Рішення № 46492948, 11.03.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/67/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Надра» на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 26 березня 2014 року по справі за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа ОСОБА_8, про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника ПАТ «КБ «Надра», який підтримав доводи апеляційної скарги, та представника ОСОБА_6, ОСОБА_7, який заперечував на доводи апеляційної скарги, судова палата, -

в с т а н о в и л а :

В вересні 2013 року ПАТ «КБ «Надра» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В якості третьої особи залучений ОСОБА_8.

Позивач посилався на те, що 01 серпня 2006 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_8 був укладений кредитний договір №08/2006/840к466, за яким позичальник отримав кредит на суму 28000 доларів США на строк до 1 серпня 2016 року зі сплатою 11% (процентів) річних за користування кредитом.

В забезпечення виконання позичальником ОСОБА_8 зобовязань за вказаним кредитним договором 01 серпня 2006 року між банком та ОСОБА_6А і між банком та ОСОБА_7 були укладені договори поруки, за якими позичальник з кожним з поручителів відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Оскільки відповідач ОСОБА_8 свої зобовязання щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків у відповідності з умовами кредитного договору належним чином не виконував, то станом на 15 серпня 2013 року утворилась заборгованість в розмірі 130608,42 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України відповідає 1043953 грн. 10 коп., з яких: заборгованість по кредиту складає 198946 грн. 17 коп., нараховані відсотки 109369 грн. 98 коп., комісія 38994 грн. 01 коп., пеня за порушення строків сплати кредиту 674262 грн. 54 коп., штраф за порушення умов кредитного договору 22380 грн. 40 коп.

На підставі наведеного, ст. ст. 16, 526, 554, 629, 590, 1050 ЦК України, позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в солідарному порядку заборгованість ОСОБА_8 за кредитним договором, яка складається з заборгованості по кредиту в сумі 24890,05 доларів США, заборгованості за відсотками в сумі 13683,22 доларів США, заборгованості по комісії за управління кредитом в сумі 4878,52 доларів США, пені в розмірі 84356,63 дол. США, штрафу в розмірі 2800,0 дол. США, а також судові витрати.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 26 березня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в сумі 40308,14 доларів США та судові витрати в сумі 1387 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «КБ «Надра», посилаючись на те, що дане рішення незаконне, не відповідає обставинам справи, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Обговоривши матеріали справи, судова палата вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що згідно кредитному договору № 08/2006/840к466 від 01.08.2006 року ПАТ «КБ «Надра» було видано кредит ОСОБА_8 в сумі 28000 доларів США під 11 % річних з кінцевим терміном повернення до 01.08.2016 року (ар. спр. 7-9; 14).

Відповідно до п. 4.3.3 кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати необхідні платежі у розмірі та порядку, визначених п.п. 3.3.2 та 3.3.3. цього кредитного договору, тобто щомісячними мінімально необхідними платежами в сумі 473,20 доларів США до 5 числа поточного місяця.

Пунктом 4.2.4 кредитного договору передбачене право позивача вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий платіж у термін, визначений п.3.3.3. договору (ар. спр. 7-8 т.1).

Встановлено, що позичальник ОСОБА_8 свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, і станом на 15.08.2013 року має загальну заборгованість в сумі 130608,42 доларів США (в гривневому еквіваленті 1043953,1), з яких : заборгованість по кредиту складає 24890,05 доларів США (198 946,17 гривень); заборгованість по нарахованим відсоткам - 13683,22 доларів США (109369,98 гривень); нарахована комісія 4878,52 доларів США (38994,01 грн.); пеня за порушення сплати кредиту 84356,63 дол. США (674262,54 грн.); штраф за порушення вимог кредитного договору 2800 дол. США (22380,40 гривень).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Встановлено по справі, що в забезпечення виконання ОСОБА_8 своїх зобовязань по вищевказаному кредитному договору між позивачем і кожним з відповідачів - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були укладені 01.08.2006 року договори поруки (ар. спр. 10;13).

