 12 цього Закону).

З комплексного аналізу правових норм, що регулюють правовідносини з питань банкрутства убачається, що з моменту введення мораторію боржник не може виконувати грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, а заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань, не діють. При цьому визначальним моментом в даному випадку є наявність у боржника грошових зобов'язань перед кредиторами, неможливість боржника виконати такі, грошові, зобов'язання. Тобто, зазначені норми стосуються виключно правовідносин, у яких підприємство виступає у статусі боржника.

У правовідносинах з нерезидентами, відображеними в акті перевірки, підприємство-позивач виступає у якості кредитора, внаслідок чого дія вищезазначених норм на нього не поширюється.

Окрім того, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" надані визначення „грошового зобов’язання” та „зобов’язання щодо сплати податків і зборів”, правова суть яких не відповідає зобов’язанням позивача за спірними контрактами.

Таким чином, господарський суд правомірно дійшов висновку про те, що норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не регулюють спірні відносини, відповідно, мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо виконання боржником інших зобов'язань, які не є грошовими та не стосуються сплати податків і зборів, в тому числі передбачених ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", не розповсюджується.

Колегія суддів поділяє висновок господарського суду про те, що мораторій на задоволення вимог кредиторів не звільняє позивача від зобов'язання зарахувати виручку у іноземній валюті на свій валютний рахунок в уповноваженому банку у межах строку, встановленого ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання цього зобов'язання.

Статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює розрахунки у сфері зовнішньоекономічної діяльності, передбачені вичерпні підстави для зупинення нарахування пені, а саме: прийняття судом або арбітражним судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості (яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами) зупиняє терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Інших підстав для зупинення нарахування пені за порушення термінів у сфері ЗЕД або звільнення від нарахування такої пені чинне законодавство не містить.

За викладених обставин нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічній діяльності в сумі 254434.86 грн. являється правомірним, внаслідок чого відсутні підстави для визнання недійсним оскаржуваного рішення податкового органу.

З огляду на відповідність висновків, викладених у постанові господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог позивача щодо скасування даної постанови. Доводи позивача не приймаються колегією суддів в силу викладеного.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160,196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.06 року у справі № А23/352 залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Нікопольський Південнотрубний завод” - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий І.В.Тищик

Судді: І.А.Сизько

Т.А.Верхогляд