Постанова № 46522842, 09.07.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 липня 2015 р. № 820/5561/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52 до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, тертя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачі - звернулись до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просять суд визнати протиправними та скасувати постанови держаного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 27.04.2015 р. про закінчення виконавчих проваджень ВП №46112841, №46112878, № 46110802, № 46111353, №46111279, №46112566, №46112458, №46112626, №46111884, №46112419, №46112366, №46111517, №46111713, №46111795, №46112471, №46111258, №46111155, №46111045, №46111411, №46111134, №46111474, №46112775, №46112824, №46112171, №46112098, №46111068, №46112044, №46112215, №46111329, №46112684, №46110953, №4611160, №46111541, №46112375, №46112104, №46111207, №46112519, №46112579, №46112739, №46112724, №46112682, №46111734, № 46111567, №46111787, №46111416, №46112606, №46110730, №46112040, №46111968, №46111908, №46111860, №46111937.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_53 не було вжито всіх, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», заходів, спрямованих на примусове виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2014 р. та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2014 р. у справі №820/17915/14. Враховуючи те, що старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві не вчинені дії, передбачені главами 5, 6 Закону України «Про виконавче провадження», у відповідача не було підстав закінчувати виконавчі провадження відповідно до вимог п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Позивачі також стверджують, що момент розгляду справи судове рішення, котре в установленому законом порядку набуло законної сили, є не виконаним.

Представник позивачів у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі. У клопотанні просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Представник відповідача - Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

У письмових запереченнях на позов відповідач (т. 5 а.с. 1-3) просив суд розглядати справу за відсутністю представника Відділу та вказав, що дії державного виконавця повністю відповідають вимогам чинного законодавства, а всі постанови державного виконавця, винесені під час виконання виконавчих документів стосовно позивачів відповідають вимогам закону. За таких підстав, відповідач вважає позов необґрунтованим та просить суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

У письмових запереченнях на позов (т. 5 а.с. 217) вказав, що вважає належними дії державного виконавця, спрямовані на виконання рішення суду, такими, що цілком відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження", а тому у позову належить відмовити.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень на позов, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Правовідносини з приводу розгляду адміністративним судом справ, предметом яких є рішення, дії, бездіяльність державної виконавчої служби унормовані ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), котрі відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що на примусовому виконанні у Відділі державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві знаходились виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих документів виконавчих листів, виданих Харківським окружним адміністративним судом на виконання постанови від 14.11.2014 р. у справі №820/17915/14, залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2014 р.

Зазначеними судовими актами визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиплати позивачам належних їм коштів, розміщених за договорами банківського рахунку у ПАТ «Банк золоті ворота» та зобовязано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вчинити дії щодо виплати грошових коштів у розмірі, визначеному ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на користь позивачів у справі.

Державним виконавцем 20.01.2015 р. винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП №46112841, №46112878, № 46110802, № 46111353, №46111279, №46112566, №46112458, №46112626, №46111884, №46112419, №46112366, №46111517, №46111713, №46111795, №46112471, №46111258, №46111155, №46111045, №46111411, №46111134, №46111474, №46112775, №46112824, №46112171, №46112098, №46111068, №46112044, №46112215, №46111329, №46112684, №46110953, №4611160, №46111541, №46112375, №46112104, №46111207, №46112519, №46112579, №46112739, №46112724, №46112682, №46111734, № 46111567, №46111787, №46111416, №46112606, №46110730, №46112040, №46111968, №46111908, №46111860, №46111937, відповідно до яких боржнику - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, державним виконавцем запропоновано добровільно сплатити заборгованість перед позивачами протягом 7 днів, а також роз'яснено боржнику його право та порядок оскарження постанови державного виконавця, попереджено про те, що у разі не виконання боржником добровільно рішення протягом встановленого строку, рішення буде виконано примусово зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Надані відповідачем матеріали виконавчих проваджень свідчать про те, що державним виконавцем не приймалося рішення про обєднання зазначених виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження.

Судовим розглядом також встановлено, що державним виконавцем на адресу боржника направлялися вимоги від 03.02.2015 р., від 11.03.2015 р. та від 01.04.2015 р. про зобов'язання боржника в п'яти денний термін з дня отримання вимоги вчинити дії щодо виплати стягувачам грошових коштів у розмірі, визначеному ч. 1 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

20.03.2015 р. державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу за невиконання вимоги від 11.03.2015 р. у розмірі 680,00 грн.

