Постанова № 46527892, 06.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

06 липня 2015 року 10:31 №826/8396/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Градосервіс Плюс»

до

державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2014 №0017472201,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06 липня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз’яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Градосервіс Плюс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2014 №0017472201.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 26.11.2014 №1711/26-59-22-01/30818723 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та приватним підприємством «Кратос-Гранд», необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2014 №0017472201. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 26.11.2014 №1711/26-59-22-01/30818723 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 18.12.2014 №0017472201 через відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (попереднє найменування - державна податкова інспекція у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві) проведено документальну виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Градосервіс Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Інстагрупп» (код ЄДРПОУ 33541100) та ПП ««Кратос-Гранд»» (код ЄДРПОУ 39015627) за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Градосервіс Плюс» пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 295849,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 26.11.2014 №1711/26-59-22-01/30818723 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2014 №0017472201, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 369811,00 грн. у тому числі: 295849,00 грн. – основний платіж, 73962,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 26.11.2014 №1711/26-59-22-01/30818723 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Градосервіс Плюс» та його контрагентом – приватним підприємством «Кратос-Гранд» у липні 2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Градосервіс Плюс» (генпідрядник) приватним підприємством «Кратос-Гранд» (субпідрядник) укладено договір про виконання робіт від 01.07.2014 №ГД-01/14, відповідно до якого субпідрядник зобов’язується виконати роботи з технічного обслуговування електромереж на об’єктах генпідрядника, а генпідрядник зобов’язується надати субпідряднику фронт робіт, а також оплатити вартість робіт на об’єкті.

Крім того, між товариством з обмеженою відповідальністю «Градосервіс Плюс» (замовник) та приватним підприємством «Кратос-Гранд» (виконавець) укладено типові договори від 02.07.2014 №ГД-02/14 та від 10.07.2014 №ГД-03/14, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання по виконанню робіт визначених договорами: монтажних на об’єкті замовника за адресою: місто Київ, вулиця Московська, 32/2; по збірці щитів автоматики.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договорів від 01.07.2014 №ГД-01/14, від 02.07.2014 №ГД-02/14 та від 10.07.2014 №ГД-03/14; актів приймання-здачі робіт за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди; платіжних доручень за відповідні періоди; ліцензії на господарську діяльність пов’язану із створенням об’єктів архітектури.

Під час проведення перевірки, позивачем надано контролюючому органу акт прийняття-здачі робіт від 29.08.2014 №1329, згідно договору від 02.07.2014 №ГД-02/14 на суму 1382008,00 грн., в т.ч. ПДВ 230334,67, проте за наслідками перевірки відповідачем встановлено, що в бухгалтерському обліку по кредиту рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» вищезазначена операція не відображена та станом на 19.11.2014 (дата формування оборотно-сальдової відомості) обліковується дебіторська заборгованість на суму 1 382 008,00 грн.

Крім того, з наданих позивачем первинних документів не вбачається конкретизації послуг/робіт, конкретизації періоду і обсягу виконання. Відсутні довідки про вартість робіт.

З матеріалів справи вбачається, що місце реєстрації контрагента позивача – є місце Черкаси.

Позивачем не обґрунтовано суду ділової та економічної доцільності укладання договору із юридичною особою, яка знаходиться в іншому регіоні України. Враховуючи, що об'єкти, які були предметами договорів, знаходяться в місті Києві, позивачем не надано суду табелів робочого часу та листи про відрядження працівників приватного підприємства «Кратос - Гранд», доказів щодо наявності у приватного підприємства «Кратос - Гранд» трудових ресурсів та кваліфікованого персоналу для виконання певного обсягу робіт.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки від 26.11.2014 №1711/26-59-22-01/30818723 ґрунтуються на податковій інформації, наведеній в акті державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 10.10.2014 №379/23-01-22-04/39015627 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Кратос-Гранд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із контрагентами, зокрема ТОВ «Градосервіс Плюс» (код ЄДРПОУ 30518723) за червень-липень 2014 року», згідно якого встановлено, що відповідно до наданих до перевірки актів виконаних робіт, неможливо встановити які саме роботи виконувалися фактично, їх суть, об'єм та якими працівниками вони виконувалися . У всіх копіях актів виконаних робіт, вказана лише назва робіт, проте не зазначено в якій площі, в якому об'ємі, скільки витрачено матеріалів та який витрачено фонд робочого часу для виконання даних робіт. Тому перевіркою неможливо встановити фактичне виконання робіт зазначених в актах. За видами діяльності приватного підприємства «Кратос-Гранд» за ЄДРПОУ, підприємство здійснює діяльність у сфері права, бухгалтерського обліку й аудиту, консультування з питань комерційної діяльності, надання офісних адміністративних послуг, дослідження конюктури ринку, рекламні агенства.

Під час судового розгляду справи позивачем висновки акту перевірки державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 26.11.2014 №1711/26-59-22-01/30818723 не спростовано, доказів наявності руху активів в процесі здійснення господарських операцій за 3 договорами суду не надано, не доведено суду економічної та ділової доцільності господарських взаємовідносин із приватним підприємством «Кратос-Гранд».

Отже, враховуючи відсутність доведеної позивачем наявності ділової мети та економічної доцільності здійснених правочинів, позивачем не спростовано висновків акту перевірки щодо необґрунтованого формування даних свого податкового обліку за липень 2014 року.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 03.02.2015 №К/800/10467/13, від 03.03.2015 №К/800/67319/14, від 24.03.2015 №К/800/32341/14, від 07.04.2015 №К/800/68031/14, від 14.04.2015 №К/800/68432/14, від 16.04.2015 № К/800/68557/14.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про правомірність винесеного відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 18.12.2014 №0017472201, а тому позовні вимоги про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із приписами статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 487,20 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 4384,80 грн. (4872,00 грн. – 487,20 грн.).

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Градосервіс Плюс” (01004, місто Київ, вулиця Пушкінська, 32-А, код ЄДРПОУ 30518723) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 копійки).

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 08.07.2015