Вирок № 46494786, 09.07.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/18343/15-к

Провадження №1-кп/761/909/2015

В И Р О К

іменем України

09 липня 2015 року

Шевченківський районний суд міста Києва у складі :

головуючої - судді Щебуняєвої Л. Л.,

при секретарі - Приходько Н.О.,

за участю :

прокурора - Рябенко Г.М.,

захисника - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у місті Києві

кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за

№ 42015110330000055 від 10 червня 2015 року,

за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Юхнов Калузької області Росії, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, має двох малолітніх дітей-ІНФОРМАЦІЯ_2,ІНФОРМАЦІЯ_3,військовослужбовця Збройних сил України, який проходить службу на посаді заступника військового комісара-начальника відділу обліково-мобілізаційної роботи Київського обласного військового комісаріату,раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою :

АДРЕСА_1,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст. 410 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 року), ч.1 ст. 358 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011 року), ч.4 ст. 358 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011 року) ,

ВСТАНОВИВ :

29 грудня 2012 року наказом Київського обласного військового комісара №1057 ОСОБА_2 був призначений на посаду заступника військового комісара Київського обласного військового комісаріату - начальника відділу обліково-мобілізаційної роботи, на якій він проходить військову службу у військовому званні «підполковник».

Відповідно до вимог ст.ст.58-59 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України ,своїх посадових обов'язків, затверджених Київським обласним військовим комісаром ,підполковник ОСОБА_2 зобов'язаний дотримуватися вимог Конституції України ,законів України ,статутів Збройних сил України та інших нормативно-правових актів.

На підставі наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних сил України від 16 серпня 2014 року №3394 дск , розпорядження Командувача військ «ОК Північ » від 17 серпня 2014 року №186/9/1222 ,наказу Командувача військ ОК «Північ» від 17 серпня 2014 року №044 , 29 серпня 2014 року Київським обласним військовим комісаром видано наказ № 195 про відрядження начальника відділу по роботі з особовим складом Київського обласного військового комісаріату підполковника ОСОБА_2 у розпорядження командира сектору «С» штабу антитерористичної операції, до складу сил та засобів, які залучаються та беруть участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей ,з метою виконання службових (бойових) завдань, а саме: супроводження особового складу і техніки, надання допомоги командуванню військової частини (ПП В0676). Цього ж дня-29 серпня 2014 року, ОСОБА_2 отримав у канцелярії Київського обласного військового комісаріату посвідчення про відрядження № 271 від 29 серпня 2014 року, згідно з яким термін відрядження останнього становив 3 доби, а саме з 30 серпня по 1 вересня 2014 року.

Підполковник ОСОБА_2 отримавши вищезазначене посвідчення про відрядження повинен був вибути для виконання службових та бойових завдань до місця вищезазначеного відрядження.

Однак, 29 серпня 2014 року ОСОБА_2 у відрядження до м. Дебальцеве Донецької області не вибув, та з вказаного дня по 2 вересня 2014 року знаходився у м. Києві.

2 вересня 2014 року підполковник ОСОБА_2 доповів про прибуття з відрядження Київському обласному військовому комісару полковнику ОСОБА_3, хоча фактично до місця проведення антитерористичної операції не виїжджав. Того ж дня Київським обласним військовим комісаром видано наказ №197 щодо прибуття ОСОБА_2 з відрядження.

Підполковник ОСОБА_2,діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, маючи намір заволодіти шляхом шахрайства військовим майном, а саме грошовою винагородою передбаченою п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2014 року № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету», за допомогою невстановлених осіб, вніс у посвідчення про відрядження № 271 недостовірні дані про знаходження у відрядженні в період з 30 серпня по 2 вересня 2014 року і відповідно в зоні проведення АТО, проставив на його зворотній стороні відтиски гербової печатки «Антитерористичний центр, Служба безпеки України ІV» та зазначивши на них дати свого прибуття та вибуття з м. Дебальцеве Донецької області, а саме з 30 серпня по 2 вересня 2014 року.

Продовжуючи свій злочинний намір направлений на незаконне заволодіння військовим майном, ОСОБА_2 24 грудня 2014 року дав вказівку начальнику фінансової служби Київського ОВК ОСОБА_4 заповнити на підставі посвідчення про відрядження № 271, звіт про використання коштів для оформлення виплати йому грошових коштів, запевнивши останнього у достовірності даних зазначених у цьому посвідченні.

