Ухвала суду № 46534945, 06.07.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/11727/14-ц Номер провадження 22-ц/786/2004/15Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О. С. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Обідіної О.І.

Суддів: Бондаревської С.М., Прядкіної О.В.

при секретарі : Кальник А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької міської ради на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Кременчуцької міської ради про визнання права власності,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 квітня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після померлої 15 лютого 2014 року ОСОБА_3 право власності на квартиру №48 по пр. 50 років Жовтня в м. Кременчуці Полтавської області, загальною площею 54,4 кв.м.

Стягнуто з Кременчуцької міської ради на користь ОСОБА_2 у повернення сплаченого судового збору 2836, 59 грн.

В апеляційній скарзі Кременчуцька міська рада, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та вважаючи себе неналежним відповідачем, просить рішення скасувати. Вказує, що у позивача не виникло право на успадкування вказаної квартири, оскільки остання не являлась власністю спадкодавця.

Колегія суддів перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, після смерті померлої 15 лютого 2014 року ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка окрім іншого, складалась з кооперативної квартири АДРЕСА_1.

Спадкоємцем після померлої ОСОБА_3 є її син ОСОБА_2, який в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем, прийняв спадщину.

Інших спадкоємців немає.

В звязку з відсутністю правовстановлюючого документу на квартиру АДРЕСА_1 та державної реєстрації останньої, державним нотаріусом Четвертої кременчуцької державної нотаріальної контори ОСОБА_4 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, про що 1 жовтня 2014 року винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив того, що мати позивача ОСОБА_3 як член житлово-будівельного кооперативу повністю сплатила пайові внески за свою квартиру, отримала ордер на вселення, що свідчить про набуття нею права власності на останню, про що розяснено в п. 8 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 року та відповідно такі розяснення містить Постанова Пленуму ВСУ № 9 від 18.09.1987 р.

З вказаним висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів з наступних підстав.

За змістом ст.1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), доінших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про власність» член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Наймач жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду та члени його сім'ї мають право придбати у власність відповідну квартиру або будинок шляхом їх викупу або на інших підставах, передбачених законодавством України.

Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.

Крім того, в п.5-1 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 18.09.1987 року розяснено, що згідно із ст.15 Закону України "Про власністьчлен ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати, в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частину будинку), що належить громадянину на праві власності і вчиняти відносно неї інші угоди, що не заборонені законом. Виходячи з цього, особа, якій відчужена членом ЖБК квартира, має переважне право на вступ до цього кооперативу.

Аналогічні розяснення з цього приводу містить п. 8 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» за змістом якого у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Як свідчать зібрані по справі докази, член житлово-будівельного кооперативу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, внески за квартиру АДРЕСА_2 сплатила повністю та одержала квартиру згідно ордера № 263 від 26.11.1990 року.

Вказані обставини відповідачем по справі не заперечуються.

Встановивши, що спадкодавцем як членом житлово-будівельного кооперативу було повністю сплачено пайові внески, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про належність вказаної квартири до обєктів спадщини, а відтак у позивача є право на її успадкування.

Також вказані висновки місцевого суду узгоджуються з правовими позиціями, висловленими Верховним судом України при розгляді справи №6-138цс13, якими зазначено, що згідно зі ст. 15 Закону України "Про власність" член ЖБК, який повністю вніс пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, з 1 липня 1990 року набуває право власності на цю квартиру, тому, у разі його смерті після зазначеної дати спадщина відкривається на квартиру.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не містять даних про невірне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Так, твердження про те, що оскільки спадкодавець за життя не оформила в передбаченому законом порядку своє право власності на квартиру, остання не може бути обєктом успадкування, колегія суддів не приймає до уваги, позаяк зазначене не ґрунтується на положеннях ст. 15 Закону України «Про власність», який був чинний на час виникнення та існування правовідносин між членом кооперативу ОСОБА_3 та самим житло-будівельним кооперативом та суперечить розясненням, які були надані в Постановах Пленумів Верховного Суду України з цих питань та вищенаведені колегією суддів.

Також колегією суддів відхиляється твердження апелянта про неналежність його в якості відповідача, оскільки на його думку належним відповідачем має бути ОСББ, в якому знаходиться спірна квартира.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивачем вірно визначено статус учасників процесу.

Зокрема, з урахуванням того, що в разі відсутності спадкоємців, спадкове нерухоме майно може бути в судовому порядку визнане відумерлою спадщиною, саме орган місцевого самоврядування в разі відсутності інших спадкоємців, повинен бути залучений до участі в розгляді справи з приводу вирішення спорів про визнання права власності в порядку спадкування.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради відхилити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги.

С У Д Д І :

З оригіналом згідно.