Постанова № 46522954, 05.09.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2011 р. 11 год.24 хв.Справа № 2-а-12360/09/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О., за участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Бериславський елеватор"

до Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Бериславський елеватор", в подальшому перейменоване в публічне акціонерне товариство, в серпні 2009 року звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області від 06 серпня 2009 року № 0000642310/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 254139,77 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 127069,89 грн., № 0000752310/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 207801,76 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 103900,88 грн. Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства України, відповідачем (ДПІ у Бериславському районі Херсонської області) неправомірно зроблено висновок про визнання нікчемними угод, укладених позивачем з ТОВ "Бест" та ТОВ "Продексім". Позивач посилається на правомірність включення до валових доходів та витрат сум, отриманих від продажу сушарки та сум, сплачених за придбання даної сушарки, а також на відображення податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Позивач стверджує, що чинним законодавством України не передбачено право органу державної податкової служби визнавати правочини нікчемними та застосовувати наслідки нікчемності правочинів, таке право належить виключно суду, адже ч. 5 ст. 216 ЦК України встановлює, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'яв лена будь-якою заінтересованою особою. Позивач є добросовісним платником податків, висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів носить характер припущення, а не є достовірно встановленим фактом.

Представник позивача прибув в судове засідання, просить задовольнити позов.

Державна податкова інспекція у Бериславському районі (відповідач) проти позову заперечує, посилається те, що правочини позивача по придбанню та продажу сушарки є нікчемними, оскільки суперечать суті підприємництва, як діяльність, метою якої згідно з ст.42 ГК України є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, ці правочини є завідомо збитковими, відсутні докази здійснення операцій в реальності, а не тільки на папері, докази існування самої сушарки в натурі. Витрати по сплаті процентів за користування товарним кредитом не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Представники відповідача просять відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, окружний адміністративний суд встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Бериславський елеватор" є юридичною особою, платником податків, знаходиться на обліку в ДПІ у Бериславському районі Херсонської області.

При проведенні фахівцями податкової інспекції позапланової невиїзної документальної перевірки ВАТ "Бериславський елеватор" з питань правових відносин з ТОВ "Бест" та ТОВ "Продексімп" за період 01.07.07 по 30.09.08 (акт від 24.07.09 № 302/231/00956595) було виявлено порушення ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662. 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків по правочинах з ТОВ "Бест", ТОВ "Продексім", п. 4.1 ст. 4, п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 254139,77 грн. за 2-й квартал 2008 року, порушення п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 207801,76грн. в червні 2008 року. До такого висновку податкова інспекція дійшла, аналізуючи операції придання та продажу сушарки в одному звітному періоді - червні 2008 року. В акті перевірки зазначено, що ВАТ "Бериславський елеватор" (покупець) за договором від 02.06.08 № Дг-01-068 з ТОВ "Бест" (продавець) придбало сушарку 617 ARAJ, Польща, за ціною 1401648 грн., в тому числі ПДВ 233614 грн. Товар повинен бути переданий покупцю в термін до 02.06.08 за адресою: Житомирська область, Черпяхівський р-н с.Троковичи, вул.Леніна, 9-В. За умовами договору позивач, як покупець мав право використати послугу по відстрочці платежу - товарним кредитом, плата за користування яким нараховується у вигляді відсотків 3,11 % за кожний день. Позивач на підставі акту прийому - передачі товару № 1 від 02.06.2008, видаткової накладної № 0111 від 02.06.2008 оприбуткував сушарку, відніс до складу валових витрат 1168070 грн. та до складу податкового кредиту у червні 2008 року ПДВ в сумі 233614 грн. Фактично сушарка не перевозилась позивачем, а залишалась на відповідальному зберіганні у продавця.

У зв'язку з тим, що позивач не здійснив своєчасно оплату за сушарку, йому були нараховані відсотки за товарним кредитом за період 03.06.08 по 30.06.08 (28 днів) на загальну суму 1220586,53 грн. (в т.ч. ПДВ 203431,09 грн.). Позивач до складу валових витрат відніс відсотки за послуги товарного кредиту в сумі 1017155,44 грн. та згідно податкової накладної № 136 від 30.06.2008 до складу податкового кредиту віднесено ПДВ в сумі 203431,09 грн. від суми послуг з відстрочки платежу. Крім того, у липні 2008 року віднесено ПДВ в розмірі 166,67 грн. від суми послуг 1000 грн. відповідального зберігання відповідно до договору № 02-068ОХ від 02.06.2008, укладеним з ТОВ "Бест".

Сплата вартості сушарки та відсотків за товарним кредитом відбулась частково шляхом передачі простих векселів: № АА 1450204, емітент ТОВ "Продівіланс-Т", векселедержатель ТОВ "Продексім", номінільною вартістю 2420500 грн., дата видачі 30.06.2008, а частково грошовими коштами в сумі - 202470 грн. платіжним дорученням №831 від 04.08.2008.

