Ухвала суду № 46518695, 04.02.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 733/1886/14-ц Провадження № 22-ц/795/269/2015 Головуючий у I інстанції Чугуєвська Т. П. Доповідач - Шитченко Н. В.Категорія цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої - судді Шитченко Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Висоцької Н.В.,

при секретарі Зіньковець О.О.,

за участю представника скаржника ОСОБА_1,

прокурора Подосінова П.А.,

представника апелянтів ОСОБА_2, ОСОБА_3 -

адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами відділу державної виконавчої служби Ічнянського районного управління юстиції та ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Ічнянського районного суду від 04 грудня 2014 року у справі за скаргою квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова на дії державного виконавця, -

в с т а н о в и в:

Ухвалою Ічнянського районного суду від 04 грудня 2014 року скаргу КЕВ м. Чернігова задоволено частково. Визнано незаконними дії державного виконавця ВДВС Ічнянського районного управління юстиції ОСОБА_5 при винесення постанови ВП № 33232343 від 08 квітня 2014 року про закінчення виконавчого провадження. Визнано незаконною та скасовано постанову ВП № 33232343 від 08 квітня 2014 року про закінчення виконавчого провадження. Зобовязано ВДВС Ічнянського районного управління юстиції прийняти нову постанову про поновлення (відкриття) виконавчого провадження. Зобовязано ВДВС Ічнянського районного управління юстиції виконати рішення Ічнянського районного суду від 04 листопада 2011 року. В притягненні до відповідальності, передбаченої законодавством, державного виконавця ВДВС Ічнянського районного управління юстиції ОСОБА_5 відмовлено. Виконавчий лист № 2-269/11, виданий Ічнянським районним судом 10 травня 2012 року, повернуто до ВДВС Ічнянського районного управління юстиції.

В апеляційній скарзі начальник ВДВС Ічнянського районного управління юстиції, посилаючись на порушенням судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині задоволених вимог та постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не вмотивовано належним чином, в чому саме полягала незаконність дій виконавця при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження та які конкретно норми ЗУ «Про виконавче провадження» були ним порушені.

Представник апелянта зазначає, що районний суд, зобовязавши ВДВС виконати рішення Ічнянського районного суду від 04 листопада 2011 року, в силу ст. 2 ЗУ «Про виконавче провадження», вийшов за межі своїх повноважень.

Вказує також, що при винесенні ухвали не дотримані вимоги ст.ст. 75, 89 згаданого Закону, за якими боржник зобовязаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, а за невиконання рішень, що зобовязує боржника вчинити певні дії, передбачена відповідальність.

Вважає, що під час проведення виконавчих дій державним виконавцем було вжито всі вичерпні заходи, а винесена ним постанова про закінчення виконавчого провадження відповідає вимогам ст. 49 ЗУ Про виконавче провадження.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вважаючи оскаржувану ухвалу такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просять скасувати її та постановити нову, якою в задоволенні скарги КЕВ м. Чернігова відмовити. Апеляційна скарга містить посилання на те, що постанова про закінчення виконавчого провадження винесена державним виконавцем в межах його повноважень та відповідно до вимог закону.

Вказують, що у судовому рішенні відсутні вказівки на порушені посадовою особою норми матеріального права. Висновок суду про небажання апелянтів виконувати рішення суду є необґрунтованим і безпідставним, оскільки не було зясовано обставин щодо того, чи мали вони обєктивну можливість виконати рішення.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, враховуюче наступне.

Частково задовольняючи скаргу КЕВ м. Чернігова та визнаючи незаконними дії державного виконавця при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження і скасовуючи її, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець допустив невиконання судового рішення, чим порушив права скаржника, передбачені ст. 17 розділу 1 Європейської конвенції з прав людини.

Однак, з таким висновком районного суду не може погодитись апеляційний суд через порушення норм чинного законодавства.

Встановлено, що у відділі ДВС Ічнянського РУЮ перебувало виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-269, виданого 10 травня 2012 року Ічнянським районним судом про зобовязання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту ділянку загальною площею 0,0128 га, яка розташована в смт. Дружба по вул. Стадіонній Ічнянського району Чернігівської області під будівлею магазину і яка перебуває в постійному користуванні в/ч А-1479, та привести земельну ділянку до попереднього стану (т. 2 а.с. 64).

З повідомлення начальника відділу ДВС Ічнянського РУЮ від 24 вересня 2013 року вбачається, що 22 червня 2012 року державним виконавцем відділу ДВС Ічнянського РУЮ відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання вищевказаного виконавчого листа № 2-269 (т. 2 а.с. 106).

21 вересня 2012 року Ічнянським районним судом до відділу надано ухвалу від 30 липня 2012 року про розяснення рішення. Цією ухвалою уточнено зміст резолютивної частини судового рішення в частині зобовязань ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, яка перебуває під будівлею магазину, та визначено, що це слід зробити шляхом знесення будівлі магазину та привести земельну ділянку до попереднього стану, в якому та перебувала до проведення будівельних робіт (т. 1 а.с. 214) п

24 жовтня 2012 року боржникам направлено розпорядження з встановленням строку виконання рішення суду. 05 листопада 2012 року державним виконавцем складено акт про невиконання судового рішення.

В той же день, 05 листопада 2012 року державним виконавцем Єдеменченком В.В., у відповідності до вимог ст.ст. 11, 89 ЗУ «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення штрафу на боржників (т. 2 а.с. 32).

