Постанова № 46492546, 09.07.2015, Соснівський районний суд м. Черкас

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа 712/6992/15-а

Провадження 2-а/712/323/15

09 липня 2015 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого/судді - Кончиної О.І.

при секретарі - Тимошенко Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Черкаси Черкаської області про визнання неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Черкасах Черкаської області та зобов'язання провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в м.Черкасах, посилаючись на те, що постановою Верховної ОСОБА_2 України № 59 VIII від 25 грудня 2014 року Про звільнення суддів на підставі п.9 частини 5 ст.126 Конституції України був звільнений з посади судді Апеляційного Суду Черкаської області у звязку виходом у відставку, в зв'язку з чим набув права на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з ст.138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, яка діяла станом на 25.12.2014р. в розмірі 70 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, за кожний повний рік роботи на посаді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку. Оскільки позивач пропрацював на посаді судді понад 21 рік, то грошове утримання збільшується на 2 відсотки і повинно становити 72 відсотки заробітку. Після видання на підставі постанови ВРУ від 25.12.2014р. головою апеляційного суду наказу про звільнення № 2 від 05.01.2015 року позивач звернувся до Управління ПФУ в м. Черкасах Черкаської області з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке йому було призначено з 9 січня 2015 року у розмірі згідно зі ст.141 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, яка діяла з 01.01.2015р. в розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, який працює на відповідній посаді. Не погодившись з розміром призначеного грошового утримання, позивач звернувся до Відповідача з заявою про здійснення перерахунку, виходячи з відсоткового розміру згідно з ст.138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, яка діяла станом на 25.12.2014р. на момент його звільнення у звязку з виходом у відставку. Згідно з листом Відповідача № 346/м-10 від 21.05.2015 року в проведенні зазначеного перерахунку позивачу було відмовлено, з посиланням на те, що з 01.01.2015р. змінилась норма закону щодо встановлення відсоткового розміру при призначенні грошового утримання судді у відставці в розмірі 60 відсотків, вказана відмова на думку позивача є протиправною та такою, що порушує його право на досягнутий рівень гарантій незалежності суддів та не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій і незалежності суддів. Просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача, зобовязати здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 72 відсотки від суми грошового утримання судді, який працював на відповідній посаді.

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, а саме просив здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання його як судді у відставці починаючи з січня 2015 року та виплатити недоплачену суму довічного грошового утримання судді у відставці.

Представник відповідача ОСОБА_3 у наданому суду запереченні не визнала заявлені позивачем вимоги та просила відмовити у задоволенні позову за безпідставністю. Вказувала, що до 05.01.2015р. у позивача тривали трудові відносини та нараховувалась заробітна плата, з 09.01.2015р. за заявою позивача відбулось переведення з одного виду пенсії на інший, так як з 26.10. 2011 року позивач отримав пенсію за віком, вказувала, що призначення позивачу довічного грошового утримання судді у відставці правомірно здійснено з урахуванням зміни чинного законодавства на момент звернення 09.01.2015р., порівняно з нормою закону, чинною на момент набуття позивачем права на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі постанови Верховної ОСОБА_2 України 25.12.2014р. про звільнення з посади судді в звязку з виходом у відставку.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно зясувавши всі фактичні обставини, приходить до наступного.

Відповідно до ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень тому числі органів державної влади.

Судом встановлено, що позивачу з 26.10.2011 року була призначена пенсія за віком згідно з Законом «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Постановою Верховної ОСОБА_2 України № 59 VIII від 25 грудня 2014 року Про звільнення суддів ОСОБА_1 був звільнений з посади судді апеляційного суду Черкаської області у звязку виходом у відставку на підставі п.9 частини 5 ст.126 Конституції України, ст.43 ЗУ «Про статус суддів».

Позивач пропрацював на посаді судді понад 21 років, тому грошове утримання збільшується на 2 відсотки і повинно становити 72 відсотки заробітку.

Дана норма закону діяла і на 25.12.2014 року, тобто на час звільнення з посади судді у відставку відповідно до Постанови Верховної ОСОБА_2 України, позивач набув права на призначення щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 70 від грошового утримання судді, який працював на відповідній посаді на даний період, плюс 2 відсотки що становить 72 відсотки.

Однак, коли після видання на підставі постанови ВРУ від 25.12.2014р. головою апеляційного суду наказу про звільнення № 2 від 05.01.2015 року позивач звернувся до Управління ПФУ в м. Черкасах Черкаської області з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, вказане утримання йому було призначено з 9 січня 2015 року у розмірі згідно зі ст.141 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, яка діяла з 01.01.2015р. в розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, який працює на відповідній посаді. Не погодившись з розміром призначеного грошового утримання, позивач звернувся до Відповідача з заявою про здійснення перерахунку, виходячи із 70 відсотків грошового утримання працюючого судді, яке має бути збільшене на 2 відсотки, враховуючи його стаж на посаді судді понад 21 рік, що було передбачено за законом на момент звільнення у відставку та відповідно набуття права на призначення довічного грошового утримання. Згідно листа Відповідача № 346/М-10 від 21.05.2015 року в проведенні зазначеного перерахунку позивачу було відмовлено, з посиланням на те, що на час подачі заяви про призначення грошового забезпечення судді у відставці діяла норма закону, яка передбачала грошове утримання судді у відставці в розмірі 60 відсотків.

Суд виходить з того, що згідно з п.4 ст.109 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. А згідно п.6 ст. 111 цього ж закону «Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності Постановою Верховної ОСОБА_2 України». Тобто законодавець не повязує звільнення судді з виданням наказу голови Апеляційного суду про відрахування того чи іншого судді зі штату суду, навпаки - основоположним є виключно Постанова Верховної ОСОБА_2 України про звільнення судді.