ДПІ у м. Житомирі листом від 13.01.2009 за № 1509/7/23-5 повідомлено, що засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ "Бест" є ОСОБА_4 Анатолієвич, який дав письмове пояснення, що працює водієм, на прохання знайомого за винагороду у 100 американських доларів ним здійснено реєстрацію ТОВ "Бест" на власні документи, заперечує складання та підписання декларацій з ПДВ з квітня 2008 року, ніякі первинні документи ним не підписувались, фінансово-господарські документи не укладались, до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Бест" не має ніякого відношення. До ЄДР внесено запис про відсутність ТОВ "Бест" за місцезнаходженням, в зв'язку з чим провести зустрічну перевірку даного контрагента не можливо. Крім того, в провадження СВ ПМ ДПА у Житомирській області знаходиться кримінальна справа № 10/089001 проти ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України за фактом придбання ТОВ "Бест" та ТОВ "Українська компанія Спецпроммонтаж СПМ" з метою прикриття незаконної діяльності та по факту пособництва в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

ДПІ визнала договір купівлі-продажу № Дг-01-068 від 02.06.2008 між ВАТ "Бериславський елеватор" та ТОВ "Бест" нікчемним. Враховуючи викладене, визнано також нікчемним договір відповідального зберігання № 02-068 ОХ від 02.06.2008, так як передача права власності від ТОВ "Бест" на адресу ВАТ "Бериславський елеватор" по вказаним товарно - матеріальним цінностям не відбулась, тому факт зберігання сушарки відсутній.

Підприємством до складу валових витрат віднесено суму витрат по придбаному товару (сушарці), який ВАТ "Бериславський елеватор" не використовувало у власній господарській діяльності. Так як передача права власності від ТОВ "Бест" на адресу ВАТ "Бериславський елеватор" по вказаним товарно - матеріальним цінностям не відбулась, тому завищення валових витрат, в зв'язку з виконанням даного договору, складає 2186058,77 грн. Завищення податкового кредиту за даною господарською операцією становить 437211,76 грн.

В акті перевірки також зазначено про завищення валового доходу на суму 1169500 грн. ВАТ "Бериславський елеватор" (Продавець) з ТОВ "Продексім" (покупець) укладено договір купівлі-продажу від 10.06.2008 за № 36 КП сушарки 617 ARAJ, Польща, за ціною 1403400 грн., в тому числі ПДВ 233900 грн. Товар повинен був переданий "Покупцю" впродовж 6 календарних днів з моменту підписання даного договору. Позивачем до складу валового доходу віднесено 1169500 грн. та до податкових зобов'язань по ПДВ у червні 2008 року платником віднесено ПДВ в сумі 233900 грн. ТОВ "Продексім" в якості розрахунку передав постачальнику простий вексель № АА 145020 емітент ТОВ "Протівіланс-Т", векселедержатель - ТОВ "Продексім" номінальною вартістю - 2420500 грн., дата видачі - 30.06.2008, дисконт - 1017100 грн.

ДПІ у Солом'янському районі м.Києва повідомлено, що місцезнаходження ТОВ "Продексім" та його посадових осіб не встановлено, остання податкова декларація здана за грудень 2008 року з нульовими показниками, розпочато ліквідацію товариства за рішенням власника - 14.11.2008, підприємство знаходиться в стадії припинення, перевірити стан сплати податків податкова служба не має можливості.

Таким чином, ДПІ в ході перевірки з'ясовано, що операції із придбання та реалізації сушарки не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався.

За наслідками перевірки ДПІ у Бериславському районі Херснської області прийняла податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області від 06 серпня 2009 року № 0000642310/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 254139,77 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 127069,89 грн., № 0000752310/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 207801,76 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 103900,88 грн. Ці рішення є предметом спору.

Позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи із наступного.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за їх межами. Зокрема, валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг). Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно п.п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються, серед іншого суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Згідно п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими документами, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Згідно з п. 1.4 Порядку складання декларації про прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПАУ від 08.07.97 р. № 214, дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними документами, даними бухгалтерського обліку і відповідати податковому обліку.

Згідно ст.9 Закону України від 16.07.99 №996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Для точнішого визначення вимог, що предявляються до первинних документів, крім Закону про бухоблік, слід керуватися Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, яким встановлено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якою складений документ, назва документа, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції та складання первинного документа. Тобто, факт поставки товарів, виконання робіт повинен бути оформлений відповідним первинним документом, та для набуття статусу первинного документа, повинен містити всі необхідні реквізити, передбачені статтею 9 Закону № 996.