В подальшому, а саме, 07 листопада 2012 року та 03 червня 2013 року боржникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було повторно направлено розпорядження з встановленням строку виконання рішення суду (т. 2 а.с. 33, 30).

25 жовтня 2013 року державним виконавцем за невиконання рішення без поважних причин на боржників повторно накладено штраф (т. 2 а.с. 57).

08 квітня 2014 року державним виконавцем ВДВС Ічнянського РУЮ ОСОБА_5 у відповідності до вимог п. 11 ч. 1 ст. 49, ст. 50 ЗУ Про виконавче провадження була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-269, виданого 10 травня 2012 року Ічнянським районним судом (т. 2 а.с. 6). В мотивах державний виконавець зазначив, що рішення суду без участі боржників виконати неможливо, а у відповідності до вимог ч. 3 ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 закону та вносить подання правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу, що його видав.

Звернувшись до суду зі скаргою на дії державного виконавця Єдеменченка В.В., КЕВ м. Чернігова зазначало, що вказаною посадовою особою не було вчинено жодних передбачених діючим законодавством дій для виконання рішення суду, своїми неналежними та незаконними діями державний виконавець сприяв злочинному утриманню державної власності. Скаржник зазначав також, що неодноразово звертався до державного виконавця з пропозицією надати відповідну техніку для знесення будівлі, але ці звернення державним виконавцем були проігноровані.

Відповідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому ст. 89 Закону.

Зважаючи на вищенаведені норми та оцінивши обставини справи в сукупності, колегія суддів вважає, що державний виконавець необґрунтовано дійшов до висновку про неможливість виконання рішення без участі боржників, повязавши процес виконання безпосередньо з їх особами. По справі встановлено, що державним виконавцем, з урахуванням положень вищевказаної норми, лише формально виносились постанови про накладення на боржників штрафу (дані про сплату штрафу в матеріалах справи відсутні) та вносилось подання до Ічнянського РВ УМВС України в Чернігівській області щодо вирішення питання про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 382 КК України (а.с. 55).

Проте, інших заходів, наданих державному виконавцю законом, які б сприяли належному виконанню рішення суду, посадовою особою вчинено не було. Зокрема, до повноважень державного виконавця належало за переліком, визначеним висновком експерта, який призначається в межах виконавчого провадження, відповідно до локального кошторису робіт укласти з відповідною будівельною організацією договір підряду по знесенню прибудови. Цим договором визначається вартість робіт, які сплачує стягувач, авансуючи таким чином будівельні роботи по виконанню рішення. В подальшому понесені по виконанню рішення витрати стягуються з боржників.

Представником КЕВ м. Чернігова під час розгляду справи як в районному суді, так і в ході розгляду апеляційних скарг, зазначалось, що стягувач мав намір сприяти державній виконавчій службі у скорішому виконанні судового рішення, в звязку з чим ним неодноразово вносив пропозиції надати спеціальну техніку для знесення магазину та профінансувати понесені витрати. Але вказані пропозиції стягувача залишились без належного реагування з боку державного виконавця.

Таким чином, суд першої інстанції правильно визначив наявність підстав для задоволення скарги КЕВ м. Чернігова в частині визнання незаконними дій державного виконавця та визнання незаконною винесеної ним постанови про закінчення виконавчого провадження від 08 квітня 2014 року.

Разом з тим, всупереч положень ст. 387 ЦПК України та розяснень постанови Пленуму ВССУ від 7 лютого 2014 року Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи суд безпідставно скасував постанову про закінчення виконавчого провадження, не врахувавши, що за вимогами закону він наділений лише повноваженнями визнати дії чи бездіяльність державного виконавця неправомірними та усунути допущені порушення, в тому числі зобов'язати державного виконавця вчинити певні дії, якщо останній ухиляється від їх вчинення. Проте, процесуально суд не наділений можливістю вчиняти дії, які за законом Про виконавче провадження можуть здійснюватись лише державним виконавцем або посадовою особою державної виконавчої служби при виконанні судового рішення, а отже вимоги скарги про зобовязання ВДВС Ічнянського районного управління юстиції прийняти нову постанову про поновлення (відкриття) виконавчого провадження, виконання рішення Ічнянського районного суду від 04 листопада 2011 року та притягнення державного виконавця до відповідальності знаходяться поза межами компетенції суду.

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, зобовязавши ВДВС Ічнянського районного управління юстиції прийняти нову постанову про поновлення (відкриття) виконавчого провадження та виконати рішення Ічнянського районного суду від 04 листопада 201 року, вийшов за межі повноважень, наданих йому чинним законодавством, а у вимозі про притягнення державного виконавця до відповідальності слід відмовити не тому, що останній звільнився з посади, а з тих підстав, що це не входить до компетенції суду.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що оспорювана ухвала, у відповідності п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, підлягає скасуванню, а скарга КЕВ м. Чернігова частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 2 ч. 1 ст. 312, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційні скарги відділу державної виконавчої служби Ічнянського районного управління юстиції та ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Ухвалу Ічнянського районного суду від 04 грудня 2014 року скасувати.

Скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова на дії державного виконавця задовольнити частково.

Визнати дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ічнянського районного управління юстиції ОСОБА_5 в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 8 квітня 2014 року по виконанню виконавчого листа № 2-269, виданого Ічнянським районним судом 10 травня 2012 року, - неправомірними.

Зобов'язати державного виконавця Ічнянського районного управління юстиції усунути порушення, допущені під час проведення виконавчих дій по виконанню виконавчого листа № 2-269, виданого Ічнянським районним судом 10 травня 2012 року.

В задоволенні іншої частини скарги - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: