Постанова № 46543466, 08.07.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 липня 2015 р. Справа № 802/1205/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Віятик Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренка Ігоря Валерійовича

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до: фермерського господарства "Копіївський лан"

про: стягнення заборгованості в розмірі 22815,70 грн., -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2015 до Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі Фонд, позивач) з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з фермерського господарства «Копіївський лан» (далі ФГ «Копіївський лан», відповідач) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році в розмірі 22550,00 грн. та пеню в сумі 315,70 грн., нараховану за порушення термінів сплати таких санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" відповідач у 2014 звітному році не забезпечив виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в кількості однієї особи, у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі, встановленому чинним законодавством.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, відповідач 24.02.2015 подав до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік за формою 10-ПІ, затвердженою наказом Мінпраці України від 10.02.2007 №42. В даному звіті відповідач чітко зазначив, що в 2014 році середньооблікова кількість штатних працівників в нього становила 44 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників 992,20 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника 22550,00 грн. Кількість інвалідів, які повинні працювати відповідно до статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні становить 2 особи.

Таким чином, відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості одного робочого місця і, як наслідок, розрахував в 06 рядку Звіту суму адміністративно-господарських санкції в розмірі половини середньої річної заробітної плати 22550,00 грн.

Крім того, на переконання позивача, за порушення термінів сплати зазначених санкцій ФГ «Копіївський лан» зобов'язане сплатити пеню у розмірі 315,70 грн., яка розрахована починаючи з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій, тобто з 16.04.2015 по день звернення до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Водночас статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості. Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

З матеріалів справи вбачається, що ФГ «Копіївський лан» подало до Фонду звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників становить 44 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа. Крім того, кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", також самостійно розрахована відповідачем становить 2 особи. Фонд оплати праці штатних працівників становить 992,20 тис. грн. Середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 22550,00 грн.

У судовому засіданні також встановлено, що на ФГ «Копіївський лан» працюють:

1. ОСОБА_4, що прийнята на роботу з 01.03.2008 та якій призначено інвалідність 01.07.2010. Однак, представником відповідача зазначено, що дана інвалідність знята до 2014 року.

2. ОСОБА_5, який прийнятий на роботу з 29.03.2013 та якому призначено інвалідність 29.03.2013. Однак, в матеріалах справи міститься копія довідки про невизнання інвалідом ОСОБА_5 з 16.05.2014.

3. ОСОБА_6 яка прийнята на роботу з 01.10.2014 та якій призначено інвалідність 22.02.2013. Однак, в матеріалах справи міститься копія трудової книжки ОСОБА_6, в якій вчинено запис, що відповідно до наказу №25 від 28.04.2015 ОСОБА_6 звільнена з роботи ФГ «Копіївський лан».

Таким чином, відповідач у 2014 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості одного робочого місця і, як наслідок, вірно розрахував в 06 рядку Звіту суму адміністративно-господарських санкції в розмірі половини середньої річної заробітної плати 22550,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці України № 223 від 15.05.2007 (далі Порядок), порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В силу положень п. 3.4, 3.7 Порядку орган контролю нараховує пеню з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день подання позовної заяви за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів.

Таким чином, позивачем правомірно нараховано ФГ «Копіївський лан» пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 315,70 грн. за період з 16.04.2015 по 29.04.2015.

Крім того, суд бере до уваги те, що згідно з п.4 ч.3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобовязані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Відповідно до ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Частиною 3 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Отже, на відповідача покладено не лише обов'язок створити робоче місце інваліда, але й інформувати про це органи зайнятості в порядку, встановленому вищезазначеним нормативно-правовим актом.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ФГ «Копіївський лан» в 2014 році не подавало до Іллінецького районного центру зайнятості звіти про попит на робочу силу за формою 3-ПН, що підтверджується відповіддю Іллінецького РЦЗ за №04-12/421 від 19.03.2015.

Разом з тим, судом враховується правова позиція Верховного Суду України, наведена у постанові від 08.04.2014, відповідно до якої неподання звітності форми 3-ПН розглядається як невжиття відповідачем необхідних заходів, направлених на працевлаштування інвалідів. Аналогічна позиція неодноразово висвітлювалася й у інших судових рішеннях, прийнятих Верховним Судом України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач в 2014 році не виконав вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та не забезпечив виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі ст. 238 цього кодексу за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права також була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 04.07.2011 року (справа № 21-159а11) (Постанова № 21-159а11), 11.06.2013 року (справа № 21-63а13) (Постанова № 21-63а13) та від 11.02.2014 року (справа № 21-485а13) (Постанова № 21-485а13).

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що відповідач ФГ «Копіївський лан» не вжив передбачених чинним законодавством заходів, спрямованих на забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2014 році та недопущення правопорушення у сфері господарювання.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Копіївський лан" (вул. І.Франка, буд. 18, смт. Дашів, Іллінецького району, Вінницької області, 22740, код ЄДРПОУ 33623000, р/р. №26003060315070 у Вінницькій філії ПАТ КБ "Приватбанк" м. Вінниця, МФО 302689) суму адміністративного - господарської санкції у розмірі 22550 грн. (двадцять дві тисячі п'ятсот п'ятдесят грн.) та пеню в розмірі 315,70 грн. (триста п'ятнадцять грн. 70 коп.) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет Іллінецького району, р/р 31217230700162, код 377988840, банк одержувача: ГУДКСУ у Вінницькій області, м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2014 рік")

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяВіятик Наталія Володимирівна