Ухвала суду № 46533453, 10.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А[1]

10 липня 2015 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва Кирилюк Г.М., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014-05/71 від 11 травня 2006 року

встановив:

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року позов ПАТ «ФІДОБАНК» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014-05/71 від 11 травня 2006 року задоволено.

08 травня 2015 року ОСОБА_2 на вказане рішення суду подала апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 травня 2015 року апеляційну скаргу залишено без руху для надання апелянту можливості надати квитанцію про сплату судового збору.

Копію ухвали суду від 19 травня 2015 року про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_2 отримала 06 червня 2015 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 135).

Разом з тим, станом на 10 липня 2015 року недоліки апеляційної скарги усунуті не були.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід визнати неподаною та повернути апелянту.

Керуючись ст. 121, 295, 297 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014-05/71 від 11 травня 2006 року визнати неподаною та повернути.

Роз`яснити ОСОБА_2, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з апеляційною скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів.

Суддя:

Справа № 22-ц/796/7756/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Леонтюк Л.К.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.