Постанова № 46518829, 16.04.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 р. Справа № 804/1687/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр упровадження високих технологій «Ноябрь 95» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

22 січня 2015 р. до суду надійшов даний адміністративний позов, у якому позивач просить:

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр упровадження високих технологій «Ноябрь 95» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно господарські санкції у розмірі 26040,66 грн.

стягнути з відповідача на користь держави, в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративного господарських санкцій у розмірі 3593,52 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр упровадження високих технологій «Ноябрь 95» (далі за текстом відповідач), повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 26040,66 грн. Розмір пені у сумі 3593,52 грн., підтверджується Розрахунком пені по сплаті адміністративного господарських санкцій. Відповідачем не було сплачено суми у звязку з чим утворилась заборгованість у розмірі 29634,18. На даний час сума заборгованості не сплачена.

Представник позивача в судове засідання не зявився був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача не заперечував проти розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевказане, суд ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, судом були встановлені наступні обставини.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до статті 20 Закону України (в редакції від 06.10.2005 року Закон № 2960-1У) "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. У відповідності до ч.2 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Згідно п. 3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року № 223, у поданій позовній заяві за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує пеню на АГС виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на дату її подання, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування.

Відповідно до звіту за формою 10-ПІ (Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів) за 2013 звітний рік, ТОВ ЦУВТ Ноябрь-95 вказало середньооблікову кількість штатних працівників, яким встановлена група інвалідності, облікового складу за рік 7 осіб.

Водночас, згідно Витягу з Акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №04-01-06/300 від 14.07.2014 року, надійшов на адресу позивача лише 14.01.2015 року, територіальною державною інспекцією з питань праці у Дніпропетровській області встановлено, що у 2013 році в ТОВ «ЦУВТ »Ноябрь-95» середньооблікова кількість штатних працівників яким встановлена група інвалідності становила 3 особи.

Відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників №286 від 28.09.2005 р., відповідно до вимог якої, зокрема заповнюється форма 10-ПІ що подається роботодавцями підсумково за рік (Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів), середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, .. 12.

Таким чином, при середньообліковій чисельності штатних працівників у 2013 році 123 особи, ТОВ ЦУВТ Ноябрь-95 у 2012 році мало середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до висновків МСЕК встановлена група інвалідності 3 особи, при нормативі, відповідно до ст. 10 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», 5 осіб.

Таким чином, за 2 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 15.04.2014 року повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі: 26040,66 грн.

Дана сума заборгованості по адміністративно господарських санкціях підтверджується документом - акт перевірки Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно- господарських санкцій.

Розмір пені у сумі 3593,52 грн. підтверджується Розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій.

Оскільки вищезазначені суми відповідачем не сплачено, утворилася заборгованість у розмірі: 29634,18 грн.

Також, судом були досліджені письмові докази, а саме: корпія витягу з акту перевірки, копія наказу про призначення директора, копія положення про відділення фонду, копія звітів за формою № 3- ПН за 12 місяців 2013 року, копія акту перевірки Територіальної Державної Інспекції з питань праці у Дніпропетровської області № 04-01-06/300, копія постанови ГУМВС України в Дніпропетровській області від 30.10.2014 року, копія постанови Верховного суду України від 28.01.2014 року.

Дослідивши матеріали справи та подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Відповідно заперечення яке було надане до матеріалів справи судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. З ст. 18 Закону України від 21 березня 1991 року N 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон N 875-ХІІ) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 19 Закону N 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до п.2. ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" № 5067-УІ , Роботодавці беруть участь у здійсненні заходів щодо забезпечення зайнятості населення шляхом, зокрема, створення умов для реалізації громадянами права на працю;

Згідно ч.4 п. 3 зазначеної статті Закону, роботодавці зобов'язані своєчасно (щомісячно) та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію, зокрема, про попит на робочу силу (вакансії) у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Згідно п.2 статті 14 Закону № 5067-УІ (категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню) передбачено, що для працевлаштування зазначених у частині першій цієї статті громадян (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», норматив працевлаштування на роботу яких встановлюється згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні") підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"), забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: 1) безпосереднє звернення інваліда до підприємства; 2) звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Отже, виходячи з положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов'язок згідно ст. 18 зазначеного Закону покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

Щодо виконання Відповідачем обовязку із виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, підтвердженням є також своєчасне подання до Ленінського центру зайнятості, територіального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, щомісячної звітності про попит на робочу силу (вакансії), призначених для працевлаштування інвалідів за формою 3-ПН.

Разом із тим відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчи нене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, та враховуючи те, що пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості (ст. 18 Закону N 875-ХІІ ),ТОВ ЦУВТ «Ноябрь-95» не може бути притягнений до відповідальності за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування.

Щодо подання Відповідачем до Фонду інвалідів щорічної звітності за формою 10-ПІ за 2013 рік де зазначено середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена група інвалідності 7 замість 3, слід зазначити те, що бухгалтером ТОВ ЦУВТ «Ноябрь-95» при подання звітності була допущена помилка, що підтверджується : Постановою ГУМВС України в Дніпропетровській області. Дніпропетровським міським управлінням Красногвардійським районним відділом від 30.10.2014року , де кримінальне провадження № 12014040680001621 (за заявою Позивача) було закрито в звязку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.366 КК України (постанова була долучена до матеріалів справи).

У звязку з чим суд доходить висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя ОСОБА_1