Ухвала суду № 46533267, 08.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а

Справа № 753/5010/14 Головуючий у 1 - й інстанції: Цимбал І.К.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6707/2015 Доповідач - Шиманський В.Й.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Шиманського В.Й.

Суддів - Семенюк Т.А., Кравець В.А.

при секретарі - Круглику В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Колективного підприємства «Сезон», ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 березня 2015 року у справі за позовом прокуратури Дарницького району міста Києва в інтересах Київської міської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_3, Колективного підприємства «Сезон», третя особа: Комунальне підприємство «Дирекція з обслуговування нежитлового фонду Дарницького району міста Києва», про визнання недійсним правочинів, визнання права власності та витребування майна, -

В С Т А Н О В И Л А:

Із вказаним позовом до суду позивач звернувся в березні 2014 року.

Зазначав, що рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2009 року вирішено вважати укладеним між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва та КП «Сезон» договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, орендованого КП «Сезон». Пізніше зазначений договір на підставі рішенням Господарського суду м. Києва від 02.04.2012 року було розірвано. 10.01.2011 року КП «Сезон», не маючи права власності на нерухоме майно, яке в свою чергу належало до комунальної власності, здійснило його відчуження на користь ОСОБА_4

В подальшому, в рахунок погашення перед ОСОБА_3 заборгованості, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, між останньою та ОСОБА_4 право власності на зазначене нерухоме майно перейшло до ОСОБА_3 Вважаючи вище вказані дії щодо нерухомого майна такими що не відповідають вимогам закону та порушують права держави, позивач просив визнати недійсними договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладений між КП «Сезон» та ОСОБА_4, договір про задоволення вимог іпотекодержателя №4136 від 28.09.2013 року, визнати за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради право комунальної власності на нежилі приміщення, витребувати нежилі приміщення з володіння ОСОБА_3, передавши їх територіальній громаді в особі Київської міської ради.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 23 березня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано право комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на нежилі приміщення №№ 1-1 (групи приміщень №1), з №1 по №1-1 (групи приміщень №5), №1 (групи приміщень №6), №1 (групи приміщень №7), №1 (групи приміщень №8), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 329,50 кв. м.

Витребувано від ОСОБА_3 у комунальну власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради вищезазначені нежилі приміщення.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Колективного підприємства «Сезон», з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, ставиться питання про скасування даного рішення та ухвалення нового, яким провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 10.01.2011 року між КП «Сезон» та ОСОБА_4 закрити, в решті позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, з тих же підстав, ставиться питання про скасування даного рішення та закриття провадження у справі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана надати ті докази, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи оскаржене у справі рішення суд виходив із вимог даної норми закону, зібраних у справі та наданих сторонами доказів, яким дав повну, всебічну та об'єктивну оцінку.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2009 року у справі за позовом КП «Сезон» до Дарницької районної у м. Києві ради та Фонду приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва про спонукання укласти договір, позовні вимоги задоволено повністю. Вирішено вважати укладеним між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва (продавець) та КП «Сезон» (покупець) договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, орендованого КП «Сезон».

Відповідно до п. 1.1. Договору продавець продав у власність покупця нежиле приміщення, загальною площею 329,50 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (літера А), а покупець купив вказане приміщення і зобов'язується сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі. Відчужуються нежилі приміщення №№ 1-1 (групи приміщень №1), з №1 по №1-1 (групи приміщень №5), №1 (групи приміщень №6), №1 (групи приміщень №7),№1 (групи приміщень №8), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 329,50 кв. м.

Пунктами 1.2, 1.4. Договору встановлено, що право власності на приміщення переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації. Вказане у цьому Договорі приміщення продано за 1139 324,66 грн.

Згідно з п. 2.1. Договору покупець зобов'язаний внести 1 139 324,66 грн. за придбаний об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору. Строк оплати може бути продовжений ще на 30 календарних днів за умови внесення покупцем не менше 50 відсотків від ціни продажу об'єкта приватизації з урахуванням податку на додану вартість.