На підставі зазначеного посвідчення про відрядження №271 начальник фінансової служби ОСОБА_4, не будучи обізнаний про злочинний намір обвинуваченого ОСОБА_2, будучи впевненим у достовірності даних зазначених у цьому посвідченні, того ж дня, заповнив звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт на прізвище ОСОБА_2 до якого вніс в графу «ЄДРПОУ» запис (07910662) .Київський ОВК у графу «ПІБ» запис (ОСОБА_2) ,в графу «обліковий номер» запис (111717210) ,у графу «призначення попереднього авансу » записи (кошти на відрядження), у графу «звіт затверджено в сумі» записи ( дев'яносто гривень 00 коп.) ,у графу «Витрата» записи (90.00) та на зворотній стороні в графах

«№ з/п ,дата документа ,кому ,за що і на підставі якого документа заплачено ,сума грн. коп. » записи (1,2,3,4, 29.08.2014 ,посв. про відр. №271 ,витяг з наказу №195 ,добові 3х30,90.00).

Заповнений на підставі посвідчення про відрядження №271 від 29 серпня 2014 року звіт про використання коштів, ОСОБА_4 одразу ж надав ОСОБА_2 для перевірки правильності його складання та підписання. Вивчивши поданий ОСОБА_4 звіт про використання коштів ОСОБА_2, усвідомлюючи незаконність складання указаного документу, у своєму службовому кабінеті в приміщенні Київського обласного військового комісаріату, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Артема 59, діючи з мотивів заволодіння військовим майном з метою незаконного збагачення, виконав на ньому у графі «підпис підзвітної особи» свій підпис, тим самим вніс в указаний офіційний документ який видається чи посвідчується установою, і який надає права або звільняє від обов'язків з метою його використання завідомо неправдиві відомості про знаходження у службовому відрядженні в місці проведення бойових дій в м. Дебальцеве Донецької області на протязі 3-х діб, у період з 30 серпня по 2 вересня 2014 року.

В подальшому ОСОБА_2 подав підроблені посвідчення про відрядження

№ 271 та авансовий звіт до фінансової служби Київського ОВК для отримання грошової винагороди, тим самим використавши завідомо підроблені документи.

На підставі поданих ОСОБА_2 вищезазначених підроблених документів, а саме посвідчення про відрядження № 271 від 29 серпня 2014 року та звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 24 грудня 2014 року, службові особи фінансового відділу Київського ОВК, будучи введеними в оману діями ОСОБА_2, здійснили нарахування останньому грошових коштів у сумі 2922 гривні 00 коп., однак дізнавшись, що за фактом внесення недостовірних відомостей до посвідчень у відрядження з метою незаконного отримання грошових коштів Міністерства оборони України службовими особами Київського військового обласного комісаріату, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 410 КК України зареєстроване кримінальне провадження, з причин, які не залежали від волі останнього, вказана сума коштів йому видана не була, тим самим він вчинив замах на заволодіння іншим військовим майном шляхом шахрайства.

Таким чином, своїми умисними діями ,які виразились у вчинені закінченого замаху на заволодіння військовослужбовцем іншого військового майна шляхом шахрайства , при цьому виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але не закінчив його з причин, що не залежали від його волі, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення ,передбачене ч.2 ст.15, ч.1 ст.410 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 року) ;своїми умисними діями ,які виразились у підробленні іншого офіційного документа ,який видається чи посвідчується установою ,і який надає права або звільняє від обов'язків ,з метою його використання ,ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення ,передбачене ч.1 ст. 358 КК України ( в редакції Закону від 07.04.2011 року) ;своїми умисними діями ,які виразились у використанні завідомо підробленого документу , ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 358 КК України ( в редакції Закону від 07.04.2011 року).

15 червня 2015 року між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та дотримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури Центрального регіону України Королем І.В.,якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні,та підозрюваним ОСОБА_2,в порядку передбаченому ст. ст. 468, 469 та 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості.

У відповідності до даної угоди ОСОБА_2 беззастережно та в повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.1 ст. 410 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 року) , ч.1 ст. 358 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011 року), ч.4 ст. 358 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011 року), щиро кається в скоєному .Також ОСОБА_2 зобов'язується співпрацювати зі стороною обвинувачення у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6,який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень ,передбачених ч.1 ст. 410 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 року) , ч.1 ст. 358 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011 року), ч.4 ст. 358 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011 року).

Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке обвинувачений ОСОБА_2 повинен понести за вчинені кримінальні правопорушення,а саме: за ч.1 ст.358 КК України ( в редакції Закону від 07.04.2011 року) - у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік ; за ч.4 ст.358 КК України ( в редакції Закону від 07.04.2011 року) - у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 3 (три) місяці ; за ч.2 ст.15. ч.1 ст.410 КК України ( в редакції Закону від 05.04.2001 року) - із застосуванням ст. 69 КК України,нижче від найнижчої межи,встановленої в санкції статті, у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців, враховуючи наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання, які істотно знижують тяжкість вчинених кримінальних правопорушень,а саме :щире каяття ОСОБА_2 ,активне його сприяння розкриттю злочинів,позитивну характеристику за місцем роботи та проживання.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 58 КК України, враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого ОСОБА_2, сторони узгодили остаточне покарання,яке слід призначити ОСОБА_2, у вигляді службового обмеження строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців з відрахуванням в дохід держави двадцяти відсотків із суми грошового забезпечення замість позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходив з наступного.

Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України,у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.

Прокурор Рябенко Г.М. в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості від 15 червня 2016 року, укладену між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та дотримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури Центрального регіону України Королем І.В. та підозрюваним ОСОБА_2

Захисник ОСОБА_1 не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості від 15 червня 2015 року ,укладеної між прокурором та підозрюваним ОСОБА_2

Обвинувачений ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні також просив вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.1 ст. 410 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 року), ч.1 ст. 358 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011 року), ч.4 ст. 358 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011 року), дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання,а також інших заходів у разі затвердження угоди,заявивши,що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_2 беззастережно визнав себе винуватим, передбачені ч.1 ст. 358 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011 року) та ч.4 ст. 358 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011 року) згідно із ст.12 КК України є злочинами невеликої тяжкості, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15, ч.1 ст. 410 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 року) є тяжким злочином.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним,тобто не є наслідком застосування насильства,примусу,погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті,що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано,що обвинувачений ОСОБА_2 повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про визнання винуватості,характер обвинувачення,щодо якого визнає себе винуватим , цілком розуміє свої права,визначені

п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення,затвердження даної угоди,передбачені ч.2 ст.473 КПК України, та наслідки її не виконання,передбачені ст. 476 КПК України .

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним ОСОБА_2, її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

За таких обставин суд вважає доведеним те, що ОСОБА_2, будучи військовослужбовцем Збройних сил України, вчинив замах на заволодіння іншим військовим майном шляхом шахрайства, а відповідно, такі дії ОСОБА_2 кваліфікує за ч.2 ст.15, ч.1 ст. 410 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 року), також суд вважає доведеним те, що обвинувачений ОСОБА_2 підробив інший офіційний документ, який видається чи посвідчується установою, і який надає права або звільняє від обов'язків,з метою його використання ,тому такі його дії кваліфікує за ч.1 ст. 358 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011 року) , використав завідомо підроблений документ ,тому такі його дії кваліфікує за ч.4 ст. 358 КК України ( в редакції Закону від 07.04.2011 року), за якими належить призначити ОСОБА_2 узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання.

Керуючись ст.ст.373, 374, 475 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ :

Затвердити угоду про визнання винуватості від 15 червня 2015 року, укладену між

прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та дотримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури Центрального регіону України Королем І.В. та підозрюваним ОСОБА_2.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст. 410 КК України ( в редакції Закону від 05.04.2001 року), ч.1 ст. 358 КК України ( в редакції Закону від 07.04.2011 року), ч.4 ст. 358 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011 року) та призначити узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання за даними статтями :

-за ч.2 ст.15 ,ч.1 ст.410 КК України ( в редакції Закону від 05.04.2001 року) - із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців ,

-за ч.1 ст.358 КК України ( в редакції Закону від 07.04.2011 року) - у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік,

-за ч.4 ст.358 КК України ( в редакції Закону від 07.04.2011 року) - у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 3 (три) місяці.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 58 КК України,замість призначеного ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців, призначити ОСОБА_2 покарання у виді службового обмеження строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців з відрахуванням в дохід держави двадцяти відсотків із суми грошового забезпечення .

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду міста Києва через Шевченківський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок ,якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому ОСОБА_2, прокурору.

Суддя : Л.Л. Щебуняєва