Ухвала суду № 46497704, 07.07.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 128/352/15-ц Провадження № 22-ц/772/1745/2015Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 30Доповідач Войтко Ю. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Войтка Ю.Б.,

Суддів: Міхасішина І.В., Стадника І.М.,

При секретарі: Агеєвій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, до якої приєдналась представник позивача ОСОБА_3, на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30 квітня 2015 року в цивільній справі за позовом

ОСОБА_2 до Українського Державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» в особі Вінницької дирекції «Укрпошта» про відшкодування моральної шкоди, -

встановила:

28 січня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він з 2007 року відбуває покарання у Стрижавській виправній колонії № 81. Основним шляхом спілкування із зовнішнім світом для позивача є листування та отримання кореспонденції через відділення «Укрпошта».

В 2012 році позивач почав спілкуватися із ОСОБА_4, яка мешкає в м. Вінниці та працює разом із своєю сестрою ОСОБА_5 у 50-му поштовому відділенні «Укрпошта», яке розташоване в м. Вінниці по вул. Соборній, 8. ОСОБА_6 була категорично проти спілкування її сестри ОСОБА_4 із позивачем. ОСОБА_4 неодноразово скаржилася позивачу на те, що її сестра ОСОБА_6 намагається перехоплювати їх листи. Лист позивача для ОСОБА_4 був викрадений ОСОБА_6 та використаний останньою для насмішок і приниження честі та гідності позивача. Загалом при їх спілкуванні зникло декілька листів і після припинення спілкування позивача із ОСОБА_4 позивач отримував листи від інших громадян у розпечатаному вигляді, а також п'ять листів повернулося відправнику, тому що під час пересилання їх розкрили.

В жовтні 2013 року позивачу надійшов лист, який був збоку розірваний та в ньому була відсутня шоколадка. В жовтні 2014 року також зник лист на ім'я позивача оголошеною вартістю 60,00 грн. На переконання позивача всі зникнення листів та їх пошкодження пов'язані з діями сестер ОСОБА_4, але доказів їх причетності до цього у позивача не має, тому він вважає, що за скоєне повинно відповідати підприємство «Укрпошта».

На думку позивача, своїми неправомірними діями працівники «Укрпошта» завдали позивачу душевних страждань та переживань через те, що іншим особам стала відома інформація про особисте життя позивача, його почуття, через насмішки та перекручування змісту викрадених ними листів.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 30 квітня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Українського Державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» в особі Вінницької дирекції «Укрпошта» про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, до якої приєдналась представник позивача ОСОБА_3, просять рішення скасувати, оскільки вважають його безпідставним та необєктивним, а по справі ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити повністю або частково.

При цьому вказується на ті ж підстави, що і в позовній заяві.

У своїх запереченнях на скаргу представник відповідача ОСОБА_7 її доводи не визнала, вказавши на безпідставність і на законність та обґрунтованість рішення районного суду.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про поштовий зв'язок» № 2759-III від 04.10.2001 року, таємниця поштових відправлень, у тому числі листування та іншої письмової кореспонденції, електронних повідомлень, що пересилаються (передаються) засобами зв'язку, гарантується Конституцією та законодавством України. Оператори вживають організаційно-технічних заходів щодо захисту інформації згідно із законодавством України. Виїмка та огляд письмової кореспонденції, вкладень в інших поштових відправленнях, одержання будь-яких довідок щодо них заборонено, крім випадків, визначених законом.

Частиною 2 ст. 55 Правил надання послуг поштового звязку, затверджених постановою КМУ 05 березня 2009 року № 270, визначено, що поштові відправлення осіб, які відбувають покарання у виправно-трудових установах, подаються для пересилання до об'єкта поштового зв'язку, що їх обслуговує, особами, уповноваженими цими установами.

Статтею 270 ЦК України визначено право фізичної особи на таємницю листування, а відповідно до положень ст. 273 ЦК України юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні обов'язки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобов'язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені.

Відповідно до ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив з того, що позивачем не доведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди. Позивачем не надано жодних доказів про моральні страждання позивача та ступінь моральних чи фізичних страждань або шкоди завданої його здоровю внаслідок неправомірних дій відповідача, а також не надано доказів щодо розміру моральної шкоди.

Такий висновок суду першої інстанції є вірним.

У доводах апеляційної скарги позивач зазначає, що судом не було враховано, що зниклі та пошкодженні листи, до чого були причетні робітники 50-го відділення пошти, були використані для розголошення інформації.

Проте такі твердження ґрунтуються лише на припущеннях та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Так, відповідно до листа з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері звязку та інформації № 05/21-1299/Б-1102 від 16.04.2014 року встановлено, що кореспонденція позивача у відділенні поштового звязку № 50 м. Вінниця надходила до вказаних ним адресатів особисто без ознак розкриття третіми особами.

Крім того, відповідно до встановленого технологічного процесу кореспонденція, яка надсилається до Стрижавської ВК № 81 через Стрижавське відділення звязку не надходить на ВПЗ № 50, яке розташоване по вулиці Соборна, 8 в м. Вінниці, як і кореспонденція, що призначена одержувачам поза зоною обслуговування ВПЗ № 50, а надсилається через Центр оброблення і перевезення пошти, місцезнаходження якого пл.. ОСОБА_8, 2 в м. Вінниці.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, до якої приєдналась представник позивача ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_9

Судді: (підпис) ОСОБА_10

(підпис) ОСОБА_11

«З оригіналом вірно»

Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.