10 січня 2011 року між КП «Сезон» та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень №№ 1, І (групи приміщень №1), з №1 по №11 (групи приміщень №5), №1 (групи приміщень №6), №1 (групи приміщень №7), №1 (групи приміщень №8) (в літ А) загальною площею 329,50 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кириленко Л.В. та зареєстровано в реєстрі за №34.

28.09.2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кириленко Л.В. та зареєстрований за №4136, відповідно до умов якого іпотекодавець ОСОБА_4, відповідно до умов Договору-1, з метою задоволення вимог іпотекодержателя ОСОБА_3 за Договором -1, передала у власність іпотекодержателю у порядку та на умовах визначених цим договором, нерухоме майно а саме: нежилі приміщення №№ 1-1 (групи приміщень №1), з №1 по №1-1 (групи приміщень №5), №1 (групи приміщень №6), №1 (групи приміщень №7),№1 (групи приміщень №8), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 329,50 кв. м.

Поряд з цим, рішенням Господарського суду м. Києва від 02.04.2012 року у справі за позовом заступника прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Дарницької районної у місті Києві ради до КП «Сезон», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову: КП «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва, КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», ОСОБА_4 розірвано договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, що визнаний укладеним між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва та КП «Сезон» рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2009 року.

Даним рішенням було встановлено що КП «Сезон» не було здійснено оплату вартості спірного майна за Договором.

Отже, КП «Сезон» у встановленому ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та п. 1.2. Договору порядку не було набуто права власності на спірне майно, а тому реєстрація Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» за КП «Сезон» права власності на таке майно, є неправомірною та не свідчить про виникнення у КП «Сезон» права власності на спірне майно.

Господарським судом м. Києва у справі також встановлено, що реєстрація Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» за КП «Сезон» права власності на спірне майно та подальше його відчуження на користь ОСОБА_4, свідчить про вибуття спірного майна із комунальної власності територіальної громади Дарницького району міста Києва, а в подальшому із комунальної власності територіальної громади міста Києва, оскільки, згідно з ч. 4 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції чинній на момент реєстрації права власності на спірне майно за відповідачем) право власності на приватизований об'єкт та земельну ділянку переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації та земельної ділянки.

Рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 року № 7/4819 з 31.10.2010 року припинено шляхом ліквідації районні в м. Києві ради та їх виконавчі органи. Пунктом 8 вказаного рішення Київська міська рада у зв'язку з ліквідацією з 31 жовтня 2010 року районних в місті Києві рад та виконавчих органів районних в місті Києві рад зобов'язала виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію) протягом місяця, з дня набрання чинності цим рішенням, подати на розгляд Київської міської ради пропозиції щодо прийняття у власність територіальної громади міста Києва нерухомого та рухомого майна, коштів, підприємств, установ, організацій та іншого майна районних у місті Києві рад та їх органів.

На виконання цього рішення рішенням Київської міської ради від 02 грудня 2010 року № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» затверджено переліки об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно з додатками 1-10 до цього рішення.

Згідно з додатком № 2 до цього рішення, Київська міська рада затвердила перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Дарницькому районі (далі - Перелік).

У позиції № 149 рядку 1.1.Б «Нежитловий фонд» таблиці № 7 «Житлове господарство» вищевказаного Переліку зазначено БПО, інвентарний номер 1, загальною площею 352,80 кв. м., площею нежитлових приміщень 352,80 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому на виконання вказаного рішення майно територіальних громад районів м. Києва було зараховано у власність територіальної громади м. Києва. Отже повноваження щодо здійснення правомочностей власника відносно майна, яке належало територіальним громадам районів м. Києва, перейшли до Київської міської ради.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується.

Майно може бути повернуте за позовом власника про витребування майна на підставі ст.ст. 387, 388 ЦК України, якщо позивач надасть докази, що підтверджують наявність обставин, зазначених цими статтями, тому що вони встановлюють спеціальні правила для захисту такого права. Це випливає з того що, оскільки добросовісне набуття відповідно до ст. 388 ЦК України, можливе лише тоді коли майно набувається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати, то наслідком угоди, вчиненої з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння, якщо для цього є передбачені законом підстави.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі положень статей 387, 388 ЦК України власнику надається право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача. Вимога титульного володільця про визнання права власності є додатковою до вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння і є такою, що супроводжує віндикаційний позов.

