Постанова № 46522212, 06.07.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

06.07.2015 р. № 814/1715/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Гордієнко Т.О., Біоносенко В.В. секретар судового засідання Зощак В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1,Миколаїв,54018

доВійськової частини - польової пошти В2137 Міністерства оборони України, вул. Аеродромна, 1,Миколаїв,54018 Міністерства оборони України, Повітрофлотський проспект, 6,Київ,03168

провизнання протиправною бездіяльності щодо незадоволення рапорту про звільнення, зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до адміністративного суду з позовом до Військової частини польової пошти В2137 (далі також - відповідач 1, ВЧ), Міністерства оборони України (далі також відповідач 2), в якому просив визнати протиправною бездіяльність ВЧ В2137 щодо залишення його рапорту про звільнення з військової служби за пунктом «в» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» без задоволення, зобовязати відповідачів звільнити його з військової служби за вищезазначеною нормою Закону України «Про військовий обовязок і військову службу».

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що він перебуває на військовій службі за контрактом, укладеним 20.02.2009 р. строком на пять років. В звязку з закінченням дії контракту він звернувся з рапортом до командування ВЧ 2137 про звільнення його зі Збройних сил, однак йому було відмовлено. Крім того, 12.02.2015 р. йому виповнилось 45 років, що є граничним строком перебування на військовій службі. Однак на сьогодні позивач продовжує проходити службу на посаді начальника телефонного відділення інформаційно-телекомунікаційного вузла батальйону звязку та радіотехнічного забезпечення ВЧ, попри неодноразові звернення з рапортом про звільнення до командування військової частини.

Відповідачі позов не визнали в запереченнях вказавши про відсутність підстав для розірвання контракту з врахуванням особливого періоду в Державі (оголошення мобілізації, проведення антитерористичної операції з залученням Збройних сил України).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог, виходячи з наступного.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються Законом України Про військовий обовязок та військову службу, відповідними положеннями про проходження військової служби та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону" з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) в Україні настає особливий період.

Згідно п.1 ч.1 ст.22 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» (далі також - Закон), граничний вік перебування на військовій службі встановлюється для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до 45 років.

Відповідно до ч. 9 ст. 23 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, військова служба, а для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 цього Закону.

Відповідно до п. «б» ч.2 ст.26 Закону звільнення зі служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, проводиться на підставах, передбачених частиною шостою з урахуванням випадків, визначених частиною восьмою цієї статті.

В той же час п.п. «а», «в» ч.6 ст.26 Закону визначає, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, у зв'язку із закінченням строку контракту, за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

При цьому, ч.8 ст.26 Закону України Про військовий обовязок та військову службу встановлено особливості звільнення військовослужбовців за сімейними обставинами та їх вичерпний перелік під час дії особливого періоду :

- виховання матірю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері);

- утримання матірю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дитини віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи;

- необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;

- наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

При цьому, військовослужбовці також можуть бути звільнені з військової служби з підстав, передбачених пунктами "в", "г", "е", "є", "и" частини шостої та пунктами "в", "г", "е", "є" частини сьомої цієї статті.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в звані старшого прапорщика проходить військову службу на посаді начальника телефонного відділення інформаційно-телекомунікаційного вузла батальйону звязку та радіотехнічного забезпечення ВЧ польова пошта В2137, на підставі контракту, укладеного 20.02.2009 р. строком на пять років.

17.03.2014 року Указом Президента України Про часткову мобілізацію оголошено про проведення часткової мобілізації протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Указом Президента України від 06.05.2014 року Про часткову мобілізацію оголошено про проведення часткової мобілізації протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом.

За пропозицією Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 21.07.2014 року Про часткову мобілізацію оголошено про проведення часткової мобілізації протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом.

З метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 14.01.2015 року Про часткову мобілізацію оголошено про проведення часткової мобілізації у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Отже, з оголошенням часткової мобілізації 17.03.2014 року в Україні настав особливий період.

З закінченням терміну, на який укладався контракт, позивач звернувся з рапортом до командування ВЧ про звільнення його зі Збройних сил, який не було задоволено.

При цьому, з 17 березня 2014 року строк дії контракту був продовжений.

Аналіз обставин в контексті нормативно-правових актів, якими регулюються спірні правовідносини, вказує на те, що з оголошенням часткової мобілізації 17.03.2014 року в Україні настав особливий період, а тому у сторін відсутні підстави для припинення (розірвання) контракту та звільнення позивача з військової служби з підстав закінчення строку дії контракту.

Стосовно доводів позивача щодо досягнення граничного віку перебування на військовій службі суд зазначає наступне.

Граничний вік перебування на військовій службі встановлено статтею 22 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» (ч.1), згідно приписів якої граничний вік перебування на військовій службі для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом встановлюється - до 45 років.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оборону з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) в Україні настає особливий період.

З 17 березня 2014 року, тобто з початку особливого періоду, граничний вік перебування на військовій службі для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду (замість 45 років у звичайних умовах), встановлено, до досягнення граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві - який дорівнює граничному віку перебування в запасі другого розряду та складає до 60 років (підстава - частина 5 статті 22, пункт 2 частини 2 та частина 4 статті 28 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу»).

Таким чином, вимоги позивача, щодо звільнення його з військової служби в звязку із досягнення граничного віку перебування на військовій службі є такими що суперечать чинному законодавству України та не можуть бути задоволені судом.

Вищенаведене вказує на невмотивованість позовних вимог, що є підставою для відмови в позові.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Головуючий Суддя І. В. Желєзний

СуддіТ. О. Гордієнко

ОСОБА_2