24.04.2015 р. державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу за невиконання вимоги від 01.04.2015 р. у розмір 1360,00 грн.

Інших виконавчих дій з примусового виконання судового рішення, як свідчать матеріали справи, державним виконавцем не здійснювалося.

27.04.2014 р. державним виконавцем винесені спірні постанови про закінчення виконавчих проваджень з підстав передбачених п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Перевіряючи відповідність закону спірних рішень та дій субєкта владних повноважень, суд відмічає, що критерії правомірності рішень та діянь субєкта владних повноважень викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд встановив, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 11 згаданого Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з вимогами п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 Закону, у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Суд відзначає, що застосування ч. 3 ст. 75 Закону можливе лише у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо.

Судовим рішенням щодо якого здійснюються заходи примусового виконання зобовязано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вчинити дії щодо виплати грошових коштів у розмірі, визначеному ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Дане рішення має майновий характер, оскільки передбачає комплекс дій визначених законодавством, що опосередковують зміни майнового стану стягувачів за виконавчим провадженням, а саме: одержання ними коштів, у розмірі залишків грошових коштів на їх рахунках, відкритих в АТ «ОСОБА_54 ворота», в межах 200 тис. грн.

Обовязок здійснення компенсації таких коштів відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» покладається на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який є боржником у виконавчих провадженнях.

Матеріали виконавчих проваджень містять інформацію щодо розміру майнових зобовязань боржника перед стягувачами.

За таких умов, з метою примусового виконання рішення державним виконавцем мають застосовуватися заходи, передбачені главами 5, 6 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема: звернення стягнення на грошові кошти та/або майно боржника.

За таких підстав, суд доходить висновку, що державним виконавцем не вжито всіх належних заходів примусового виконання рішення, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та зроблено передчасний висновок про неможливість виконання рішення суду без участі боржника.

Конституційний суд України у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невідємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення від 13.12.2012 р. №18-рп/2012), невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (рішення від 25.04.2012 р. №11-рп/2012).

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Шматько проти України" (рішення від 20.07.2004 р.), Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

Судовим розглядом також встановлено, що постанови про накладення штрафу за невиконання вимог держаного виконавця від 20.03.2015 р. та 24.04.2015 р. державним виконавцем винесено не в рамках окремо взятого виконавчого провадження.

Між тим, здійснення виконавчої дії одночасно щодо кількох виконавчих проваджень можливе лише у разі виконання зведеного виконавчого провадження. Однак, матеріали справи та постанови про накладення штрафу не містять інформації про існування зведеного виконавчого провадження. В той же час, матеріали виконавчих проваджень, щодо закінчення яких винесено спірні постанови, також не містять інформації, що в рамках відповідних виконавчих проваджень виносилися постанови про накладення штрафу на боржника.

Таким чином, спірні постанови не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відповідачем не вжито заходів передбачених ст. 89 Закону в рамках виконавчих проваджень, що є обовязковою умовою їх закінчення за п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, що також є обовязковою умовою закінчення виконавчих проваджень за п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначені положення законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності свого рішення належними та допустимими доказами.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах та у способи, що передбачені Конституцією України та законами України.

Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути прийнято з дотриманням вимог Конституції України та законів, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, як того вимагають положення ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Оскільки, постанови старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві щодо закінчення виконавчих проваджень є такими, що не відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження", останні підлягають скасуванню.

Отже, судовим розглядом встановлений факт порушення спірними рішеннями та діями відповідача прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак позов належить задовольнити.

Судові витрати слід розподілити у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161 ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_19, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50 Віталіївни, ОСОБА_51, ОСОБА_52 до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.

Скасувати постанови держаного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 27.04.2015 р. про закінчення виконавчих проваджень №46112841, №46112878, № 46110802, № 46111353, №46111279, №46112566, №46112458, №46112626, №46111884, №46112419, №46112366, №46111517, №46111713, №46111795, №46112471, №46111258, №46111155, №46111045, №46111411, №46111134, №46111474, №46112775, №46112824, №46112171, №46112098, №46111068, №46112044, №46112215, №46111329, №46112684, №46110953, №4611160, №46111541, №46112375, №46112104, №46111207, №46112519, №46112579, №46112739, №46112724, №46112682, №46111734, № 46111567, №46111787, №46111416, №46112606, №46110730, №46112040, №46111968, №46111908, №46111860, №46111937.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Панченко