Отже, встановивши на підставі рішення Господарського районного суду м. Києва від 12.04.2012 року той факт, що КП «Сезон» не було набуто права власності на спірне майно, реєстрація КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» за КП «Сезон» права власності була неправомірною, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу спірного майна між КП «Сезон» та ОСОБА_4, КП «Сезон» не було власником зазначеного майна, а тому не мало права його відчужувати, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку що майно вибуло з володіння територіальної громади Дарницького району м. Києва, як власника спірного майна поза його волею, а тому висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову в частині визнання права комунальної власності територіальної громади м. Києва в особі КМР та витребування майна від ОСОБА_3 у комунальну власність є законними та обґрунтованими.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки пов'язаний з приватизацією комунального майна, а тому є всі підстави для закриття провадження у справі, не можуть бути прийняті судом до уваги.

Так вказані доводи вже перевірялись судом апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 23.03.2015 року про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

За результатами розгляду ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17.06.2015 року ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 23.03.2015 року залишена без змін. Порушень судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали не встановлено.

Доводи апелянта ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про те, що судом першої інстанції неправильно застосована ч. 3 ст. 61 ЦПК України та надано преюдиційного значення рішенню Господарського суду м. Києва від 12.04.2012 року, колегія суддів вважає безпідставними, так як суд першої інстанції правильно виходив з того, що зазначеним рішенням суду розірвано договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, що визнаний укладеним між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва та КП «Сезон» рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2009 року, у справі також встановлено підстави для його розірвання, а не встановлювалися фактичні обставини справи.

Дане рішення суду набрало законної сили і на час звернення до суду та розгляду даного спору не скасовано.

Колегія суддів відхиляє посилання в апеляційних скаргах на неправомірність подання позову про визнання недійсними укладених правочинів, оскільки в задоволенні позову в цій частині судом першої інстанції було відмовлено.

Не ґрунтується на обставинах справи посилання в апеляційній скарзі КП «Сезон» про те, що право власності на нежилі приміщення виникло у підприємства ще з моменту реєстрації заяви про реєстрацію права власності, оскільки КП «Сезон» у встановленому ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та п. 1.2. Договору порядку не було набуто права власності на спірне майно, а тому реєстрація Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» за КП «Сезон» права власності на таке майно є неправомірною та не свідчить про виникнення у КП «Сезон» права власності на спірне майно.

Колегія суддів також відхиляє посилання в апеляційних скаргах на пропущення позивачем строків позовної давності для звернення до суду.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Факт реєстрації заяви КП «Сезон» про реєстрацію права на нерухоме майно або обстеження спірних приміщень не може свідчити про те, що саме з цієї дати починається перебіг строку позовної давності, оскільки встановити наявність чи відсутність порушення законодавства можливо за результатами проведення комплексної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи Прокуратурою Дарницького району м. Києва було проведено перевірку щодо законності відчуження комунального майна, на підставі чого Прокуратура Дарницького району м. Києва звернулась у 2012 році до Господарського суду з позовом до КП «Сезон» про розірвання договору.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.04.2012 року було встановлено, що КП «Сезон» у встановленому законом порядку не було набуто права власності на спірне майно, та реєстрація Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» за КП «Сезон» права власності на таке майно є неправомірною.

Вказане рішення набрало законної сили в березні 2013 року. До Дарницького районного суду м. Києва з даним позовом позивач звернувся в березні 2014 року, тобто в межах встановленого законом строку.

Таким чином, твердження апеляційних скарг про незаконність та упередженість судового рішення матеріалами справи спростовуються.

З огляду на викладене, оскаржене у справі рішення постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому це рішення не може бути скасованим з підстав що наведені в апеляційних скаргах.

Керуючись ст. ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Колективного підприємства «Сезон», ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: