Постанова № 46522170, 10.07.2015, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/329/15

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання незаконною бездіяльності, стягнення заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2015 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління юстиції в Луганській області про визнання незаконною бездіяльності та стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки та компенсації за затримку розрахунку при звільненні.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона з 09.10.2013 працювала у Відділі державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції на посаді спеціаліста першої категорії. Наказом Державної виконавчої служби від 28.11.2014 № 1154 позивача звільнено з займаної посади за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України. При звільненні роботодавцем не виплачена заробітна плата за вересень, жовтень, листопад 2014 року на загальну суму 8525,25 грн., яка розрахована позивачем, виходячи з окладу та надбавки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268, яка була встановлена працівникам ВДВС Краснодонського міськрайонного управління юстиції у 2014 році Головним управлінням юстиції у Луганській області та виплачувалась протягом року, та не виплачено компенсацію за 25 невикористаних днів відпустки (в період з 2013 року по грудень 2014 року) на загальну суму 2233,16 грн. На момент звернення до суду роботодавцем не погашена заборгованість у повному обсязі, чим порушено ст. 116 КЗпП України. ОСОБА_1 14.03.2015 направила відповідачу рекомендованим листом заяву від 12.03.2015 з проханням провести з нею розрахунок з зазначенням реквізитів для перерахування коштів, відповіді на яку не надано, чим порушено ст.ст. 15, 20 Закону України «Про звернення громадян».

ОСОБА_1 просить суд визнати незаконною бездіяльність Головного управління юстиції у Луганській області щодо невиплати їй заробітної плати; визнати незаконною бездіяльність Головного управління юстиції у Луганській області щодо ненадання відповіді на заяву від 12.03.2015; стягнути з Головного управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 8525,25 грн. на поточний рахунок № 26250500645071 у АТ «Ощадбанк», МФО 323475, код 09323408; стягнути з Головного управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області на користь позивача компенсацію за невикористані дні відпустки у сумі 2233,16 грн. на поточний рахунок № 26250500645071 у АТ «Ощадбанк», МФО 323475, код 09323408; стягнути з Головного управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області на користь позивача компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку по день фактичного розрахунку на поточний рахунок № 26250500645071 у АТ «Ощадбанк», МФО 323475, код 09323408.

Ухвалою суду від 03.06.2015 до участі у справі в якості другого відповідача залучено Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області та замінено першого відповідача у справі Головне управління юстиції у Луганській області на належного відповідача - Головне територіальне управління юстиції у Луганській області. (а.с. 25)

Позивач в судове засідання не прибула, надала заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с 11).

Представник першого відповідача у судове засідання не прибув, надав суду заяву про розгляд справи без його участі. У раніше наданих письмових запереченнях проти позову зазначено, що ОСОБА_1 в органах юстиції працювала з 09.10.2013 по 28.11.2014 на посаді спеціаліста І категорії Відділу ДВС Краснодонського міськрайонного управління юстиції та перебувала у трудових відносинах з Головним управлінням юстиції у Луганській області, найменування якого на теперішній час Головне територіальне управління юстиції у Луганській області. У 2014 році управлінням юстиції до Казначейської служби подавалися платіжні доручення та реєстри зобовязань на виплату заробітної плати працівникам, в тому числі ОСОБА_1 ОСОБА_2 соціальної політики від 19.01.2015 № 16-26/68 передбачено, що стосовно працівників, які не перемістилися разом з установою на контрольовану територію і в подальшому були звільнені за період, коли вони не виконували свої функціональні обовязки, підстав для виплати їм заробітної плати немає. Позивач не перемістилася разом з установою на територію, підконтрольну Україні та 28.11.2014 звільнена з займаної посади за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України. Заробітна плата виплачується працівникам установи, яка переміщена на контрольовану територію, якщо установа продовжує функціонувати (здійснювати господарську, статутну діяльність) і працівники виконують свої функціональні обовязки (п.4 Тимчасового порядку). Згідно Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», до 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного. На виконання вимог цього Закону від ОСОБА_1 на адресу управління юстиції не надходило жодних довідок, що робить неможливим перерахувати їй нараховану заробітну плату за вересень, жовтень, листопад 2014 року. Позивачем не надано жодного документального підтвердження про невикористані дні відпустки у розмірі 25 днів та підтвердження розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки. У звязку із захопленням 29.04.2014 будівлі Луганської облдержадміністрації за адресою: м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3 та м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а (відомості про подію внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст. 341 КК України (захоплення державних або громадських будівель чи споруд), ч.1 ст. 294 КК України (масові заворушення) та ч.1 ст.338 КК України (наруга над державними символами) та вимушеним переміщенням працівників Головного управління юстиції у Луганській області до іншої будівлі, а в подальшому до інших міст Луганської області (м. Сватове, м. Сєвєродонецьк) та неможливістю вивозу документації та оргтехніки через проведення антитерористичної операції на території м. Луганська та Луганської області, особова справа позивача залишилася у м. Луганську, без наявності якої немає можливості нарахувати компенсацію за невикористані дні відпустки. (а.с. 18-20)

