Постанова № 46543740, 02.07.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2015 р. Справа №805/2225/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

час прийняття постанови:

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

при секретарі судового засідання Лазник І.В.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 довір. від 03.03.2015 року н.о. Н-01/313

від відповідача ОСОБА_2 довір. від 12.06.2015 року № 12241/10/10-012

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі ОСОБА_3 будівельно монтажного експлуатаційного управління

до відповідача ОСОБА_3 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання недійсними та скасування рішень

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Донецька залізниця» в особі ОСОБА_3 будівельно монтажного експлуатаційного управління звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_3 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування рішення від 25.03.2015 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій в сумі 6780 грн. 15 коп. та нарахування пені в сумі 169 грн. 44 коп. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, рішення від 25.03.2015 року № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій в сумі 9834 грн. 06 коп. та нарахування пені в сумі 295 грн. 02 коп. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, приймаючи рішення, яке оскаржується, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством.

Зазначає, що Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введене в дію Рішення РНБО України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України».

Згідно пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО» внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», за загальними правилами яких на час проведення АТО субєкти господарювання звільняються від обовязків щодо сплати єдиного внеску до закінчення антитерористичної операції.

Вказує на те, що, оскільки ОСОБА_3 будівельно монтажне експлуатаційне управління ДП «Донецька залізниця» знаходиться на території, де здійснюється антитерористична операція, воно звільнене від сплати єдиного внеску на час проведення АТО в розумінні зазначеної норми Закону.

Наполягає на тому, що ОСОБА_3 будівельно монтажне експлуатаційне управління є структурним підрозділом ДП «Донецька залізниця» та, оскільки підприємство отримало у встановленому порядку Сертифікат (висновок) про настання обставин непереборної сили, який є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили, то, як вважає позивач, зазначений сертифікат підтверджує настання таких обставин і для структурного підрозділу підприємства.

Враховуючи наведене, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

В запереченнях на позовну заяву відповідачі вказали на її безпідставність та зазначив, що рішення, яке оскаржується, прийняте в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Наполягає на тому, що на позивача у справі покладений обовязок своєчасно та в повному обсязі сплачувати суми податків, зборів та обов'язкових платежів, рішення, яке оскаржується, прийняте по факту встановленого порушення, тому, як вважає відповідач, підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене, просить в задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів позовної заяви заперечував з підстав, викладених у запереченнях. Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень, суд встановив.

ДП «Донецька залізниця» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (ЄДРПОУ 01074957), місцезнаходження: 83000, Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, 68 (а.с. 11).

ОСОБА_3 будівельно монтажне експлуатаційне управління ДП «Донецька залізниця» є відокремленим підрозділом ДП «Донецька залізниця» зареєстроване як відокремлений підрозділ, включене до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (ЄДРПОУ 01075282), місцезнаходження: 84109, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Комяхова, буд. 63 (а.с. 13).

Як встановлено судом, ОСОБА_3 будівельно монтажне експлуатаційне управління ДП «Донецька залізниця» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та знаходиться на обліку як платник єдиного внеску у ОСОБА_3 ОДПІ, що підтверджене випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с. 13 з.б.).

25.03.2015 року ОСОБА_3 ОДПІ винесла рішення № НОМЕР_2 про застосування до ОСОБА_3 будівельно монтажне експлуатаційне управління ДП «Донецька залізниця» штрафних санкцій в розмірі 9834 грн. 06 коп. та нарахування пені в сумі 295 грн. 02 коп. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (а.с. 8).

25.03.2015 року ОСОБА_3 ОДПІ винесла рішення № НОМЕР_1 про застосування до ОСОБА_3 будівельно монтажне експлуатаційне управління ДП «Донецька залізниця» штрафних санкцій в розмірі 6780 грн. 15 коп. та нарахування пені в сумі 169 грн. 44 коп. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (а.с. 9).

Крім того, судом встановлено, що 14.10.2014 року Торгово промисловою палатою України виданий сертифікат (висновок) № 1361 про настання обставин непереборної сили, згідно якого Торгово промислова палат України засвідчує настання обставин непереборної сили на підставі п. 100.4 п. 100.5 ст. 100 Податкового кодексу України для ДП «Донецька залізниця» (а.с. 10).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить скасувати рішення, оскільки вважає їх такими, що прийняті з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством України.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.

Згідно п. 31 ст. 1 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Таким чином, відповідач у справі - субєкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин та, в тому числі, формує податкову в частині адміністрування єдиного внеску.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Тобто, позивач, в розумінні зазначених норм Закону, є страхувальником та на нього покладений обовязок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на платника єдиного внеску покладений обовязок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введене в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитеррористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Абзацем 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 30.10.2014 року № 1053-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, м. Слов'янськ Донецької області віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Як зазначалось раніше, структурний підрозділ позивача зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території м. Словянськ Донецької області.

Статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» доповнено пунктом 93 такого змісту:

платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обовязків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно абз. 1 ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Таким чином, нормою прямої дії Закону, який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та згідно якого внесені відповідні зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиним документом, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання обовязків платника єдиного внеску є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, відповідний сертифікат відокремлений підрозділ позивача не отримував, крім того, відокремлений підрозділ взагалі до Торгово промислової палати щодо отримання відповідного сертифікату не звертався.

Враховуючи наведене та те, що відокремленим підрозділом позивача документ, який нормою прямої дії Закону визначений як єдина підстава для звільнення від відповідальності за невиконання обовязків платника єдиного внеску, не отриманий, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи наведене, суд стягує з позивача решту суми судового збору.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО», Законом України «Про судовий збір», ст. 2, ст. 7 - 15, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені адміністративного позову Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі ОСОБА_3 будівельно монтажного експлуатаційного управління до ОСОБА_3 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування рішення від 25.03.2015 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій в сумі 6780 грн. 15 коп. та нарахування пені в сумі 169 грн. 44 коп. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, рішення від 25.03.2015 року № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій в сумі 9834 грн. 06 коп. та нарахування пені в сумі 295 грн. 02 коп. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску відмовити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі ОСОБА_3 будівельно монтажного експлуатаційного управління на користь Державного бюджету України витрати, повязані зі сплатою судового збору, в розмірі 913 грн. 50 коп.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У судовому засіданні 02.07.2015 року проголошена вступна та резолютивна частини постанови, повний текст постанови виготовлений 03.07.2015 року.

Суддя Давиденко Т.В.