Ухвала суду № 46529888, 30.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/855/15 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

30 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ч.1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Далі - Транс" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Далі - Транс" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області в якому просило, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах (далі - відповідач) № 0000422301 від 05.02.2015..

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту за вересень-жовтень 2014 року по взаємовідносинах з ПП «Фебер» та подальшої реалізації контрагентам-покупцям придбаних товарів (робіт, послуг).

Перевіркою виявлено порушення позивачем вимог п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження задекларованого податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 5438 грн.

За результатами перевірки складено акт від 14.01.2015 № 16/23-01-22-04/38715498, на підставі якого відповідач прийняв оскаржуване ППР від 05.02.2015 № 0000422301, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 6797 грн. (5438 грн. - за основним платежем та 1359 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, визначено у ст.198 Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Так, Відповідно до витягу з інформаційно-ресурсного центру ПП «Фебер», зареєстроване як юридична особа 15.05.2006, ідентифікаційний код 34119110 та є платником податків.

Згідно укладеного договору транспортного-експедирування № 18/09 від 18.09.2014 між ТОВ "Далі - Транс" (експедитор) та ТОВ «Фебер» (виконавець), виконавець бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому відправником вантаж з місця відправлення до пункту призначення, а експедитор бере на себе зобов'язання сплатити послугу за перевезення вантажу.

Перевезення вантажу та виконання договору (надання транспортних послуг) підтверджується актом надання послуг від 18.09.2014 на суму 26646 грн. в.т. ч. ПДВ 44441 грн. і виписаній на його підставі податковій накладній від 26.09.2014 № 112 та акту надання послуг від 26.09.2014 на суму 5980 грн. в.т.ч. ПДВ 996,67 грн. і податкової накладної від 26.09.2014 № 156.

Також про факт транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною № 180914 від 18.09.2014 і № 021014 від 02.10.2014.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій (облікова сальдова відомість по рахунку позивача), наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеним договором та господарською діяльністю платника податку, витрати підтверджені первинними документами, а тому факт здійснення господарської операції є реальним.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, якими сторони супроводжували господарські операції не суперечать вимогам чинного законодавства, містять вичерпні дані щодо переліку придбаного і поставленого товару, наданих послуг, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Отже, суд дійшов вірного висновку, що позивачем підтверджено реальність господарських операцій з контрагентом та при здійсненні операцій діяв як добросовісний платник, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, протилежного не доведено, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Мельничук В.П.

Лічевецький І.О.