Згідно з умовами укладених договорів поруки кожен з поручителів зобов'язався відповідати перед позивачем за неналежне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що випливають з кредитного договору, а саме: повернути до 11.08.2016 року 28000 доларів США, сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 11 % річних, сплатити можливі штрафні санкції. Також договорами поруки передбачено, що кожен з поручителів відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник (п.п. 1.2;1.4).

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

По справі встановлено також , що за зверненням ПАТ «КБ «Надра» приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 двадцять пятого грудня 2013 року видала виконавчий напис про звернення стягнення на жилий будинок №41, розташований по вул. Котовського в селі Леськи Черкаського району Черкаської області, який належить на праві приватної власності боржнику ОСОБА_8, і який останнім був переданий в іпотеку стягувачу - ПАТ «КБ «Надра»за нотаріально посвідченим договором іпотеки від 01.08.2006 року.

У виконавчому написі (реєстровий №1650) зазначено, що за рахунок коштів, отриманих від реалізації будинку№41, по вул. Котовського в селі Леськи, загальна площа якого 111,70 кв.м., який знаходиться на земельній ділянці площею 0,2509 га., пропонується задоволити вимоги стягувача - ПАТ «КБ «Надра»:

- основний борг у розмірі 24890,05 доларів США, еквівалент в гривні складає 198946,17 гривень;

- відсотки у розмірі - 14474,17 доларів США, еквівалент в гривні складає 115692,04 гривень;

- комісія у розмірі 5240,91 доларів США, еквівалент в гривні складає 41890,59 гривень;

- пеня в розмірі 90873,89 доларів США, еквівалент в гривні складає 726355,0 гривень;

- штраф у розмірі 2800 доларів США, еквівалент в гривні складає 22380,40 гривень, загальною сумую заборгованості 1106964,42 грн..

Даний виконавчий напис було направлено на виконання. Проте постановою державного виконавця відділу ДВС Черкаського РУЮ від 27.06.2014 року при примусовому виконанні зазначений виконавчий напис №1650, виданий 25.12.2013 року, було повернуто стягувачу на підставі п. 9 ч.1 ст. 47, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» в звязку з « наявною встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення» (як зазначено в постанові).

05 вересня 2013 року ПАТ «КБ «Надра» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа ОСОБА_8, - про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 130608,42 доларів США (в гривневому еквіваленті 1043953,10 грн.).

Задовільняючи частково позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» і стягуючи солідарно з відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 40308,14 доларів США, суд виходив з того, що даний кредитний договір від 01.08.2006 року (між ПАТ «КБ «Надра» і ОСОБА_8П.) оформлявся на споживчі цілі, в звязку з чим відповідно до п. 31 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді даної справи необхідно застосувати положення законодавства про позовну давність незалежно від наявності заяви про це сторони у спорі (редакція до 07.02.2014). Суд також врахував, як зазначив, правовий висновок Верховного Суду України від 06.11.2013 року (справа № 6-116цс-13), згідно з яким перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося таке порушення. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності окремо по кожному із прострочених платежів.

Посилаючись на вказане, суд прийшов до висновку, що в межах строків загальної та спеціальної позовної давності підлягають до задоволення вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 24890,05 доларів США; щодо стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом у розмірі 8335,40 доларів США за період з 02.09.2010р. по 14.08. 2013 року; комісії у розмірі 3819,14 доларів США за період з 05.09.2010 року по 04.09.2013 року (розрахунок заборгованості на ар. спр. 132).

Суд також виходив з того, що нарахування пені в розмірі 84356,6 доларів США на суму основного боргу (в розмірі 24890,05 доларів США) є порушенням загальних засад цивільного законодавства щодо принципу справедливості та розумності, а тому зважив за можливе з врахуванням положень п. 1 ч. 2 ст. 258, ч. 3 ст. 551 ЦК України стягнути солідарно з відповідачів пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України на користь позивача в розмірі 3263,55 доларів США (26085,56 грн.) за період з 05.09.2012 року по 14.08.2013 року.

