Ухвала суду № 46529580, 09.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 рокусправа № 808/2909/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЧередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання:Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 червня 2014 року у справі №808/2909/14 за позовом Пологівської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Пологівська обєднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізькій області 30 квітня 2014 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, згідно з яким просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 7211,60 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач станом на 05.03.2014 року має заборгованість перед місцевим бюджетом Комишувахської сільської ради з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 7211,60 грн., яка виникла у звязку з несплатою суми податкових зобовязань визначених податковим повідомленням-рішенням №0001681701 від 29.04.2013 р. В добровільному порядку суму податкового боргу відповідач не сплачує.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 червня 2014 року, у справі розглянутої у порядку скороченого провадження, адміністративний позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що встановлені судом обставини справи свідчать про наявність у позивача податкового боргу несплаченого в добровільному порядку.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав численних порушень судом першої інстанції норм процесуального права, які потягли з собою повне позбавлення відповідача на здійснення захисту своїх майнових інтересів та прав. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі.

В апеляційній скарзі зазначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки. Таким чином, за цією справою позивачем повинна бути саме Комишувахська селищна рада, а справа за її позовом повинна розглядатися у відповідному господарському суді.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що станом на час подачі позову за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом у розмірі 7211,60 грн., яка виникла внаслідок наступного.

19.06.2009 року між Комишуваською селищною радою (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки. Відповідно до п.9 зазначеного договору, ОСОБА_1 повинен щомісячно до 10 числа, вносити на розрахунковий рахунок Комишуваської селищної ради орендну плату в сумі 10211,76 грн.

В звязку з несплатою зобовязань за вищевказаним договором, податковим органом було прийнято податкове повідомлення рішення №0001681701 від 29.04.2013 року з визначенням податкового зобовязання з орендної плати фізичних осіб в сумі 10211,60 грн. та з урахуванням часткової сплати, не сплаченою залишилась сума в розмірі 7 211, 60 грн., яка набула статусу податкового боргу.

Стягнення з відповідача суми податкового боргу є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку про правомірність вимог позивача.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 14.1.147 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно зі ст. 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до п.п. 36.1-36.3 ст.36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг це сума грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання.

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як зазначено у пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України, податкова вимога це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Згідно з п.95.4 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Оскільки ст.95 ПК України передбачений спеціальний порядок і механізм здійснення органом доходів і зборів стягнення податкового боргу з платників податків, то суд вважає, що права позивача будуть дотримані при стягненні коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, а також за рахунок готівки.

Враховуючи викладене, та вірно встановивши обставини наявності у відповідача податкової заборгованості з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 7211, 60 грн., яка у добровільному порядку сплачена не була, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність її стягнення.

Щодо доводів відповідача про не зазначення судом першої інстанції в своїй постанові норми процесуального права за якою саме було здійснено розгляд цієї справи та зазначення ст. 41, ч. 3 ст. 183-3 КАС України в мотивувальній частині рішення, невиконання ч. 3 ст. 106 КАС України суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані обставини не вплинули на правильність постанови суду першої інстанції. При цьому судом апеляційної інстанції направлено відповідачу копію позовної заяви та доданих до неї документів.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача щодо неможливості стягнення податкового боргу у звязку з не закінченням строку на оскарження ППР позивача №0001681701 від 29.04.2013 року, враховуючи положення п.59.1. ст.59 Податкового кодексу України згідно з якими у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів з дня отримання рішення, якщо воно не оскаржується платником, або протягом 10 календарних днів наступних за днем узгодження суми (закінчення процедури адміністративного оскарження та/або набрання законної сили рішенням суду про відмову в задоволенні позовних вимог), контролюючий орган надсилає (вручає) платникові податків податкову вимогу. При цьому, визначена у повідомлення-рішення №0001681701 від 29.04.2013 року сума податкового боргу відповідачем не оспорювалась ні у ході розгляду справи у суді першої інстанції, ні у апеляційній скарзі.

Проте, вказані обставини не вплинули на правильність постанови суду першої інстанції.

Щодо доводів відповідача про порушення судом ч.1 ст.157 КАС України та необхідності закриття провадження у справі у звязку з тим, що позивачем повинна бути Комишуваська селищна рада, а не податковий орган та у звязку з цим підсудністю справи господарському суду, а не адміністративному суду, суд апеляційної інстанції зазначає, що пунктом 41.5 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень - звертатись до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи ( п.87.11 ст.87 ПК України).

Також, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача щодо порушення судом першої інстанції положень ч. 3 ст.183-2 ст.ст.71,159-163 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст. 200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 червня 2014 року у справі №808/2909/14 без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 10 липня 2015 року.

Головуючий:В.Є. Чередниченко

Суддя:А.О. Коршун

Суддя:О.М. Панченко