Другий відповідач участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що Порядком казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом ОСОБА_2 фінансів України від 24.12.2012 № 1407 та зареєстровано в ОСОБА_2 юстиції України 17.01.2013 за № 130/22662, встановлено, що платіжні доручення надаються до органів Казначейства відповідно до форми, обовязкових реквізитів, строків дії платіжних доручень та вимог до заповнення розрахункових документів на паперових носіях, визначених Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованою в ОСОБА_2 юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976. Додатково, листом від 09.07.2015 повідомив суд, що кошти, на виконання заявок на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки від 04.11.2014, від 24.11.2014, від 16.12.2014 перераховані на рахунок «Кошти депонованої заробітної плати» Головного територіального управління юстиції у Луганській області 27.05.2015. Також просив розглянути справу за відсутності представника казначейства.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на те, що клопотання про розгляд справи за їх відсутності подано всіма особами, які беруть участь у справи, судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Як вбачається з копії трудової книжки АХ № 649274 на імя ОСОБА_1 09.10.2013 призначена на посаду спеціаліста І категорії відділу ДВС Краснодонського міськрайонного управління юстиції наказом № 1332 від 09.10.2013 та останньою прийнято присягу державного службовця. (а.с. 8-9).

Наказом Головного управління юстиції у Луганській області від 28.11.2014 № 1154 ОСОБА_1 звільнено за ст.38 КЗпП України (за власним бажанням) (а.с. 109).

ОСОБА_1 14.03.2015 позивачем на адресу Головного управління юстиції у Луганській області направлено заяву від 12.03.2015 з вимогою виплатити заборгованість по заробітній платі за вересень листопад 2014 року, компенсацію за невикористані дні відпустки, та надати довідку про нарахування заробітної плати, яку надіслати на електронну адресу (а.с. 7).

Листом від 17.04.2015 № 4627/22/4.3 Головним територіальним управлінням юстиції у Луганській області надано відповідь на вищевказану заяву, у якій зазначено, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», постанови Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», постанови Кабінету Міністрів України № 79 від 04.03.2015 «Деякі питання оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції» встановлюються виключні умови, за яких позивачеві може бути погашена заборгованість по заробітній платі. Додатком до відповіді є довідка про заробітну плату ОСОБА_1 за 2014 рік. (а.с. 46-47).

Як вбачається з матеріалів справи вказана відповідь на адресу ОСОБА_1, вказану у заяві від 12.03.2014, а саме: Луганська область, м. Краснодон, кв. Баракова, 2/31, не направлялась, оскільки згідно листа Луганської дирекції Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» від 05.02.2015 № 72 відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р, УДППЗ «Укрпошта» з 27.11.2014 припинено приймання поштових відправлень на/з територію(ї) Донецької та Луганської областей до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, зокрема, до м. Краснодон Луганської області, де мешкає позивач. (а.с. 74-75)

Суд не приймає посилання позивача на порушення управлінням юстиції вимог статей 15, 20 Закону України «Про звернення громадян» при ненаданні відповіді на заяву від 12.03.2015, оскільки відповідно до статті 12 Закону України «Про звернення громадян» його дія не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений, зокрема, трудовим законодавством.

Обовязок власника або уповноваженого ним органу видати працівникові на його вимогу довідку про роботу та заробітну плату встановлено статтею 49 Кодексу законів про працю України.