Відмовляючи повністю у стягненні штрафу за порушення вимог кредитного договору, суд виходив з того, що стягнення штрафу не ґрунтується на законі в даному випадку і свідчить про заявлене банком подвійне стягнення подвійну юридичну відповідальність одного виду за порушення одних і тих самих умов кредитного договору.

Проте, з такими висновками суду, на думку судової колегії, не можна погодитися.

По справі встановлено, що позивач своє договірне зобовязання перед позичальником ОСОБА_8 щодо надання кредитних коштів виконав в повному обсязі. Відповідно до заяви про видачу готівки від 01.08.2006 р. №-NL-42 ОСОБА_8 отримав 28000 доларів США, що підтверджується його особистим підписом (ар. спр. 14). Однак вже в жовтні 2008 року позичальник почав порушувати умови договору кредиту і не сплачувати періодичні обовязкові щомісячні платежі до 5 числа кожного місяця (ар. спр. 15-17) (п.п. 33.2; 33.3 договору).

Таким чином, позичальник порушив взяті на себе зобовязання, що виникли у нього з кредитного договору.

Відповідно до п. 3.5 укладеного кредитного договору якщо на протязі дії цього договору позичальник несвоєчасно та/чи неповністю вніс черговий мінімально необхідний платіж та/чи інші платежі, передбачені цим договором, то банк приймає виконання позичальником своїх зобовязань по цьому договору в наступному порядку:

- оплата за управління кредитом;

- прострочені відсотки за користування кредитом;

- відсотки за користування кредитними коштами;

- пені та штрафи;

- витрати, повязані з моніторингом та супроводом кредиту;

- прострочена сума кредиту;

- сума кредиту.

Згідно п. 3.6 договору з метою виконання умови, передбаченої п. 3.5 цього договору банк, при наявності несвоєчасного та/чи не в повному обємі виконання позичальником своїх обовязків щодо сплати мінімального необхідного платежу та/чи інших платежів, передбачених цим договором, самостійно розподіляє грошові кошти, внесені позичальником, на розподільчий рахунок згідно черговості, передбаченої п. 3.5 цього договору або іншої черговості, встановленої на розсуд банку.

Встановлено, що позичальником ОСОБА_8 останнє погашення заборгованості по основній сумі кредиту було проведено 04.09.2008 року, а загалом повернуто лише 3109,95 доларів США від суми кредиту, то залишок заборгованості за кредитом станом на 15.08.2013 року становить 24890,05 доларів США (в гривневому еквіваленті 198946,17 грн.), що не заперечується відповідачами (ар. спр. 15).

З наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором № 08/2006/840к-466 від 01 серпня 2006 року на ар. спр. 15-17 встановлено, що останнє погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом було проведено 19.01.2009 року, сума нарахованих відсотків складає 20084,72 доларів США, а загалом сплачено лише 6401,5 доларів США, залишок заборгованості по відсоткам станом на 15.08.2013 року становить 13683,22 доларів США (в гривневому еквіваленті 109369,98 грн.).

Кредитним договором визначено плату за управління кредитом, яка сплачується позичальником щомісячно протягом всього терміну користування кредитними коштами із розрахунку 0,42 % від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом (без урахування розміру відсотків, які позичальник повинен сплатити банку), зазначеним у п. 1.1 цього договору (28000 доларів США). Плата сплачується в повному обсязі за кожний календарний місяць, протягом якого позичальник користувався кредитом, незалежно від фактичної кількості днів, протягом яких позичальник користувався кредитом (п. 1.3.2 кредитного договору).

З наданого банком вищезгаданого розрахунку заборгованості позичальника ОСОБА_8 за кредитним договором від 01.08.2006 року встановлено, що останній платіж в погашення кредиту ним було внесено 01 лютого 2011 року в сумі 1000 доларів США, який банк розподілив в погашення заборгованості по комісії за управління кредитом, то при нарахованій комісії у 9179,53 доларів США сума сплати склала 4301,01 доларів США, а залишок заборгованості по комісії станом на 15.08.2013 року (фактично на момент звернення до суду з даним позовом) становить 4878,52 доларів США (в гривневому еквіваленті 38994,01 грн.). Сторони кредитного договору домовилися, що у разі прострочення позичальником строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту (п. 3.3.3 до 5 числа щомісячно), а також у випадку прострочення строку виконання зобовязань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п. 4.3.5 цього договору, останній сплачує банку пеню у розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення (п. 5.1 кредитного договору).

В порушення вищевказаного положення кредитного договору, як встановлено, позичальником у період з 15.08.2012 року по 14.08.2013 року допущено прострочення строку сплати мінімально необхідного платежу, за що тому нарахована пеня, загальна сума якої складає 84 356,63 доларів США, а так як заборгованість по пені позичальником жодного разу погашено не було, то загальна заборгованість по пені станом на 15.08.2013 року становить 84356,63 доларів США (в гривневому еквіваленті 674262,54 грн.).

Також п. 5.2 кредитного договору передбачено, що у разі порушення позичальником вимог п.п. 4.3.1; 4.3.2; 4.3.7; 4.3.9; 4.3.10 цього договору позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 10 % (десять відсотків) від суми кредиту, визначеної у п. 1.1 цього договору (28000 доларів США) за кожен випадок (за п. 4.3 позичальник зобовязаний:

- п. 4.3.1 - забезпечити банк всіма необхідними документами для здійснення ним дій, передбачених п. 3.1 цього договору (надання кредиту);

- 4.3.2 суворо дотримуватися положень цього договору, а також договору застави, визначеного п. 2.1 цього договору);

- 4.3.7 протягом двох робочих днів повідомляти банк про зміну адреси, місця роботи, номерів телефонів, прізвища та імені, а також про факти розлучення, одруження, народження дітей та інших обставин, що можуть вплинути на виконання зобовязань за цим договором, з наданням відповідних документів, що їх підтверджують;

- 4.3.9 на вимогу банку надавати документи, що підтверджують поточний фінансовий стан позичальника;

- 4.3.10 надати додаткове забезпечення виконання зобовязань за цим договором у разі суттєвого погіршення фінансового стану позичальника, невиконання умов або визнання недійсним договору застави, зазначеного у п. 2.1 та/чи договору поруки, визначеного у п. 2.4 цього договору, зниження вартості забезпечення за цим договором).

Посилаючись на те, що позичальником 15.08.2012 року в чергове порушено умови п.п. 3.3.1; 3.3.2; 3.3.3 кредитного договору, позивач вважає, що боржник зобовязаний сплатити на користь банка штраф у сумі 2800 доларів США (в гривневому еквіваленті 22380,40 грн.).

Встановлено, що укладений 01.08.2006 року між ПАТ «КБ «Надра» і ОСОБА_8 кредитний договір № 08/2006/840к-466 оформлявся на споживчі цілі (п. 1.2 договору на ар. спр. 7).

Враховуючи це, посилаючись на розяснення в п. 31 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», в редакції до 07 лютого 2014 року відносно застосування у спорах щодо споживчого кредитування позовної давності за позовом про повернення споживчого кредиту незалежно від наявності заяви сторони у спорі, суд в межах строків загальної та спеціальної позовної давності (ст. ст. 257-258 ЦК України) задоволив вимоги позивача про стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 24890,05 доларів США, по нарахованих відсотках за користування кредитом у розмірі 8335,40 доларів США та по комісії у розмірі 3819,14 доларів США за період з 05.09.2010 року по 04.09.2013 року. При цьому суд виходив з того, що загальний строк позовної давності у три роки для вказаних платежів слід відраховувати, починаючи з 05 жовтня 2008 року, коли мав бути сплачений черговий платіж по кредитному договору і який позичальник не сплатив.

Суд послався на правовий висновок Верховного Суду України від 06.11.2013 року у справі № 6-116цс/13, згідно з яким перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання основного зобовязання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Тобто несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності окремо по кожному із прострочених платежів.

