Постанова № 46522227, 07.07.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

07.07.2015 р. № 814/1803/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзний І.В. секретар судового засідання Зощак В.В. вирішив адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства "Українські ковбаси", вул. Зоряна, 1-А,Полігон,Жовтневий район, Миколаївська область,57217

до

Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Торгова, 63-а,Миколаїв,54050

про

визнання незаконною та скасування вимоги від 31.03.2015року №Ю-876-25,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю агропромислове підприємство «Українські ковбаси» (далі по тексту також – позивач, ТОВ АП «Українські ковбаси») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції Жовтневого району м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі по тексту також – відповідач, ДПІ) про визнання протиправною і скасування вимоги Державної податкової інспекції №Ю-876-25 від 31.03.2015 р. про сплату боргу (недоїмки). В обґрунтування позову вказавши, що про строчка сплати сплати єдиного внеску виникла з вини банку ПАТ «Банк «Київська Русь», в якому ТОВ відкрито рахунок. Позивачем в строк направлено до банку платіжне доручення на сплату єдиного внеску, однак в визначений строк платіж не перераховано на рахунок ДПІ з вини банку.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на наявність у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску, зазначаючи, що нормативно-правовими актами не передбачено звільнення платника від сплати зобов’язання у разі несвоєчасного перерахування банківською установою коштів на відповідний рахунок.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту також – Закон №2464) платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч.8 ст.9 Закону №2464, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому, платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону (яким є позивач як роботодавець), під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов’язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому, фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Судом встановлено, що ТОВ АП «Українські ковбаси» з 13.02.2012 року перебуває у стані банкрутства (санації). Відповідно до ухвали Господарського суду Миколаївської області від 13.02.2013 р. призначено керуючого санацією та відкрито розрахунковий рахунок в ПАТ «Банк «Київська Русь», через який здійснювались всі господарські розрахунки та платежі до бюджету.

На виконання зобов’язань зі сплати єдиного внеску за лютий 2015 року, позивач з метою виконання вимог, що встановлені абзацом другим частини восьмої статті 9 Закону №2464 (сплата єдиного внеску під час кожної виплати заробітної плати) 18.03.2015 р. направив до ПАТ «Банк «Київська Русь» (надалі – Банк) платіжне доручення №33 про перерахування на користь ДПІ 3483,73 грн. – «Єдиний внесок 37,33% нарахований на зарплату працівників за лютий 2015 р. Строк сплати 20.03.2015 р.».

Згідно виписки, наданої ПАТ «Банк «Київська Русь» позивачеві від 19.03.2015 р. платіжні доручення отримано банком та прийнято до виконання.

Однак, на підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 р. №190 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» та запровадження тимчасової адміністрації банку, відповідно до ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів» тимчасовою адміністрацією було заблоковано всі кошти на рахунку позивача.

В зв’язку з тим, що сума 3483,73 грн. не була зарахована на рахунок відповідача, з урахуванням звітності за лютий 2015 року станом на 31.03.2015 р. ДПІ визначила суму недоїмки позивача зі сплати єдиного внеску – 3300 грн. 70 коп.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону №2464, орган доходів і зборів надсилає платнику єдиного внеску вимогу, якщо такий платник має недоїмку.

Як вказано у пункті 6 частини першої статті 1 Закону №2464, недоїмка – сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

У частині сьомій статті 9 Закону №2464 вказано, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Згідно з пунктом 1 частини десятої статті 9 Закону №2464, днем сплати єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Загальні засади функціонування платіжних систем, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (надалі – Закон №2346).

В Законі №2346 відсутнє визначення «розрахунковий рахунок». У підпункті 7.1.2 пункту 7.1 статті 7 міститься визначення «поточний рахунок»: рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до термінології Закону № 2346:

переказ коштів (далі – переказ) – рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі;

платіжне доручення – розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача;

списання договірне – списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом;

списання примусове – списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

З огляду на викладене, сплата єдиного внеску відбувається шляхом переказу коштів з поточного рахунку платника, а не шляхом списання з розрахункового рахунку (як вказано у Законі № 2464).

Згідно зі статтею 22 Закону №2346, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу для платника є завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III (в редакції, чинній на момент переказу коштів) банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Приписами до пункту 8.2 статті 8 Закону № 2346 визначено, що банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Положенням п. 22.4 ст. 22 названого Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника – з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону № 2346-III). Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

В той же час, відповідно до п. 129.7 ст. 129 Податкового кодексу України, не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку. Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

На думку позивача, його обов’язок зі сплати єдиного внеску в сумі 3483,73 грн. був виконаний 18.03.2015 р. – у день надходження платіжного доручення №33 на виконання до ПАТ «Банк «Київська Русь», і відповідальність за те, що кошти не були зараховані на рахунок отримувача (ДПІ), несе саме Банк.

Враховуючи викладене, суд вважає доводи позивача вмотивованими оскільки в даному випадку позивач за наявних обставин не є особою, винною у незарахуванні коштів, що є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 31.03.2015 року №Ю-876-25.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства "Українські ковбаси" (ідентифікаційний код 20895178) 182 гривні 70 копійок сплаченого судового збору

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І.В.Желєзний