Ухвала суду № 46531063, 08.07.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2270/15485/11

Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

08 липня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Совгири Д. І. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділу Держкомзему у Летичівському районі Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕТИЧІВ АГРО" до Відділу Держкомзему у Летичівському районі Хмельницької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "ЛЕТИЧІВ АГРО" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу Держкомзему у Летичівському районні Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести державну реєстрацію договорів оренди землі. Позовні вимоги мотивовано тим, що товариством подано Відділу Держкомзему у Летичівському районні Хмельницької області для реєстрації 30 договорів оренди землі між позивачем та громадянами, однак у проведенні реєстрації було відмовлено. Вважаючи такі дії неправомірним, просили визнати відмову протиправною та зобов'язати провести реєстрацію договорів оренди.

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року позов задоволено. Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду І інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 року рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

За наслідками касаційного оскарження ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.06.2015 року постанову було скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд. При цьому суд касаційної інстанції зауважив, що державний реєстратор під час перевірки поданих договорів не зобов'язаний перевіряти їх умови з точки зору вигідності. Крім того, Законом не передбачено такої підстави для відмови у проведенні державної реєстрації, як звернення із заявами про відмову у державній реєстрації прав. Зазначені обставини залишились поза увагою суду апеляційної інстанції.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, 09.12.2011р. позивачем було подано 30 договорів оренди землі до Відділу Держкомзему у Летичівському районні Хмельницької області для проведення державної реєстрації.

14.12.2011р. відповідач повернув вказані договори оренди позивачу без реєстрації вказавши на виявлені недоліки, що стали підставою для відмови у реєстрації. Зокрема, це подача заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в яких вони просять не проводити реєстрацію договорів оренди землі, укладених між ними та ТОВ "Летичів Агро"; передбачення права на придбання земельної ділянки, тобто відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення в майбутньому; невідповідність грошової оцінки земельних ділянок вимогам чинного законодавства, непроведення індексації станом на 01 січня 2012р.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що згідно Постанови КМ України, від 09.09.2009, № 1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі", територіальний орган Держземагентства відмовляє у державній реєстрації договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності, договору суборенди земельної ділянки (її частини), якщо: документи подані не в повному обсязі; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Порядком.

У разі відмови у державній реєстрації за результатами перевірки поданих документів територіальний орган Держземагентства протягом трьох робочих днів готує висновок про відмову в такій реєстрації та повертає подані документи сторонам або уповноваженим ними особам для доопрацювання за актом приймання-передачі.

Державна реєстрація договору оренди земельної ділянки, договору суборенди земельної ділянки (її частини) здійснюється протягом 14 календарних днів з дня подання документів.

Для державної реєстрації договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності, договору суборенди земельної ділянки (її частини) власник чи набувач права або уповноважена ними особа подають до відповідного територіального органу Держземагентства заяву і такі документи: копія документа, що посвідчує особу набувача права на земельну ділянку або її власника, а у разі подання заяви уповноваженою ними особою - також копія документа, що підтверджує його повноваження діяти від імені таких осіб; документація із землеустрою, яка включає план земельної ділянки і містить відомості про координати поворотних точок меж частини земельної ділянки та обмінний файл - у разі державної реєстрації договору суборенди частини земельної ділянки; договір оренди земельної ділянки із земель приватної власності, договір суборенди земельної ділянки (її частини) (кількість примірників договору повинна бути на один примірник більша, ніж кількість сторін договору); копія реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи, крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття номера та повідомили про це відповідному органу державної податкової служби, ідентифікаційного коду згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податкового номера - для юридичної особи документи про внесення плати за надання послуг із: здійснення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності, договору суборенди частини земельної ділянки; перевірки обмінного файла - у разі державної реєстрації договору суборенди частини земельної ділянки.

Під час подання заяви фізична особа пред'являє паспорт або інший документ, що посвідчує особу, а у разі подання заяви уповноваженою особою - також документ, що підтверджує її повноваження діяти від імені такої особи. Документ, що підтверджує повноваження діяти від імені іноземної особи повинен бути легалізований в установленому законодавством порядку.

Забороняється вимагати подання документів та відомостей, не передбачених цим пунктом.

В силу Закону України, від 06.10.1998, № 161-XIV "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є: строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Судом першої інстанції враховано, що відповідач, відмовляючи у державній реєстрації договорів оренди землі, не посилається на вимоги Закону України "Про оренду землі" на Постанову КМ України, від 09.09.2009, № 1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі", а посилається на заяви громадян, договора оренди землі, яких не припинено шляхом їх розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Помилковим і безпідставним є також висновок відповідача, який при прийнятті рішення про відмову у державній реєстрації вказує на порушення пункту договору в якому зазначено, що орендар має переважне право на придбання у власність земельної ділянки у разі її продажу (відчуження) орендодавцем. Так, стаття 9 Закону України, від 06.10.1998, № 161-XIV "Про оренду землі" передбачає, що орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається, а в разі продажу на аукціоні - якщо його пропозиція є рівною з пропозицією, яка є найбільшою із запропонованих учасниками аукціону. Отже, зазначаючи у договорі вказаний пункт, позивач діяв у відповідності Закону.

Що стосується грошової оцінки землі та її індексації, суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що в силу Закону України, від 06.10.1998, № 161-XIV "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є: строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Оскільки договори оренди землі було укладено в 2010 - 2011 роках, нормативна грошова оцінка не могла бути проіндексована станом на 1 січня 2012 року.

Згідно п.2 ч.1 ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року обов'язковій державній реєстрації підлягає право оренди земельної ділянки.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що положеннями ч.1 ст. 24 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року, встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заявлене право вже зареєстровано.

При цьому, зазначений перелік не містить такої підстави для відмови у проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно, як звернення із заявами про відмову в проведенні державної реєстрації договорів оренди.

Державний реєстратор під час перевірки поданих на реєстрацію договорів не зобов'язаний перевіряти їх умови з точки зору вигідності чи не вигідності для осіб, що їх підписали. В іншому випадку це призвело б до втручання у приватноправові відносини сторін договору та порушило їх свободу у визначенні його умов з урахуванням вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відтак оскаржуване рішення про відмову у проведенні державної реєстрації є неправомірним.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного, враховуючи висновки і мотиви, зазначені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.06.2015 року, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Відділу Держкомзему у Летичівському районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.