Ухвала суду № 46530857, 08.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 р.Справа № 629/1352/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання - Шалаєвої І.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Громадської організації "Законність і правопорядок" на постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06.05.2015р. по справі № 629/1352/15-а

за позовом Громадської організації "Законність і правопорядок"

до Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

10.04.2015 року Громадська організація «Законність і правопорядок» (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною відмову виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області у наданні інформації на запит від 23.03.2015 року, зобов'язати виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області надати вичерпну інформацію про наявність вільних земельних ділянок (з наданням графічних матеріалів, що дають можливість визначити місцезнаходження земельної ділянки), із земель запасу та резервів на території міста Лозова Харківської області, що мають цільове призначення: "для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (не більше 0,10 гектара) для індивідуального дачного будівництва (не більше 0,10 гектара) та для будівництва індивідуальних гаражів (не більше 0,01 гектара), які, відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України, можуть бути передані у власність.

Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06.05.2015 року в задоволенні адміністративного позову Громадської організації «Законність і правопорядок» відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі, розгляд справи провести за відсутності позивача.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивача представник Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, посилаючись на законність та обгрунтованість постанови суду першої інстанції, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Згідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 23.03.2015 року Громадська організація «Законність і правопорядок» звернулась до виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області із інформаційним запитом щодо надання відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» вичерпної інформації про наявність вільних земельних ділянок (з наданням графічних матеріалів, що дають можливість визначити місцезнаходження земельної ділянки), із земель запасу та резервів на території м. Лозова Харківської області, що мають цільове призначення: «для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (не більше 0,10 гектара) для індивідуального дачного будівництва (не більше 0,10 гектара) та для будівництва індивідуальних гаражів (не більше 0,01 гектара), які, відповідно до статті 121 Земельного кодексу України, можуть бути передані у власність ( а.с.6).

Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області листом від 25.03.2015 року за вих. № 9-п повідомив позивача, що виконавчий комітет Лозівської міської ради в розрізі визначення термінів Закону України «Про доступ до публічної інформації» не є розпорядником даної інформації в зв'язку з тим, що на території міста Лозова діє Управління Державного земельного агентства у Лозівському районі Харківської області ( а.с.7).

Не погодившись з діями відповідача щодо відмови у наданні інформації на запит від 23.03.2015 року, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що запит позивача не стосувався відомостей, що вже зафіксовані в офіційному документі, створеному в процесі здійснення відповідачем своєї діяльності, а містив вимогу вчинити певні дії по підбору, обробці та наданню інформації, яка б відповідала поставленим у запиті умовам.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини, які складаються у сфері розгляду звернень суб'єктів стосовно отримання публічної інформації, врегульовані Конституцією України, Законом України "Про інформацію", Законом України "Про доступ до публічної інформації" та відповідними спеціальними законами.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

За змістом статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Законом України "Про доступ до публічної інформації" регламентований порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Визначення поняття "публічна інформація" наведено у статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Так, відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація визначається як відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Тобто, за змістом наведеної статті можна виділити такі ознаки публічної інформації:

1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством;

2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація;

3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації;

4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків;

5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.

Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

За змістом п.6 ч.1 ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на розпорядників публічної інформації покладені обов'язки, зокрема, надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Виходячи із системного аналізу зазначених правових норм, на розпорядників публічної інформації покладено обов'язок надавати на запити зацікавлених осіб вже реально існуючу на момент отримання запиту (тобто раніше створену і в силу цього вже наявну в розпорядженні) інформацію.

Згідно з п.1 ч.1 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Так, з матеріалів справи убачається, що позивач просив надати вичерпну інформацію про наявність вільних земельних ділянок (з наданням графічних матеріалів, що дають можливість визначити місцезнаходження земельної ділянки), із земель запасу та резервів на території міста Лозова Харківської області, що мають цільове призначення: "для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (не більше 0,10 гектара) для індивідуального дачного будівництва (не більше 0,10 гектара) та для будівництва індивідуальних гаражів (не більше 0,01 гектара), які, відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України, можуть бути передані у власність.

Частиною 1 статті 22 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що містобудівний кадастр - державна система зберігання і використання геопросторових даних про територію, адміністративно-територіальні одиниці, екологічні, інженерно-геологічні умови, інформаційних ресурсів будівельних норм, державних стандартів і правил для задоволення інформаційних потреб у плануванні територій та будівництві, формування галузевої складової державних геоінформаційних ресурсів.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 24 цього ж Закону уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах. До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов'язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Земельного Кодексу України, ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно зі ст. 204 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 6 Закону України "Про Державний земельний кадастр" ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Статтею 194 Земельного кодексу України встановлено, що призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Відповідно до Указу Президента України від 08.04.2011 року № 445/2011 «Про Державне агентство земельних ресурсів України» створений державний орган, який є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо - геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо - геодезичної і картографічної діяльності.

Згідно з пунктом 4 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 року № 445, Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема:

- бере участь у розробленні та виконанні державних, галузевих, регіональних та місцевих програм з питань регулювання земельних відносин, раціонального використання земель, їх відтворення та охорони, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, у проведенні моніторингу земель, територіальному плануванні, впровадженні географічних інформаційних систем, здійсненні топографо- геодезичної і картографічної діяльності;

- організовує участь України у міжнародному співробітництві у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, здійснює міжнародне співробітництво з питань установлення, унормування, збереження, обліку, реєстрації географічний назв, створення та ведення Державного реєстру географічних назв;

- видає витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок та надає інші адміністративні послуги відповідно до законодавства;

- передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб;

- здійснює землеустрій відповідно до Закону України "Про землеустрій", у тому числі забезпечує проведення державної інвентаризації земель;

- проводить відповідно до законодавства моніторинг земель та охорону земель;

- здійснює ведіння і адміністрування державного земельного кадастру та отримує інформацію про відведення земельних ділянок;

- організовує здійснення на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру;

- здійснює державну реєстрацію земельних ділянок та обмежень у їх використанні;

- веде поземельні книги та надає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки, тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України № 513 від 23.05.2012 року затверджено Порядок проведення інвентаризації земель, відповідно до якої інвентаризація земель проводиться з метою забезпечення ведення Державного земельного кадастру, здійснення контролю за використанням і охороною земель; визначення якісного стану земельних ділянок, їх меж, розміру, складу угідь; узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, та у Державному земельному кадастрі; прийняття за результатами інвентаризації земель Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідних рішень; здійснення землеустрою.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, факт володіння відповідачем інформацією про всі розташовані в межах міста Лозова Харківської області земельні ділянки, ненадані у користування із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, індивідуального дачного будівництва, та для будівництва індивідуальних гаражів, свого підтвердження в суді не знайшов. Запит позивача не стосувався відомостей, що вже зафіксовані в офіційному документі, створеному в процесі здійснення відповідачем своєї діяльності, а містив вимогу вчинити певні дії по підбору, обробці та наданню інформації, яка б відповідала поставленим у запиті умовам.

Таким чином, виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області не володіє інформацією, яку запитував у нього позивач в інформаційному запиті, а законом не передбачений обов'язок розпорядника публічної інформації створювати нову інформацію за запитом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, при наданні відповіді на запит позивача від 23.03.2015 року діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому права позивача не порушені.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06.05.2015 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Громадської організації "Законність і правопорядок" залишити без задоволення.

Постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06.05.2015р. по справі № 629/1352/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Присяжнюк О.В. Русанова В.Б. Повний текст ухвали виготовлений 10.07.2015 р.