За п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку. Податкова інспекція повина аналізувати реальність господарської діяльності платника податків на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку угодах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Згідно п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. За п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Претензій до порядку оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів у відповідача немає, всі учасники господарських операцій складали первинні бухгалтерські та податкові документи та відображали операції в податковій звітності, видавали податкові накладні, були зареєстровані платниками ПДВ. Разом з тим, наявність у позивача належно оформлених документів, необхідних відповідно до Закону для віднесення певних сум до валових витрат та доходів, не є безумовною підставою для висновку про правильність формування цих витрат та доходів, якщо податковий орган доведе, зокрема, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності. Надані суду документи (договори, з додатками, видаткові накладні, акт прийому-передачі товару, податкові накладні), які підтверджують придбання сушарки, зі сторони ТОВ "Бест" підписані директором ОСОБА_4, який заперечує здійснення будь-якої діяльності від імені товариства, засновником та директором якого він погодився стати за винагороду. Перевірити дійсність документів, оформлених за фактом продажу сушарки ТОВ "Продексім", також неможливо через відсутність підприємства за місцезнаходженням. Отже, дійсність документів, які підтверджують господарські операції, правомірно ставиться відповідачем під сумнів. Разом з тим, відповідач не надав суду достатніх доказів того, що первинні документи дійсно не були підписані ОСОБА_4, наприклад, відсутній висновок почеркознавчої експертизи по кримінальній справі. За таких обставин доводи відповідача про неналежне оформлення первинних бухгатерських та податкових документів є недоведеними.

Суд вважає обгрунтованими доводи ДПІ про те, що операція придбання та подальшого продажу сушарки не відповідає ознакам господарської діяльності товариства, а отже, витрати за ними не можуть відноситися до валових витрат, а доходи - до валових доходів, відсутні підстави для відображення в обліку податку на додану вартість з цих господарських операцій. У частині першій статті 3 ГК України господарську діяльність визначено як діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", діючого на час вчинення господарських операцій, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Обов'язковими ознаками господарської діяльності є те, що її провадять субєкти господарювання; ця діяльність здійснюється у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Невідємною ознакою наявності підстав для віднесення до валових витрат або доходів є використання товарів, робіт, послуг для здійснення господарської діяльності.

Суд дослідив обставини справи та надані документи, і вважає, що дії позивача були спрямовані не на здійснення господарської діяльності, а на безпідставне заниження податку на прибуток, податку на додану вартість. Операції із придбання сушарки та подальшому продажу через 8 днів із збитком в сумі понад 1 млн. грн. не можуть вважатись такими, що вчинялись з метою отримання прибутку. На думку суду, позивач не обґрунтував розумну економічну причину (ділову мету) укладання договору придбання сушарки на очевидно невигідних умовах, яка йому стала непотрібною майже одразу після придбання, з урахуванням того, що придбавлось обладнання, яке є профільним для елеватора, достатньо дороге, і фахівці позивача повинні були розуміти, що вони купують. Представник позивача так і не пояснив обгрунтованої економічної причини придбання сушарки в той період, коли у позивача не було достатньо грошових коштів, та ще на таких умовах договору, коли за місяць несвоєчасної сплати вартості придбаної сушарки її ціна вдвічі зросла. Представник позивача затруднився дати пояснення відносно того, з ким з посадових осіб ТОВ співпрацювали довірені особи елеватора, яким чином укладались договори, підписувались та передавались первинні бухгалтерські та податкові документи.

У позивача була відсутня об'єктивна можливість отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, ніж заниження об'єкту оподаткування, мінімазація податкових зобов'язань. ДПІ правомірно встановила, що єдиною розумною метою таких дій може бути тільки намір занизити оподатковуваний прибуток і не сплачувати податок внаслідок таких операцій купівлі-продажу. Хоч всі юридичні особи по ланцюгу продажу сушарки відображали дану операцію в податковій звітності, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Твердження позивача про те, що спірні правочини породжують для його сторін певні права та обов'язки у зв'язку з тим, що його не визнано недійсним, є помилковими, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 цієї статті, є нікчемним. Про необґрунтованість податкової вигоди, яку отримав позивач, здійснюючи угоди з ТОВ "Бест", ТОВ "Продексім" свідчить саме відсутність зв'язку з вищевказаними господарськими операціями та господарською діяльністю позивача.

Коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України), податковий орган не повинен звертатися з окремими позовом до адміністративного суду про визнання недійсним такого правочину, орган державної податкової служби має право визначити платнику податків податкове зобов'язання за результатами перевірки, вказавши на нікчемність правочину в акті перевірки із посиланням на частину першу статті 207 Господарського кодексу України та статтю 228 Цивільного кодексу України. Нікчемний правочин не породжує правових наслідків, а тому підлягає виключенню з податкового обліку.

ДПІ, приймаючи податкове повідомлення-рішення, виходила з того, що зі змісту угод і дій сторін угод вбачається здійснення діяльності з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного включення сум витрат до декларацій та ПДВ до податкового кредиту декларацій. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

За таких обставин суд вважає правомірними дії ДПІ по визначенню податкових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість. В задоволенні позовних вимог відмовляється. Судові витрати відносяться на позивача. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

постановив:

Відмовити публічному акціонерному товариству "Бериславський елеватор" в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області від 06.08.2009 № 0000642310/0, № 0000752310/0.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 вересня 2011 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.6