Постанова Верховної ОСОБА_2 України № 59 - VIII від 25 грудня 2014 року «Про звільнення суддів» була підписана головою Верховної ОСОБА_2 України вже 26 грудня 2014 року і в цей же день направлена до Апеляційного Суду Черкаської області для виконання, про що свідчить лист Державної судової адміністрації України № 8-7095/14 від 26.12.2014 року «Щодо виконання Постанови Верховної ОСОБА_2 України від 25.12.2014 року № 59 - VIII «Про звільнення суддів». У вказаній Постанові ВРУ чітко зазначено: звільнити з посади відповідно до п.9 частини 5 ст.126 Конституції України суддю Апеляційного суду Черкаської області Мунько Бориса Павловича.

Суд вважає обґрунтованим доводи позивача, що незалежно від того, коли суддя був в змозі звернутися з відповідною заявою до органів Пенсійного Фонду про призначення щомісячного довічного грошового утримання (оскільки ця можливість напряму залежить від того, коли йому Апеляційним судом будуть видані необхідні документи для подачі) про призначення такого довічного грошового утримання судді Пенсійний Фонд зобовязаний керуватися Законом, який діяв на час припинення повноважень судді, тобто Законом України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 року № 2453- VI із змінами внесеними в ст. 138 цього Закону відповідно до ч. 2 п. 28 Закону України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27.03.2014 року.

Відповідно до Конституції України та ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» гарантії самостійності та незалежності суддів забезпечуються особливим порядком фінансування, належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів.

Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів врегульовані ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». Призначення та нарахування щомісячного довічного грошового утримання, призначеного судді у відставці, проводиться згідно вимог ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до вимог частини першої статті 138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, чинній з 27.03.2014р., судді, який вийшов у відставку, щомісячне довічне грошове утримання виплачується у розмірі 70 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячної довічного грошового утримання збільшується на 2 відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді. З 01.01.2015 року до вищевказаного Закону були внесені зміни і з цього часу розмір щомісячного довічного грошового утримання судді, який вийшов у відставку був зменшений до 60 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, який працює на відповідній посаді.

Аналіз наведених норм законів свідчить про те, що станом на 26.12.2014 року на момент виходу у відставку та набуття в звязку з цим у позивача права на отримання довічного грошового утримання судді у відставці розмір належної йому виплати був передбачений законом 70 відсотків грошового утримання судді, який працював на відповідній посаді плюс 2 відсотки за один повний рік роботи понад 20 років на посаді судді, оскільки позивач пропрацював на посаді судді понад 21 повних років. Зміни законодавства з 01.01.2015р. не можуть вплинути на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді, який був передбачений законом на момент виходу у відставку позивача, оскільки у відповідності до ст.58 Конституції України не можуть бути застосовані, так як закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують відповідальність. Оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Таким чином відсотковий розмір довічного грошового утримання, який було визначено суддям (залежно від суддівського стажу) на момент їх звільнення з посади, не може змінюватись, тому і перерахунок такого утримання має проводитись, виходячи з цього розміру.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 17 березня 2015 року № 21-371а14. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невідємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у звязку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обовязків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

У Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обовязки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обовязкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у звязку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).

Встановлено, що відповідачем було призначено довічне грошове утримання судді у відставці у відсотковому розмірі, меншому, ніж передбачав закон на момент набуття позивачем права на призначення такого утримання, чим було звужено без законних підстав обсяг права позивача на таке утримання, тому суд приходить до висновку, що відмова у здійсненні перерахунку за заявою відповідача є протиправною та порушує право позивача на досягнутий рівень гарантій незалежності суддів, що не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій і незалежності суддів, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи представника відповідача про те, що до 05.01.2015р. у позивача тривали трудові відносини та нараховувалась заробітна плата суд вважає такими, що не обґрунтовують заперечення проти позову, оскільки заявлені позовні вимоги стосуються періоду перерахунку утримання з 09.01.2015р., з моменту його призначення, разом з тим, уповноваженим органом на звільнення суддів є Верховна ОСОБА_2 України, а не голова апеляційного суду, таким чином моментом звільнення позивача з посади судді у відставку є 26.12.2014р., коли набрала чинності постанова ВРУ від 25.12.2014р. про звільнення, тобто набрало чинності рішення державного органу, уповноваженого законом на звільнення судді.

Що стосується посилання на ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», згідно з яким переведення з одного виду пенсії на інший проводиться з дня подання заяви з усіма необхідними документами, суд виходить з того, щомісячне довічне грошове утримання судді не є пенсією, що витікає із змісту норми ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», в якій чітко і не двозначно зазначено, що судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання, тобто законодавцем поняття пенсії та щомісячного грошового довічного утримання не ототожнюються. Право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виникає згідно з Законом «Про судоустрій і статус суддів» з дня звільнення у відставку, у випадку позивача з 26.12.2014 року.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.109, 11 1, 138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 55, 58, 126 Конституції України, ст.ст.26, 37, 45 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», ст.ст.6, 18, 99, 104-107, 160 КАСУ,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Черкасах Черкаської області щодо відмови у перерахуванні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1.

Зобовязати Управління Пенсійного Фонду України в м. Черкасах Черкаської області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - ОСОБА_1 у розмірі 72 відсотки від суми грошового утримання судді, який працював на відповідній посаді, починаючи з 09.01.2015 року з урахуванням фактично сплаченого щомісячного довічного грошового утримання та забезпечити його виплату в подальшому.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Головуючий: