Ухвала суду № 46512012, 10.07.2015, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/12066/14-к

№ провадження 1-кп/646/155/2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.07.2015 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді - Васильєвої О.О.

при секретарі - Міщенко О.О.,

за участю прокурора - Черкашиної О.Ю., Лазарєвої М.Д.

розглянувши кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12014220060000358 від 12 лютого 2014 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Харкова, громадянина України, директора ПП «Марковський і К», з вищою освітою, не одруженого, в силу ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172, ч. 1 ст. 175 КК України -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, будучи директором приватного підприємства «Марковський і К» (далі - ПП «Марковський і К», код ЄДРПОУ 33291072), що розташоване за адресою: м. Харків, пров. Плетньовський, 9-А, будучи керівником підприємства, службовою особою, наділеною адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, умисно безпідставно грубо порушуючи законодавство про працю: ст.ст. 1, 2, 21, 24, 24-1, 48, 253, 254, 256 діючого Кодексу законів про працю України, ст. 30 Закону України "Про оплату праці", п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року за №58, виражене в ухиленні від внесення відомостей до трудових документів для обчислення стажу працівників, з корисливих мотивів, а саме минуючи оформлення офіційних трудових документів, виходячи з міркувань акумулювання невиплачених до фондів державного пенсійного та соціального страхування коштів для забезпечення своєї фінансово-господарської діяльності, а також в отриманні прибутків від незаконного використання найманої праці, використовував найману працю ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в якості дорожніх робочих в санаторії «Березовий Гай» в с. Березівське Дергачівського району Харківської області.

Так, на вищевказаній посаді ОСОБА_2 працював в період з часу з 08 серпня 2012 року по 10 грудня 2012 року, ОСОБА_4 в період часу з 08 серпня 2012 року по 10 грудня 2012 року, ОСОБА_3 в період часу з липня 2012 року по 10 грудня 2012 року, ОСОБА_5 в період часу з вересня 2012 року по листопад 2012 року, ОСОБА_6 в період часу з вересня 2012 року по листопад 2012 року.

Грубе порушення законодавства про працю ОСОБА_1 полягає в тому, що останній своїми умисними діями порушив норми ряду статей Кодексу законів про працю України, а саме:

- ст. 1 Кодексу законів про працю України, згідно з якою цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенні праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Всупереч цим положенням ОСОБА_1 не працевлаштував офіційно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на посаду «дорожніх робочих» в санаторії «Березовий Гай» в с. Березівське Дергачівського району Харківської області, не уклав з ними трудові договори, дозволив останнім працювати без офіційного працевлаштування за грошову винагороду;

- ст. 24 КЗпП України, вимогами якої передбачене обов'язкове складання письмового трудового договору з моменту фактичного допущення працівників до роботи. Однак, в порушення цієї норми ОСОБА_1 допустив до роботи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не оформивши з ними відповідні трудові договори;

- ст. 253 КЗпП України, згідно з якою особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Всупереч вказаних приписів діючого законодавства ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не були соціально застраховані у встановленому законом порядку, що порушило їх право на соціальний захист;

- ст. 254 КЗпП України, а саме «Кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування», яка передбачає сплату збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фондів державного соціального страхування за осіб, які працюють на підприємстві, установі, організації або у особи підприємця. Всупереч цих вимог ОСОБА_1 не сплачував передбачений вказаною статтею збір до відповідного фонду за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, так як в санаторії «Березовий Гай» в с. Березівське Дергачівського району Харківської області останні працювали не офіційно, без оформлення належної документації, і тим самим ОСОБА_1 ухилився від сплати обов'язкових платежів за найманих працівників та порушив норми вказаної статті;

- ст. 256 КЗпП України, яка передбачає, що працівники та члени їх сімей мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника, а також за вислугу років відповідно до закону, але для того, щоб людина мала пенсійне забезпечення у трудовій книжці особи повинен бути відповідний запис про працю, який повинен бути зроблений з дотриманням усіх вимог законодавства України, а також повинні бути сплачені відповідні внески. Всупереч цих вимог ОСОБА_1 протягом тривалого часу, а саме з 08 серпня 2012 року по 10 грудня 2012 року ухилився від внесення відомостей до трудових документів ОСОБА_2 і ОСОБА_4, з липня 2012 року по 10 грудня 2012 року ухилився від внесення відомостей до трудового документу ОСОБА_3, з вересня 2012 року по листопад 2012 року ухилився від внесення відомостей до трудових документів ОСОБА_5 і ОСОБА_6, тим самим грубо порушив права осіб, які гарантовані державою.

Своїми незаконними діями ОСОБА_1 призвів до втрати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 трудового стажу, порушення їх права на відпустку, відсутності у працівників соціальних гарантій, а також можливості правильного та об'єктивного нарахування їм пенсії у зв'язку з ненадходженням страхових та єдиного соціального внесків, чим грубо порушив законодавство про працю.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 172 КК України, тобто грубе порушення законодавство про працю.

