Постанова № 46527684, 02.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

02 липня 2015 року 10:57 №826/8313/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Оро Неро»

до

державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.04.2015 №0002522202, від 22.04.2015 №0002532202,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 липня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз’яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оро Неро» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.04.2015 №0002522202, від 22.04.2015 №0002532202.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 26.03.2015 №272/26-54-22-02/37508926 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та приватним підприємством «Міракос-Вест», необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.04.2015 №0002522202, від 22.04.2015 №0002532202. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 26.03.2015 №272/26-54-22-02/37508926 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 22.04.2015 №0002522202, від 22.04.2015 №0002532202.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Оро Неро» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з приватним підприємством «Міракос-Вест» за листопад 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Оро Неро»:

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток у сумі 260 826,00 грн.;

пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у сумі 390 718,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 26.03.2015 №272/26-54-22-02/37508926 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 22.04.2015 №0002522202, яким позивачеві визначено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 326 033,00 грн., у тому числі: 260 826,00 грн. – основний платіж, 65 207,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

від 22.04.2015 №0002532202, яким позивачеві визначено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 488 400,00 грн., у тому числі: 390 718,00 грн. – основний платіж, 97 680,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 26.03.2015 №272/26-54-22-02/37508926 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Оро Неро» та приватним підприємством «Міракос-Вест» за договором поставки від 22.10.2014 №139.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Оро Неро» (покупець) та приватним підприємством «Міракос-Вест» (продавець) укладено договір поставки від 22.10.2014 №139, відповідно до якого покупець зобов’язується передати у власність покупця нафтопродукти, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах та в строки обумовлені цим договором.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору поставки від 22.10.2014 №139; податкових накладних за відповідні періоди; видаткові накладні за відповідні періоди; товарно–транспортні накладні за відповідні періоди; платіжні доручення за відповідні періоди; журналів реєстрацій проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервах; договору на надання послуг з перевезення паливно-мастильних матеріалів; протоколів випробувань; сертифікатів відповідності; договорів оренди приміщень, тощо.

У свою чергу, державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Оро Неро» та приватним підприємством «Міракос-Вест» вказано на постачальників контрагента позивача, між якими нібито були відсутні реальні господарські операції.

Суд звертає увагу, що висновки відповідача переважно ґрунтуються на результатах фінансово-господарської діяльності постачальників контрагента позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді між позивачем та його контрагентом.

Доводи контролюючого органу в акті перевірки, що в товарно-транспортних накладних не вказано адреси пункту розвантаження, не відповідають фактичним обставинам і спростовані товарно-транспортними накладними, що наявні в матеріалах справи.

Окрім того, відповідачем не надано суду будь-яких належних доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем з контрагентом, а також факту суперечності відповідного правочину фіскальним інтересам держави.

Зокрема, з акту перевірки вбачається, що позивачем не досліджувались господарські операції між позивачем та його контрагентом, хоча позивачем надавались контролюючому органу первинні документи по спірній господарській операції.

Так, ані акт перевірки, ані письмові заперечення відповідача, не містять аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом податкової дисципліни у спірних правовідносинах (відсутній аналіз первинних документів).

Аналіз взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю «Оро Неро» та приватним підприємством «Міракос-Вест» свідчить, що:

- контролюючим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача;

- всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість;

- під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Оро Неро» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом;

- доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин відповідачем суду не надано.

Також, суд звертає увагу, що позивачем доведено наявністю у товариства ділової мети та економічної доцільності внаслідок реалізації придбаної продукції і отриманням прибутку, що підтверджується копіями договорів, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, тощо, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 03.02.2015 №К/800/10467/13, від 03.03.2015 №К/800/67319/14, від 24.03.2015 №К/800/32341/14, від 07.04.2015 №К/800/68031/14, від 14.04.2015 №К/800/68432/14, від 16.04.2015 № К/800/68557/14.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес” АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Оро Неро» та приватним підприємством «Міракос-Вест», не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22.04.2015 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариством з обмеженою відповідальністю «Оро Неро» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.04.2015 №0002522202, від 22.04.2015 №0002532202, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 22.04.2015 №0002522202, від 22.04.2015 №0002532202.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текс постанови складено 08.07.2015