Постанова № 46522573, 06.07.2015, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1226/15

06 липня 2015 року

16год. 06хв.

м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області

до

Приватного сільськогосподарського підприємства "Волинь"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Волинь" про стягнення заборгованості.

В підтвердження позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", відповідач є платником збору - фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених (на пільгових умовах) відповідно до пунктів "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Зазначає, що згідно Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованої в Мін'юсті України 16.01.2004 за №64/8663, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Станом на момент звернення до суду за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 16786,18 грн. по фактичних витратах на виплату пільгових пенсій, призначених за списком №2, яка підтверджується розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. У зв'язку з несплатою заборгованості в добровільному порядку, позивач звернувся з позовом до суду.

В матеріалах справи наявне клопотання позивача про розгляд справи без участі представник позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив задовольнити (а.с.119).

Відповідач надав заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив, що позивачем не надано жодного суттєвого доказу, який має важливе значення для справи. Наголосив, що невідомо, який статус осіб, які включені до розрахунку витрат на виплату і доставку пенсій, їхня професія, їх вік виходу на пенсію, скільки вони часу працювали і чи дійсно працювали. Позивачем не надано доказів проведення атестації робочих місць цих працівників, первинних доказів, що підтверджують понесені витрати. Крім того, зазначив, що сума заборгованості не є узгодженою і стягненню не підлягає. З цих підстав, просив в позові відмовити повністю за безпідставністю та необгрунтованістю(а.с.29-32).

В судове засідання представник відповідача не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся судом про час та місце розгляду справи.

За таких обставин, на підставі частини 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, з огляду на наступне.

Так, на Приватному сільськогосподарському підприємстві "Волинь" працювали громадяни, яким призначена пенсія на пільгових умовах на підставі п. п. "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Судом встановлено, за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за Списком №2 в розмірі 16786,18грн., що підтверджується копіями розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п. п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з березня 2015 року, з 2015 року, з січня 2015 року (а.с.4, 5, 6). Разом з тим, в матеріалах справи наявна копія повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с.8).

Поряд з цим, позивачем надано витяги із списку на зарахування пенсій, соціальних допомог на поточні рахунки в банківських установах, особам зазначеним у розрахунках (а.с.10-14).

Крім того, на виконання ухвали суду від 21.05.2015 року, 30.04.2015 року позивачем надано додаткові докази на підтвердження обґрунтування позовних вимог, а саме копії карток особового рахунку, копії уточнюючих довідок, копії протоколів про призначення пенсій, копії витягів із трутових книжок, довідок розрахунку стажу, відомостей про розподіл пільгового стажу, копії відривних талонів до відомості на оплату пенсій (а.с. 21-24, 35-108).

Заборгованість відповідачем не погашена в добровільному порядку, в зв'язку з чим позивачем подано позов про її стягнення в судовому порядку.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст.58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до п.2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663 (далі - Інструкція).

Так, згідно п.6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку.

Згідно ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно п.6.4 - 6.5 розділу 6 Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Згідно п.6.8 розділу 6 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Виходячи із викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, згідно зазначених норм законодавства, зобов'язаний проводити оплату до Пенсійного фонду України 100 відсотків фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам відповідача за списком №2.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд також зважає на те, що відповідач покладеного на нього обов'язку щодо погашення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у встановлений термін не виконав, заперечень, зауважень до розрахунку подано не було. Доказів про сплату заборгованості суду не подано. Відтак позов є обґрунтований та належить до задоволення.

В силу ч.4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем — фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Волинь" (с. В.Омеляна, вул. Присадибна, 1а, Рівненський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 30716604) заборгованість по фактичних витратах на виплату та доставку пільгових пенсій за березень 2015 року, в розмірі 16786 (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 18 коп. на користь управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі на р/р 256003014362 в РОУ "Державний ощадбанк", МФО 333368, код ЄДРПОУ 22555075.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.