Крім того, ОСОБА_1, будучи директором приватного підприємства «Марковський і К», що розташоване за адресою: м. Харків, пров. Плетньовський, 9-А, будучи керівником підприємства, службовою особою, наділеною адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, умисно безпідставно не виплатив заробітну плату бухгалтерам підприємства ОСОБА_7 та ОСОБА_8 більш ніж за один місяць за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1, працюючи директором ПП «Марковський і К», порушив вимоги ч. 4 та ч. 7 ст. 43 Конституції України, відповідно до яких кожен має право на оплату праці та право на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом; ч. 5 ст. 97 КЗпП України та ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці», відповідно до яких оплата праці працівникам здійснюється в першочерговому порядку, а всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

В порушення вимог ст. 115 КЗпП України, а також ст. 24 Закону України «Про оплату праці», відповідно до яких заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, в порушення ст. 22 Закону України «Про оплату праці», відповідно до якого суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, які погіршують умови, встановлені законодавством, угодами та колективним договором, станом на 30.08.2013 безпідставно, умисно не виплатив заробітну плату бухгалтеру підприємства ОСОБА_7 більше ніж за один місяць, а саме за період з 01.06.2012 по 30.08.2013 на загальну суму 18373,00 грн. Крім того, ОСОБА_1, станом на 18.03.2014 безпідставно, умисно не виплатив заробітну плату бухгалтеру підприємства ОСОБА_8 більше ніж за один місяць, а саме за період з 01.06.2012 по 18.03.2014 на загальну суму 23 628, 20 грн. Станом на 10.07.2015 вказана заборгованість із виплати заробітної плати не сплачена.

Бухгалтери ПП «Марковський і К» ОСОБА_7 і ОСОБА_8 протягом вищевказаного періоду виконували трудові обов'язки, а тому мали право отримати плату за виконану роботу. Незважаючи на це ОСОБА_1, достовірно знаючи, що за період з 01.01.2012 по 01.03.2014 на рахунки підприємства надійшло 1 313 826,00 грн., тобто у підприємства були кошти, яких достатньо для того, щоб своєчасно виплатити заробітну плату працівникам у повному обсязі, не направив їх в першу чергу на виплату заробітної плати всім працівникам підприємства.

Так, на сплату податків та інших обов'язкових платежів використано 9 342, 66 грн., на оплату за послуг зв'язку - 210, 00 грн., оплата за рекламні послуги - 450, 00 грн., оплата за будматеріали - 40 000, 00 грн., оплати за товари - 3 100, 42 грн., оплата за програмне забезпечення - 786, 00 грн., оплата за оренду приміщення - 2 400, 00 грн., оплата за послуги банку - 51 259, 25 грн., еквайрінгова комісія - 12 843, 60 грн., отримано готівки по карткам - 1 284 650, 00 грн.

Внаслідок таких протиправних дій ОСОБА_1 на підприємстві виникла заборгованість перед бухгалтером підприємства ОСОБА_7 більш ніж за один місяць, а саме за період з 01.06.2012 по 30.08.2013 та бухгалтером підприємства ОСОБА_8 більше ніж за один місяць, а саме за період з 01.06.2012 по 18.03.2014, на загальну суму 42 001, 20 грн.

Потерпілою ОСОБА_7 заявлено цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди на суму 18 373, 00 грн.

Потерпілою ОСОБА_8 заявлено цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди, з урахуванням уточнень, на суму 23 628, 20 грн.

Потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про стягнення моральної шкоди на загальну суму 40 000, 00 грн.

Потерпілим ОСОБА_5 заявлено цивільний позов про стягнення моральної шкоди на загальну суму 40 000, 00 грн.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 матеріальні та моральні збитки потерпілим ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не відшкодував.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не визнав, цивільні позови потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнав частково на суму 10 500, 00 грн. кожен, цивільні позови ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не визнав.

У судовому засіданні обвинувачений пояснив, що у 2012 році ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 працювали у якості дорожніх робочих на теориторії санаторію «Березовий Гай» в с. Березівське Дергачівського району Харківської області. При цьому, ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 з 08.08.2012 по 10.12.2012 та ОСОБА_3 з липня 2012 року по 10 грудня 2012 року були працевлаштовані неофіційно, трудові договори з ними не укладались через затримки з постачанням необхідних для роботи матеріалів, а ОСОБА_5 з вересня по листопад 2012 року та ОСОБА_6 з ОСОБА_4 працювали на субпідрядника, у зв'язку з чим він не був зобов'язаний офіційно їх працевлаштовувати.