З наданих першим відповідачем суду доказів вбачається, що управлінням юстиції підготовлено відповідь на заяву ОСОБА_1 12.03.2015 та довідку про заробітну плату, проте з незалежних від нього причин не мав можливості направити її на адресу позивача, зазначену у заяві, а тому позовні вимоги про визнання незаконною бездіяльності Головного управління юстиції у Луганській області щодо ненадання відповіді на заяву від 12.03.2015 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Головного управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 8525,25 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про оплату праці» для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Відповідно до статті 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно наказів Головного управління юстиції у Луганській області № 4-В, від 20.08.2014, № 8-В від 19.09.2014 та № 31-В від 07.11.2014 у роботі Краснодонського міськрайонного управління юстиції та його структурних підрозділів встановлено простій з 01.11.2014, визначено з 01.08.2014 року час простою оплачувати працівникам, які підпадають під дію простою, з розрахунку двох третин окладу з урахуванням виплат за ранг та вислугу років (а.с. 49- 57).

Відповідно до частини першої статті 113 Кодексу законів про працю України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Згідно довідки від 26.06.2015 № 105 про складові заробітної плати за період з листопада 2013 року по листопад 2014 року, нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за вересень 2014 року складає 1530,96 грн. (оклад 1218,00 грн., надбавка за ранг 45,00 грн., індексація 146,16 грн., премія 121,80 грн.), за жовтень 2014 року 1530,96 грн. (оклад 1218,00 грн., ранг 45,00 грн., індексація 146,16 грн., премія 121,80 грн.), за листопад 2014 року 994,98 грн. (оклад 812,00 грн., ранг 45,00 грн., індексація 137,98 грн.), всього за вересень листопад 2014 року нараховано заробітної плати у сумі 4056,90 грн. (а.с. 71).

З довідки Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 29.05.2015 № 88 про заробітну плату ОСОБА_1 вбачається, що заборгованість з заробітної плати ОСОБА_1 на момент звільнення складає 3435,83 грн., в тому числі: вересень 2014 року 1275,01 грн. (нараховано 1530,96 грн., утримано податків 255,95 грн.), жовтень 2014 року 1290,32 грн. (нараховано 1530,96 грн., утримано податків 240,64 грн.), листопад 2014 року 870,58 грн. (нараховано 994,98 грн., утримано податків 124,40 грн.) (а.с. 47).

Зазначена сума заборгованості підтверджується також списками перерахувань заробітної плати в Ощадбанк № 7 заробітної плати за вересень 2014 року (а.с. 83-93), № 4 за жовтень 2014 року (а.с. 94-99), № 3 за листопад 2014 року (а.с. 100-103), які є додатками до звіту про заборгованість за бюджетними коштами на 1 січня 2015 року (а.с. 80-82) і на теперішній час позивачеві не сплачена, що не заперечується Головним територіальним управлінням юстиції у Луганській області.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з Головним управлінням юстиції у Луганській області, що підтверджується записами в трудовій книжці АХ № 649274 (а.с. 8-9), та довідкою Головного управління юстиції у Луганській області від 19.04.2007 № 10-8-1042, згідно якої на підставі Положення «Про Головне управління юстиції ОСОБА_2 юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого наказом ОСОБА_2 юстиції України 14.02.2007 № 47/5, нарахування заробітної плати, а також відрахування з заробітної плати до фондів працівникам відділу державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції проводяться централізованою бухгалтерією Головного управління юстиції у Луганській області (а.с. 10).

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача заборгованості з заробітної плати за вересень листопад 2014 року у розмірі 3435,83 грн., підтвердженому матеріалами справи, з Головного територіального управління юстиції у Луганській області, а не з Головного управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, як зазначає позивач.

Щодо позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності Головного управління юстиції у Луганській області щодо невиплати позивачеві заробітної плати та стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку по день фактичного розрахунку, суд не знаходить підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Судом встановлено, що відповідачем № 1 подавалися заявки на видачу готівки та перерахування коштів КЕКВ 2111 (заробітна плата та лікарняні) на вкладні рахунки від 04.11.2014 за вересень 2014 року на суму 699496,46 грн. (а.с. 76), від 24.11.2014 за жовтень 2014 року на суму 653476,89 грн. (а.с. 77), від 16.12.2014 за листопад 2014 року на суму 429876,86 грн. (а.с. 78), які зареєстровано та взято на облік Головним управлінням Державної казначейської служби у Луганській області 07.11.2014, 28.11.2014 та 17.12.2014 відповідно, що підтверджується штампами Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області на заявках.