Суд обґрунтовано зауважив, що відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України вказане рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобовязані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, вважаючи, що вже з 05 жовтня 2008 року, з невнесенням чергового платежу в погашення кредитної заборгованості позивачу було відомо про порушення його права на повернення кредитних коштів, і, звернувшись до суду з даним позовом тільки на початку вересня 2013 року, банк пропустив строк позовної давності, суд, не встановивши поважних причин пропуску звернення до суду позивача, стягнув на користь останнього заборгованість по відсоткам за користування кредитом та по комісії в період часу, який знаходиться в межах строку позовної давності, зокрема за період з 05.09.2010 року по 04.09.2013 року.

Однак суд не врахував, що вже після внесення чергового платежу (04.09.2008 року в сумі 473,2 долара США) позичальник ОСОБА_8 19 січня 2009 року сплачує банку в погашення заборгованості за кредитом 500,0 доларів США, з яких банк частину суми розподіляє на погашення відсотків по кредиту, а частину на погашення комісії по кредиту, а 01 лютого 2011 року сплачує банку в погашення заборгованості за кредитом 1000 доларів США, які банк самостійно розподіляє на погашення комісії по кредиту (ар. спр. 15-16; 177-178). Слід зауважити, що з квитанцій, за якими внесені (сплачені) вказані суми позичальником, не вбачається, що такі предметно сплачувались в погашення якогось платежу. Кожна з них вносилась в погашення заборгованості за кредитним договором, і самостійно розподілялась банком.

Наведене не спілкується з висновком суду про те, що ПАТ «КБ «Надра» звернувся до суду з даним позовом за межами позовної давності. Тому рішення суду в частині стягнення з відповідачів в погашення кредитної заборгованості нарахованих відсотків в розмірі 8335,40 доларів США та комісії в розмірі 3819,14 доларів США, не відповідає матеріалам справи, підлягає до скасування. І сума заборгованості по нарахованим відсоткам за користування кредитом в обсязі 13683,22 доларів США і сума нарахованої комісії в обсязі 4878,52 доларів США, разом із сумою заборгованості по тілу кредиту в обсязі 24890,05 доларів США мають бути стягнуті з відповідачів як поручителів на користь позивача-банку в повному обсязі.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Розмір пені за порушення строку сплати кредиту згідно з розрахунками позивача становить 84356,63 доларів США за період з 15.08.2012 року по 14.08.2013 року, що за офіційним курсом НБУ на 14.08.2013 року складає 674262,54 грн.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини 3 статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка. Істотними обставинами в розумінні частини 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вважаючи визначений позивачем розмір пені значно завищеним, і можливим зменшити такий, посилаючись на наведену норму матеріального права і положення судової практики, оскільки розмір неустойки значно перевищує розмір збитків (розмір основного боргу), та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд визначив за можливе стягнути з відповідачів пеню на користь банку-позивача лише в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в розмірі 3263,55 доларів США (26085,56 грн.).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, суд виходив з розрахунку, зробленого представником відповідачів із застосуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» від 22.11.1996 року (з наступними змінами), згідно яких розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитись.

Суд не врахував, що дія вказаного закону не поширюється на фізичних осіб, якими являються відповідачі. Згідно Рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_10 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» обмеження пені у грошових зобовязаннях подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється лише на правовідносини, субєктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи субєкти підприємницької діяльності (підприємці).

Таким чином рішення суду в частині стягнення з відповідачів пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, не можна визнати обґрунтованим.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобовязання, не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України, з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14.

Отже, враховуючи наведене, враховуючи, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків (розмір боргу по тілу кредиту становить 24890,05 доларів США, а розмір визначеної позивачем пені 84356, 63 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 674262,54 грн.), приймаючи до уваги і те, що за весь час існування простроченої заборгованості за кредитним договором позивач будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості з відповідачів не приймав, не повідомляв їх про виникнення такої у позичальника (даних про це в справі немає), чим фактично сприяв збільшенню неустойки, судова колегія вважає за можливе зменшити розмір заявленої пені (неустойки) з 674262,54 грн. до 337131,27 грн.

