Рішення № 46518048, 10.07.2015, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/1026/15

Єдиний унікальний № 742/2464/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2015 року

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого - Коваленка А.В., за участю секретаря Гапоненко Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудсервіс-Прилуки» про стягнення невиплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,-

встановив:

Позивачка звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудсервіс-Прилуки» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 10 листопада 2014 року її прийняли на роботу двірником у ТОВ «Рембудсервіс-Прилуки» та звільнили з 20 березня 2015 року з займаної посади за власним бажанням.

За період роботи з лютого по березень 2015 року зарплату їй відповідач не виплачував, у зв»язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 2351 грн. При звільненні позивачки відповідач не здійснив повний розрахунок усіх належних їй сум, які й до цього часу не виплачені. В зв'язку із затримкою відповідачем розрахунку при звільненні, позивачка і просить суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку, а також 3000,00 грн. моральної шкоди, пояснючи це тим, що у зв»язку з невиплатою їй заробітної плати вона зазнала моральних страждань, перебуває постійно в пригніченому стані через відсутність засобів до існування порушенні нормальних життєвих умов.

Позивачка у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча був повідомлений про час та місце слухання справи належним чином.

Зі згоди позивача, суд, на підставі наявних в справі доказів, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенню ст.224 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши наявні в справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

10.11.2014 року позивачка прийнята на роботу в ТОВ «Рембудсервіс» на посаду двірника та 20.03.2015 року звільнена за власним бажанням ( а.с.3).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 2 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року зі змінами, якою був затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Відповідно до п. 8 Постанови нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні, а у випадках, передбачених чинним законодавством,- на число календарних днів за цей період.

Оскільки позивачка перебувала в трудових відносинах з відповідачем з 01.02.2015 року по 21.03.2015 року (35 робочих днів), то її середньоденний заробіток складає 83,53 гривень.( 2923,33( нарахована заробітна плата)/35(кількість відпрацьованих днів) ).

Отже, середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення, тобто з 20 березня 2015 року по 10 липня 2015 року включно буде складати: 83,53х 76 = 6348,28 грн. де 76 - кількість робочих днів (за березень -7 ,квітень 22, травень -18, червень -21, липень-8 ).

Відповідно до роз'яснень, наданих в пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Згідно довідки ТОВ «Прилукижитлобут»» дохід ОСОБА_1 за період з лютого 2015 року по червень 2015 року становить 4910,85 гривень.(а.с.10)

Таким чином, з врахуванням отриманих позивачем сум заробітку, що складає 4910,85 грн., на його користь підлягає стягненню сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 1437,43 грн.( 6348,28 грн. - 4910 гривень 85 коп ).

Частиною першою ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд також враховує роз'яснення, надані у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно яких судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Судом встановлено, що з вини відповідача було порушено законні права позивача на отримання належних йому грошових сум, що призвело до моральних страждань, порушення нормальних життєвих зв'язків та вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя (необхідності пошуку коштів для забезпечення своїх потреб та потреб своєї сім`ї з інших джерел, звільнення з роботи з вини роботодавця, необхідності пошуку та працевлаштування, звернення до суду з позовом). Однак, визначаючи розмір моральної шкоди у грошовому еквіваленті, суд враховує також обставини, які на думку суду, впливають на визначення її розміру: порівняно незначний час роботи позивача на даному підприємстві, працевлаштування позивача протягом 2015 року на іншій роботі.

Таким чином, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням обставин справи, характеру, тривалості та тяжкості моральних страждань позивача, суд вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 3000 гривень, заявлений позивачем є завищеним та не відповідає засадам розумності та справедливості, а також не доведені позивачем саме у такому розмірі, відповідно суд приходить до висновку про часткове задовлення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 грн.

Відповідно до ст. 88 ч. 3 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави .

Керуючись статтями 47 , 116, 117 КЗпП України, п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 '' Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати '', ст.ст.10, 11, 60, 88, 212 215,224-226,367 ЦПК України , суд ,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудсервіс-Прилуки» про стягнення невиплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудсервіс-Прилуки» на користь ОСОБА_1 2923,33 гривень невиплаченої заробітної плати, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 1437,43 гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудсервіс-Прилуки» на користь ОСОБА_1 1000 грн. моральної шкоди.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудсервіс-Прилуки» в дохід держави 243 грн. 60 коп. судового збору.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудсервіс-Прилуки» на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуто Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.В.Коваленко