Крім цього, обвинувачений зазначив, що ОСОБА_7 була працевлаштована бухгалтером на ПП «Марковський і К» офіційно, проте працювала лише до грудня 2012 року, заробітну плату не отримала за період з червня по грудень 2012 року, заборгованість із виплати заробітної плати перед нею існує в сумі близько 10,5 тис. грн.

Стосовно ОСОБА_8 обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що вона була офіційно працевлаштована на посаді бухгалтера ПП «Марковський і К», однак з грудня 2013 року свої обов'язки не виконувала, заборгованість із виплати заробітної плати ОСОБА_8 складає близько 10,5 тис. грн.

Не дивлячись на невизнання ОСОБА_1 своєї вини в інкримінованих йому злочинах, його вина підтверджується наступними доказами.

По епізоду грубого порушення законодавства про працю:

показами потерпілого ОСОБА_3, який пояснив, що у червні 2012 року у газеті «Прем'єр» він знайшов об'яву про те, що потрібні робочі для будівництва, зателефонував за вказаним телефоном та за результатами співбесіди, проведеної в офісі ПП «Марковський і К» в період з липня по грудень 2012 року працював дорожнім робочим та виконував будівельні роботи з облаштування майданчику на території санаторію «Березовий гай» в с. Березівське Дергачівського району Харківської області. Офіційно працевлаштований у вказаний період на ПП «Марковський і К» він не був.

Допитаний потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що на початку вересня 2012 року йому зателефонував знайомий та повідомив, що є робота з укладання тротуарної плитки на території санаторію «Березовий гай» в с. Березівське Дергачівського району Харківської області, після чого він туди приїхав, обговорив з ОСОБА_1 умови роботи та оплати праці, зібрав бригаду та по листопад 2012 року працював на ПП «Марковський і К» та виконував роботу з укладання плитки. Офіційно працевлаштований в період з вересня по листопад 2012 року на ПП «Марковський і К» він не був. Заявлений цивільний позов на суму 40 000, 00 грн. підтримав у повному обсязі.

Допитаний потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що на початку вересня 2012 року йому зателефонував ОСОБА_5 та повідомив, що є робота у ПП «Мароквський і К» з укладання плитки на території санаторію «Березовий гай» в с. Березівське Дергачівського району Харківської області. Там він пропрацював з вересня по листопад 2012 року. Офіційно працевлаштований у вказаний період на ПП «Марковський і К» він не був. Заявлений цивільний позов на суму 40 000, 00 грн. підтримав у повному обсязі.

Допитаний потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що у серпні 2012 року у газеті «Прем'єр» він знайшов об'яву про те, що потрібні робочі на будівництво. Він зателефонував за вказаним в об'яві телефоном, та під час розмови йому запропонували приїхати в офіс ПП «Марковський і К». 07.08.2012 він приїхав до ОСОБА_1, обговорив умови роботи і оплати праці та з наступного дня приступив до роботи з установки бордюрів та інших дорожніх робіт на території санаторію «Березовий гай» в с. Березівське Дергачівського району Харківської області. Офіційно працевлаштований в період з серпня по грудень 2012 року на ПП «Марковський і К» він не був.

Допитаний потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що у серпні 2012 року у газеті «Прем'єр» він знайшов об'яву про те, що потрібні робочі на будівництво та приїхав в офіс ПП «Марковський і К», де безпосередньо з ОСОБА_1 обговорив умови роботи та оплати праці. З серпня по грудень 2012 року він працював на території санаторію «Березовий гай» в с. Березівське Дергачівського району Харківської області, виконуючи роботи з укладки бордюрів та дорожнього полотна. Офіційно працевлаштований у вказаний період на ПП «Марковський і К» він не був, хоча неодноразово звертався до ОСОБА_1 з питанням щодо офіційного працевлаштування.

Крім цього, вина обвинуваченого ОСОБА_1 за вказаним епізодом підтверджується наступними доказами:

-копіями трудових книжок ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, в яких відсутні записи про роботу в ПП «Марковський і К»;

-речовими доказами - книгою обліку руху трудових книжок і вкладів до них ПП «Марковський і К», згідно з якою трудові книжки ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на вказаному підприємстві не приймались та не заповнювались;

-речовими доказами - журналом реєстрації наказів про призначення на посаду ПП «Марковський і К», згідно з яким ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на роботу в ПП «Марковський і К» не приймались та з роботи в ПП «Маркоський і К» не звільнялись;

-речовими доказами - розрахунково-платіжними відомостями ПП «Марковський і К» за 2012-2013 роки, згідно з якими заробітна плата ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не нараховувалась та не виплачувалась;

По епізоду умисної невиплати заробітної плати:

Допитана потерпіла ОСОБА_8 пояснила, що з травня 2012 року вона була офіційно працевлаштована на посаді бухгалтера ПП «Марковський і К». З червня 2012 року директор підприємства ОСОБА_1 перестав виплачувати їй заробітну плату, у зв'язку з чим станом на 18.03.2014 на підприємстві перед нею утворилась заборгованість із виплати заробітної плати у сумі 23 628, 20 грн. за період з 01.06.2012 по 18.03.2014. На даний заборгованість із виплати заробітної плати не погашена, заявлений цивільний позов на суму 23 628, 20 грн. підтримує у повному обсязі.