Не можна погодитись і з рішенням суду в частині відмови у стягненні штрафу за порушення вимог кредитного договору, які, за висновком суду, ґрунтуються на невиконанні позичальником умов договору, а саме на припиненні ним сплати щомісячних мінімально необхідних платежів, що передбачено умовами п. 5.2 договору. Водночас за п. 5.1 кредитного договору у разі прострочення строку сплати мінімальних необхідних платежів по погашенню кредиту позичальник сплачує пеню, що свідчить про заявлене банком подвійне стягнення за одне правопорушення позичальника.

Вже зазначалось вище, відповідно до п. 5.2 кредитного договору у разі порушення позичальником вимог п.п. 4.3.1; 4.3.2; 4.3.7; 4.3.9; 4.3.10 цього договору, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 10 % від суми кредиту, визначеної у п. 1.1 цього договору за кожен випадок.

Як встановлено з матеріалів справи, штраф виставлений банком у звязку з неодноразовим порушенням умов кредитного договору пункту 4.3.2, згідно якого позичальник зобовязаний суворо дотримуватись положень цього договору, а також договору застави (іпотеки), визначеного п. 2.1 цього договору.

А оскільки позичальником були порушені умови укладеного між банком і позичальником кредитного договору (п.п. 1.3.1; 1.3.2), в тому числі в чергове порушені умови і щодо своєчасного внесення щомісячного мінімально необхідного платежу, позивач, на думку судової колегії, обґрунтовано заявив вимоги про стягнення штрафу відповідно до умов договору.

До того ж, згідно правового висновку Верховного Суду України від 06.11.2013 року у справі № 6-116цс-13 у разі встановлення у договорі різних видів цивільно-правової відповідальності за різні порушення його умов, одночасне застосування таких заходів відповідальності не свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Необхідно зазначити, що задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» і стягуючи на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 40308,14 доларів США в солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суд не врахував, що відповідачі не являються особами, які спільно дали поруку за укладеним кредитним договором № 08/2006/840-к 466 від 01.08.2006 року між банком і ОСОБА_8 Між позивачем і кожним з відповідачів 01.08.2006 року укладено договір поруки в забезпечення виконання позичальником (ОСОБА_8П.) зобовязань по кредитному договору, як вище зазначалось. Кожен з відповідачів як поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник позичальник, включаючи суму основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

За таких обставин рішення суду, як ухвалене в порушення норм матеріального і процесуального права, підлягає до скасування з ухваленням нового рішення по наявним у справі доказам.

Аналізуючи матеріали справи в цілому, судова колегія вважає, що позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» підлягають до часткового задоволення.

З кожного з відповідачів на користь ПАТ «КБ «Надра» слід стягнути в погашення заборгованості за кредитним договором № 08/2006/840к466 від 01.08.2006 року: 24890,05 доларів США (заборгованість по тілу кредиту) + 13683,22 доларів США (заборгованість по нарахованих відсотках за користування кредитом) + 4878,52 доларів США (заборгованість по комісії), а разом 43451,79 доларів США.

Крім того, з кожного з відповідачів на користь позивача в погашення заборгованості необхідно стягнути пеню в сумі 337131,27 грн. та штраф в сумі 22380,40 грн.

Враховуючи, що позивач поніс судові витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору в сумі 5268 грн. (3441 грн. при подачі позову до суду і 1827 грн. по оплаті апеляційної скарги), у відшкодування таких витрат з кожного з відповідачів на користь позивача слід стягнути по 2634 грн..

Керуючись ст.ст. 303; 304; 307; 309; 316;317;218 ЦПК України, судова палата, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Надра» задоволити частково.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 26 березня 2014 року по даній справі скасувати .

Позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ПАТ «КБ «Надра» в погашення заборгованості за кредитним договором 43451,79 доларів США, пеню в сумі 337131,27 грн., штраф в сумі 22380,40 грн..

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ПАТ «КБ «Надра» в погашення заборгованості за кредитним договором 43451,79 доларів США, пеню в сумі 337131,27 грн., штраф в сумі 22380,40 грн..

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ «КБ «Надра» у відшкодування судових витрат по 2634 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий :

Судді :