Постанова № 46518843, 20.05.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 р. Справа № 804/4712/15 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Борисенко П.О., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Марганецького міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Марганецький міський центр зайнятості звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів у сумі 12971 грн. 63 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 звернулася до Марганецького міського центру зайнятості як шукаюча роботу та 28.08.2013 р. отримала статус безробітної, та було призначено допомогу по безробіттю. Центром зайнятості 04.02.2015 р. отримано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яким підтверджено що ОСОБА_1 з 07.07.2000 р. зареєстрована як приватний підприємець. Таким чином, перебуваючи на обліку в Марганецькому міському центрі зайнятості як безробітна ОСОБА_1 не повідомила центр зайнятості про провадження підприємницької діяльності та належить до зайнятого населення відповідно до ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI). Позивачем вказано, що відповідач порушив умови реєстрації в центрі зайнятості, внаслідок чого під час перебування на обліку у центрі зайнятості відповідач незаконно отримав допомогу по безробіттю в сумі 12971 грн. 63 коп. 09.02.2015 р. відповідачу направлено лист № 212 від 09.02.2015 р. про необхідність повернення коштів у розмірі 12971 грн. 63 коп., проте добровільно у встановлений строк сума заборгованості відповідачем не сплачена, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не зявився.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не зявився. Надіслав до письмові заперечення на позов, в яких посилається на те, що позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду. Підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою відсутні.

За викладених обставин, у відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000р. N 1533-III, Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012р. N 5067-VI, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 року № 755-IV.

Відповідно до п.2, 3 «б» ст.1 Закону України «Про зайнятість населення», безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. До зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернулася до Марганецького міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Закону № 5067-VI та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-III (далі - Закон № 1533-ІІІ).

Наказом Марганецького міського центру зайнятості від 28.08.2013 р. № НТ130828 відповідачу було надано статус безробітної, наказом № 1309045 з 04.09.2013 р. призначено допомогу по безробіттю.

Центром зайнятості 04.02.2015р. отримано витяг № 20025465 з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб, яким підтверджено, що ОСОБА_2 з 07.07.2000 р. зареєстрована як приватний підприємець.

У відповідності до «Порядку розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 р. № 60/62, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12.03.2009 р. за № 232/16248, та Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Центром було проведено перевірку достовірності даних, які є підставою для надання гр. ОСОБА_2 статусу безробітного та виплати матеріального забезпечення, та встановлено наступне. ОСОБА_2 перебувала на обліку в центрі зайнятості як безробітна, в періоди з 23.01.2001р. по 06.11.2001р. отримала допомогу по безробіттю в сумі 242,22 грн., з 22.06.2006 р. по 23.04.2007р. отримала допомогу по безробіттю в сумі 1802,29 грн., з 28.08.2013 р. по 23.01.2015 р. отримала допомогу по безробіттю в сумі 10927,12 грн.

У заявах про надання статусу безробітного від 23.01.2001р., 22.06.2006 р., 28.08.2013 р. відповідач вказувала, що не є субєктом підприємницької діяльності.

Тобто при реєстрації в центрі зайнятості відповідач надавала недостовірні дані, а саме приховала факт зареєстрованої підприємницької діяльності, а саме реєстрації з 07.07.2000 р. як фізичної особи - підприємця, про що 05.02.2015 р. був складений акт № 17 розслідування страхового випадку та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», та прийнятий наказ № 55 від 05.02.2015 р. про відшкодування коштів на користь Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

У відповідності до положень ст. 1 Закону № 5067-VI, безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.

Зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Частиною 3 ст. 3 Закону № 5067-VI передбачено, що зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.

Згідно до п. 1 ст. 4 Закону № 5067-VI, до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 1533-ІІІ, право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Статтею 36 Закону № 1533-ІІІ визначено права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб. Застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Судом встановлено, що відповідачем не надано позивачу інформації щодо реєстрації його з 07.07.2000 р. як фізичної особи-підприємця.

У відповідності до п.п. 14.226 п. 14.1 ст. 226 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Аналізуючи наведені положення законодавства, суд доходить до висновку, що особа, зареєстрована як фізична особа-підприємець, належить до осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, тобто відноситься до зайнятого населення і не може бути визнана безробітною.

Таким чином, на час реєстрації в Марганецькому міському центрі зайнятості відповідач відносився до категорії зайнятого населення згідно п. 1 ст. 4 Закону № 5067-VI, був самозайнятою особою.

В пункті 8 ч. 1 ст. 45 Закону № 5076-VI зазначено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 31 Закону № 1533-III визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Відповідно до п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 14.12.2000 р., якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Частина 2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи станом на час розгляду справи кошти у сумі 12971, 63 грн. відповідачем не повернуто, суд доходить висновку, що позивач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду суд вважає необґрунтованими, оскільки згідно зі ч.4,5 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

З огляду на сукупність викладених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги Марганецького міського центру зайнятості є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по справі з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Марганецького міського центру зайнятості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Марганецького міського центру зайнятості (р/р 37179001002826, МФО 805012 м. Дніпропетровськ, ОКПО 20297440 ГУДКУ у Дніпропетровській області) кошти у сумі 12971,63 (дванадцять тисяч девятсот сімдесят одна гривня шістдесят три копійки).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 20.05.2015р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_3 ОСОБА_3 ОСОБА_4