Ухвала суду № 46529444, 25.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 червня 2015 рокусправа № 808/6613/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання:Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача :- ОСОБА_2 (дов.від 25.06.2015 року)

відповідача:- ОСОБА_3 (дов.від 13.01.2015 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 р. у справі № 808/6613/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сот - Плюс"

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення №0000732201 від 15.04.2014р., -

ВСТАНОВИВ:

"07" жовтня 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сот - Плюс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2014 року № НОМЕР_1, яким ТОВ "Сот Плюс" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 176 599,50 грн., із них 117 733 грн. основний платіж, штрафні (фінансові) санкції 58 866,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та безпідставністю висновків податкового органу щодо завищення сум податкового кредиту, оскільки реальність здійснення господарської діяльності та правомірність її відображення в податковому обліку підтверджено належним чином сформованою первинною документацією.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 р. у справі № 808/6613/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сот - Плюс" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000732201 від 15.04.2014р. - задоволено.

Судом встановлено, що спірну суму податкового кредиту позивачем сформовано на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Торгівельна фірма «Бароко» та ТОВ «МД Груп». На підставі дослідження первинних документів судом встановлено факт реального виконання укладених угод постачання, встановлено факт реєстрації зазначених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. З посиланням на положення Податкового кодексу України, судом зазначено про наявність у позивача права на формування податкового кредиту та дотримання всіх необхідних умов для цього визначених законом.

Постанову суду мотивовано тим, що відповідачем, як субєктом владних повноважень на якого покладається тягар доведення правомірності оскаржуваного рішення не доведено обґрунтованості прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду, Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 р. у справі № 808/6613/14, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд протиправно не надав уваги тому факту, що податкові накладні, на підставі яких сформовано спірну суму податкового кредиту, в оригіналі надано позивачем лише в судове засідання, ані під час проведення перевірки, ані під час складання акту про результатами проведеної податкової перевірки, та його підписання субєктом господарювання, позивачем надавались лише копії податкових накладних отриманих від ТОВ «Торгівельна фірма «Бароко» та ТОВ «МД Груп».

Представниками сторін надано ґрунтовні пояснення щодо обставин по справі та підтримано позиції викладені в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, фахівцями ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Сот Плюс", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 01.04.2014 року за № 44/08-29-22-01-08/36015137, яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення вимог податкового законодавства, а саме порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, наказу від 25.11.2011 № 1492 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 117 733 грн.

Висновки податкового органу щодо виявленого порушення ґрунтуються на тому, що ТОВ «Сот-Плюс» до перевірки не надано оригінали податкових накладних від постачальників внаслідок чого відсутні правові підстави для формування податкового кредиту.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2014 року № НОМЕР_1, яким ТОВ "Сот Плюс" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 176 599,50 грн., із них 117 733 грн. основний платіж, штрафні (фінансові) санкції 58 866,50 грн.

Не погодившись з висновками податкового органу, вважаючи їх необґрунтованими, а прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пояснень представника позивача, що підтверджені матеріалами справи, спірну суму податкового кредиту позивачем сформовано по взаємовідносинам з ТОВ «Торговельна фірма «Барко» та ТОВ «МД Груп».

Так, між ТОВ «Сот Плюс» (покупець) та ТОВ «МД Груп» (постачальник) укладено договір постачання від 21.12.2011 року №1108.1225.0016, відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (чавун переробний). За даною угодою позивачем придбано товару на загальну суму 584 000 грн. у т.ч. ПДВ 97 333,33 грн. Суму сплаченого податку позивачем віднесено до складу податкового кредиту за лютий 2012 року.

Між ТОВ «Сот Плюс» (покупець) та ТОВ «Торгівельна фірма «Барко» (постачальник) укладено договір постачання від 24.01.2012 року №24.01, відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (ферофорсфор). За даною угодою позивачем придбано товару на загальну суму 122 400 грн. у т.ч. ПДВ 20 400 грн. Суму сплаченого податку позивачем віднесено до складу податкового кредиту за лютий 2012 року.

На підтвердження реальності здійснення господарської діяльності та правомірності її відображення в податковому обліку, позивачем до перевірки надано договори постачання та специфікації до них, видаткові накладні, залізничні накладні, товарно-транспортні накладні податкові накладні, витяги з реєстру податкових накладних, платіжні доручення.

На підставі дослідження наданих позивачем документів, податковий орган дійшов висновку про протиправне формування податкового кредиту.

Колегія суддів вважає необґрунтованим такий висновок відповідача з наступних підстав.

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про завищення ТОВ «Сот Плюс» податкового кредиту, стало надання позивачем до перевірки копій податкових накладних.

Проте, згідно до пояснень представника позивача до перевірки надавались як копії так і оригінали всіх первинних документів.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Пунктом 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Таким чином, субєкт господарювання зобов'язаний надати посадовим особам контролюючого органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у субєкта господарювання після початку перевірки. У великих платників податків є додатковий обовязок надати витребувані документи у електронній формі (п.85.2. ст.85 Податкового кодексу України).

Згідно до п.п. 20.1.6. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючий орган, в свою чергу, має право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на податковий орган.

Відповідачем під час проведення перевірки не здійснено будь-яких дій щодо витребування у підприємства оригіналів податкових накладних. Узагальнений перелік документів, які були використано при проведенні перевірки ТОВ «Сот Плюс», за підписом посадової особи контролюючого органу, а також директора та головного бухгалтера підприємства, не містить жодного зазначення про недоліки первинної документації.

Згідно до ч.2 ст. 71 КАС України, на відповідача як на субєкта владних повноважень покладається тягар доведення правомірності рішення, в разі його оскарження. В протиріч наведеному, податковим органом жодним чином не надано доказів відсутності оригіналів податкових декларацій, або інших документально підтверджених підстав вважати протиправним сформований позивачем податковий кредит.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не доведення відповідачем правомірності прийняття спірного рішення та відповідно наявність підстав для задоволення вимог адміністративного позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 р. у справі № 808/6613/14 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 р. у справі № 808/6613/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий:Н.А. Бишевська

Суддя:І.Ю. Добродняк

Суддя:Я.В. Семененко