Постанова № 46519108, 25.06.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 р. Справа № 804/6934/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О.

при секретарі судового засіданняПасічнику Т.В.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Прокурора Заводського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до Публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Заводського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Дніпродзержинської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача на користь державного бюджету суму боргу з податку на додану вартість в розмірі 2 074 967,37 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що за відповідачем виникла податкова заборгованість, яка добровільно не сплачується, а тому підлягає примусовому стягненню.

Прокурор Заводського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області та представник Дніпродзержинської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до судового засідання заявили клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання надав заяву про визнання адміністративного позову в повному обсязі та просив розглядати справу без його участі

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись частинами 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що станом на 08 травня 2015 року податковий борг відповідача по податку на додану вартість за період з 30 квітня 2015 року по 07 травня 2015 року становить 2 074 967,37 грн.

Податковий борг виник внаслідок несплати самостійно визначеної платником податків суми зобовязання на підставі податкової декларації № НОМЕР_1 від 20 квітня 2015 року з терміном сплати до 30 квітня 2015 року.

Заборгованість у підприємства виникла 02 жовтня 2001 року. Оскільки податковий борг виник у відповідача у 2001 році і не переривався, то згідно підпунктів 6.2.2, 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязання платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181 ІІІ, який діяв на час виникнення боргу, підприємству направлено першу податкову вимогу № 1/3 від 10 жовтня 2001 року на суму 56 600,00 грн. та другу податкову вимогу № 2/61 віл 15 листопада 2001 року на суму 129 400,00 грн., які були отримані відповідачем.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає, що відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлює Податковий Кодекс України.

Згідно п.п. 36.1. - 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно п. 33.1 ст. 33 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України)

Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, орган державної податкової служби надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до п.п. 129.1.1 п. 129.1. ст. 129 після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Згідно п.п. 20.1.34 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.п. 95.1, 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Оскільки визначені законом строки сплати підтвердженої матеріалами справи суми грошових зобов'язань спливли, а відповідачем доказів їх оплати або доказів відсутності в нього такого обов'язку до суду не подано, судом існування таких доказів не виявлено, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення коштів за податковим боргом підлягає задоволенню.

Додатково суд звертає увагу, що підприємством відповідача позовні вимоги визнано в повному обсязі. Визнання позову не порушує нічиїх права та інтересів, а тому приймається судом. Відповідно до положень статей 112, 136 256 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Суд не конкретизує, з яких саме рахунків кошти підлягають стягненню з метою недопущення звуження прав податкової інспекції.

Контролюючі органи мають лише відомості стосовно тих рахунків, які взяті ними на облік, та не можуть гарантувати повноту та достовірність відомостей про банківські рахунки платників податків, тому що такі дані сформовані на підставі повідомлень про відкриття рахунків в установах банків самих платників податків та/або повідомлень установ банків, що надходили до податкових органів згідно чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст 11, 14, 70, 71, 86, 158-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Прокурора Заводського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до Публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» (ЄДРПОУ 00130820, адреса: 51925, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вулиця Радянська, будинок 2) на користь Дніпродзержинської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39522811, адреса: 51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вулиця Медична, будинок 9) заборгованість з податку на додану вартість за основним боргом за період з 30 квітня 2015 року по 07 травня 2015 року в сумі 1 960 207,00 грн. (один мільйон девятсот шістдесят тисяч двісті сім гривень 00 копійок) та пеню в розмірі 114 760,37 грн. (сто чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят гривень 37 копійок).

Судові витрати по справі не стягуються.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя ОСОБА_1