Допитана потерпіла ОСОБА_7 пояснила, що з вересня 2010 року вона була офіційно працевлаштована на посаді бухгалтера ПП «Марковський і К». З червня 2012 року директор підприємства ОСОБА_1 перестав виплачувати їй заробітну плату, у зв'язку з чим станом на день її звільнення 30.08.2013 на підприємстві перед нею утворилась заборгованість із виплати заробітної плати у сумі 18 373, 00 грн. за період з 01.06.2012 по 30.08.2013. На даний заборгованість із виплати заробітної плати не погашена, заявлений цивільний позов на суму 18 373, 00 грн. підтримує у повному обсязі.

Крім цього, вина обвинуваченого ОСОБА_1 за вказаним епізодом підтверджується наступними доказами:

-речовими доказами - розрахунково-платіжними відомостями ПП «Марковський і К» за 2012-2013 роки, згідно з якими ОСОБА_7 нарахована, проте не виплачена заробітна плата у сумі 18 373, 00 грн. за період з 01.06.2012 по 30.08.2013;

-речовими доказами - розрахунково-платіжними відомостями ПП «Марковський і К» за 2012-2013 роки, згідно з якими ОСОБА_8 нарахована, проте не виплачена заробітна плата у сумі 20 714, 51 грн. за період з 01.06.2012 по 31.12.2013;

-даними по персоніфікації, наданими УПФУ в Комінтернівському районі м. Харкова, згідно з якими за період з 01.01.2014 по 18.03.2014 заборгованість ПП «Марковський і К» з виплати заробітної плати ОСОБА_12 складає 2 913, 69 грн.

-висновком експерта №54 від 20.05.2014, згідно з яким, з урахуванням уточнень, встановлених під час допиту в судовому засіданні експерта ОСОБА_13, заборгованість ПП «Марковський і К» із виплати заробітної плати перед ОСОБА_7 за період з 01.06.2012 по 30.08.2013 складає 18 373, 00 грн. та перед ОСОБА_8 за період з 01.06.2012 по 18.03.2014 - 23 628, 00 грн.

-речовими доказами - випискою з рахунку №26052052275043 ПП «Марковський і К» в період з 01.01.2012 по 01.03.2014;

-речовими доказами - випискою з рахунку №26009052237539 ПП «Марковський і К» в період з 01.01.2012 по 01.03.2014;

-речовими доказами - документами з КБ «Приват Банк», пов'язаними з відкриттям та обслуговуванням рахунків №26052052275043 та №26009052237539, які належать ПП «Марковський і К».

Аналізуючи викладене, суд доходить висновку, що вину обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведено під час судового розгляду, письмовими та речовими доказами по справі і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 172 КК України - грубе порушення законодавства про працю, за ч. 1 ст. 175 КК України - безпідставна невиплата заробітної плати громадянам більше як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства.

Таким чином, докази, надані органом досудового слідства, повністю узгоджуються з доказами, встановленими судом під час розгляду даного кримінального провадження, і наданими свідченнями.

В ході судового розгляду ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотаннями про звільнення від кримінальної відповідальності, на підставі ст.49 КК України. Обвинуваченому було роз'яснено наслідки такого звільнення.

Прокурор та потерпілий проти закриття кримінального провадження за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172 КК України, у зв'язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України не заперечували.

Частина 2 ст. 284 КПК України передбачає, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, якщо обвинувачений не заперечує проти цього.

Відповідно до вимог ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно положень п.1 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі, і до набрання вироком законної сили минуло два роки.

Злочин, передбачений ч.1 ст.172 КК України, що був скоєний ОСОБА_1, є злочином невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі, з дня його вчинення на час розгляду клопотання сплинуло два роки.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.172 КК України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України.

Обставини, які б свідчили про те, що перебіг давності зупинявся або переривався вчиненням обвинуваченим нових злочинів середньої тяжкості, тяжких або особливо тяжких, судом не встановлені.

Враховуючи викладене, клопотання обвинуваченого про звільнення від відповідальності підлягає задоволенню, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.172 КК України - закриттю на підставі п.1.ч.1. ст.49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.

Керуючись ст.ст.283-288, 318, 337, 342-380 КПК України, суд -

ухвалив:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити.

Кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12014220060000358 від 12 лютого 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172 КК України - закрити.

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.172 КК України на підставі п.1.ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Залишити без розгляду цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається через суд, який ухвалив рішення, протягом семи днів з дня проголошення зазначеної ухвали.

Суддя О.О.Васильєва