Відомості про загальні суми заробітної плати, що підлягала виплаті у вересні листопад 2014 року, в повній мірі узгоджуються з відомостями, що містяться у списках перерахувань в Ощадбанк № 7 заробітної плати за вересень 2014 року, № 4 за жовтень 2014 року, № 3 за листопад 2014 року, які є додатками до звіту про заборгованість за бюджетними коштами на 1 січня 2015 року (а.с. 80-103).

Листом № 15-13/188-1403 від 09.07.2015 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Луганській області підтверджено, що заявки на виплату заробітної плати за вересень грудень 2014 року подавалися Головним управлінням юстиції у Луганській області, проте кошти на виконання зазначених заявок перераховані на рахунок 37318002000872 «Кошти депонованої заробітної плати» Головного територіального управління юстиції у Луганській області 27.05.2015 (а.с. 106).

Таким чином, вимоги про визнання незаконною бездіяльності Головного управління юстиції у Луганській області щодо невиплати позивачеві заробітної плати є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки першим відповідачем у справі вживалися заходи, спрямовані на виплату заробітної плати ОСОБА_1 за вересень грудень 2014 року.

Оскільки статтею 117 Кодексу законів про працю України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні саме з вини роботодавця, наявності якої в даному випадку не встановлено, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку по день фактичного розрахунку.

Щодо позовних вимог про стягнення компенсації за невикористані дні відпустки у сумі 2233,16 грн., суд не знаходить підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про державну службу» Державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Згідно із частиною 1 статті 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Головним територіальним управлінням юстиції у Луганській області на виконання вимог ухвали суду від 23.06.2015 про витребування доказів надано довідку від 26.06.2015 № 9/14/2189, згідно якої у звязку з передислокацією апарату Головного територіального управління юстиції у Луганській області та проведенням АТО на території Луганської області на теперішній час немає доступу до особових справ державних службовців органів юстиції Луганської області, тому немає можливості надати інформацію щодо кількості невикористаних днів щорічної відпустки ОСОБА_1 (а.с. 70).

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте в даному випадку перший відповідач, який є субєктом владних повноважень, не має можливості надати відомості про кількість днів невикористаної відпустки позивача з незалежних від нього причин через відсутність доступу до особової справи позивача.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В наказі Головного управління юстиції у Луганській області від 28.11.2014 № 1154 «Про звільнення ОСОБА_1А.» відсутня інформація про невикористану щорічну відпустку позивача, з довідки про складові заробітної плати ОСОБА_1 від 26.06.2015 № 105 вбачається, що у 2014 році позивачем використовувалася щорічна відпустка у січні-лютому 2014 року з нарахуванням відпускних (а.с. 71), проте визначити кількість її днів, та відповідно підтвердити чи спростувати доводи позивача про 25 днів невикористаної нею у 2014 році відпустки немає можливості, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Посилання Головного територіального управління юстиції у Луганській області на Закон України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлового комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» суд до уваги не бере, оскільки цей Закон не застосовується до спірних правовідносин.

Також суд не приймає посилання Головного територіального управління юстиції у Луганській області на лист ОСОБА_2 соціальної політики від 19.01.2015 № 16-26/68, яким передбачено, що стосовно працівників, які не перемістилися разом з установою на контрольовану територію і в подальшому були звільнені за період, коли вони не виконували свої функціональні обовязки, підстав для виплати їм заробітної плати немає, та на лист ОСОБА_2 соціальної політики від 25.05.2015 № 606/13/84-15, з огляду на те, що даний лист не є нормативно правовим актом і носить рекомендаційний характер.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах стягнення за один місяць.

Згідно з довідкою про заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 сума заробітної плати за вересень 2014 року склала 1275,01 грн., за жовтень 2014 року 1290,32 грн., за листопад 2014 року 870,58 грн. Розмір середньої заробітної плати за один місяць складає 1145,30 грн. Постанова суду підлягає негайному виконанню в межах суми стягнення 1145,30 грн.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Головного територіального управління юстиції у Луганській області на користь позивача заборгованості з заробітної плати за вересень листопад 2014 року у розмірі 3435,83 грн., та відмову в задоволенні решти позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Луганській області (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, 22) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) заборгованість з заробітної плати за вересень листопад 2014 року у розмірі 3435,83 грн. (три тисячі чотириста тридцять пять грн. 83 коп.) на поточний рахунок № 26250500645071 у АТ «Ощадбанк», МФО 323475, код 09323408.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.

Допустити негайне виконання постанови в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 1145,30 грн6. (одна тисяча сто сорок пять грн. 30 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя ОСОБА_3