Рішення № 46487678, 09.07.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/5381/14ц Головуючий у І інстанції Кравченко М.В.Провадження № 22-ц/780/3714/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 19 09.07.2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

9 липня 2015 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Даценко Л.М., Білоконь О.В.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів у зв'язку із невиконанням попереднього договору, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулисядо суду із вказаним вище позовом,який надалі доповнили і мотивували тим, що 19 січня 2012 року між ОСОБА_3 і відповідачкою ОСОБА_2 було укладено попередній договір щодо купівлі у майбутньому у строк не пізніше 19 січня 2013 року квартири за будівельним номером 4, орієнтовною (проектною) площею 67 кв.м., яка буде розташована на другому (мансардному) поверсі будинку по вул.Зелений Гай 1 у м.Обухів Київської області за ціною 374721,62 грн. Попередній договір було посвідчено нотаріально. Згідно п.3.1.1-3.1.3 попереднього договору ОСОБА_3 передала продавцю ОСОБА_2 в день підписання договору кошти в сумі 65000 гривень, а також 1 лютого 2012 року передала кошти в сумі 66138,37 грн.

Вказувала, що основний договір купівлі-продажу квартири між сторонами укладений не був, однак 1 червня 2013 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 і відповідачкою ОСОБА_2 було укладено ще один попередній нотаріально посвідчений договір аналогічного змісту щодо купівлі у майбутньому вказаної вище квартири у строк не пізніше 31 грудня 2013 року. Однак основний договір купівлі-продажу квартири і в цей строк укладений не був.

Зазначали, що п.4.2 попереднього договору визначено, що у разі відмови ОСОБА_2 від укладення основного договору до 31 грудня 2013 року, зокрема ухиленню, відмови від його укладення взагалі, представник останнього зобовязується повернути позивачам грошову суму у національній валюті Україні, що буде еквівалентна сумі у доларах США по курсу Національного банку України станом на день повернення коштів та додатково сплатити позивачам штраф у розмірі 35 % від суми основного договору, зазначеної в п.2.1.3 попереднього договору. Він сплатив аванс у розмірі 16413,22 доларів США, отже відповідачка повинна повернути йому за курсом НБУ (24,7 грн. за 1 долар) 405406,43 грн., а також штраф в розмірі 405450,50 грн.

Посилаючись на те, що основний договір купівлі-продажу квартири не укладено з вини продавця, просили стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 авансовий платіж в розмірі 405406,53 грн., штраф в розмірі 405450,50 грн. та судові витрати.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 30 квітня 2015 року позов задоволено. Ухвалено стягнути із стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 авансовий платіж в розмірі 405406,53 грн., штраф в розмірі 405450,50 грн. та судові витрати.

Не погоджуючись із судовим рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на неповне зясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обстаивнам справи, необгрунтовану відмову у прийнятті доказів та їх неправильне дослідження і оцінку. Скаргу мотивує тим, що рішення суду не відповідає вимогам процесуального закону щодо його змісту (ст.215 ЦПК). Суд не звернув уваги, що ОСОБА_3 не передавала коштів ОСОБА_2 за другим попереднім договором від 1 червня 2013 року. Суд не врахував офіційний курс долара на момент передачі коштів. Суд невірно розрахував розмір штрафу не із вартості квартири, яка становить 374721,62 грн. Суд не врахував, що позивачем не ставилося питання про розірвання попереднього договору від 1 червня 2013 року, а тому він діє до цього часу.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 до суду не зявилися, належним чином повідомлені про час розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток. ОСОБА_5 подав заяву про відкладення розгляду справи у звязку із зайнятістю в іншій справі. Колегія суддів прийшла до висновку про відсутність поважних причин їх неявки, що згідно ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

В суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_4 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність і обгрунтованість судового рішення та безпідставність доводів апеляційної скарги відповідачів.

Позивачка ОСОБА_3 подала заяву про розгляд справи у її відсутність, просила у задоволенні скарги відмовити.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 19 січня 2012 року між ОСОБА_3 з одного боку і ОСОБА_2 з іншого боку було укладено нотаріально посвідчений попередній договір, за яким сторони зобовязалися у строк не пізніше 19 січня 2013 року укласти договір купівлі-продажу квартири за будівельним номером 4, орієнтовною (проектною) площею 67 кв.м., яка буде розташована на другому (мансардному) поверсі будинку по вул.Зелений Гай 1 у м.Обухів Київської області за ціною 374721,62 грн.

Відповідно до п.п.3.1.1-3.1.3 попереднього договору ОСОБА_3 сплатила ОСОБА_2 в день підписання договору грошові кошти в розмірі 65000 грн., що відповідало 8135,37 доларів США, а також 1 лютого 2012 року передала кошти в сумі 66138,37 грн, що відповідало 8277,85 доларів США, що стверджується відповідними розписками про отримання коштів.

Пунктом 4.2 попереднього договору визначено, що у разі відмови ОСОБА_2 від укладення основного договору до 19 січня 2013 року, зокрема ухиленню, відмови від його укладення взагалі, остання зобовязується повернути покупцю грошову суму у національній валюті Україні, що буде еквівалентна сумі у доларах США по курсу НБУ станом на день повернення коштів та додатково сплатити покупцю штраф у розмірі 35 % від суми основного договору, зазначеної в п.2.1.3 попереднього договору.

Також судом встановлено, що в обумовлений сторонами строк, тобто до 19 січня 2013 року основний договір купівлі-продажу квартири між сторонами укладений не був.

1 червня 2013 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 і відповідачкою ОСОБА_2, в особі її представника ОСОБА_6, було укладено ще один попередній договір аналогічного змісту та на тих же умовах щодо купівлі у майбутньому вказаної вище квартири у строк не пізніше 31 грудня 2013 року. Однак основний договір купівлі-продажу квартири і в цей строк укладений не був. Грошові кошти за вказаним попереднім договором не передавалися.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що основний договір купівлі-продажу квартири в обумовлений сторонами строк укладений не був, а сплачені за попереднім договором кошти є авансом та підлягають поверненню їх платнику ОСОБА_3

При цьому суд виходив з того, що основний договір купівлі-продажу квартири не був укладений з вини відповідачки, а тому застосуванню підлягають положення п.4.2 попереднього договору щодо повернення покупцю сплачених грошових коштів у сумі еквівалентній сумі у доларах США по курсу НБУ станом на день повернення коштів та сплатити покупцю штрафу у розмірі 35 % від вартості квартири.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

За положеннями ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав встановлених ст.11 ЦК України (ч.2 ст. 509 ЦК України). Однією із встановлених ч.2 ст.11 ЦК України підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За положеннями ч.1 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобовязуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі встановленій для основного договору.

Згідно ч.2 ст.635 ЦК України сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до п.4.2 укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 попереднього договору від 19 січня 2012 року у разі відмови ОСОБА_2 від укладення основного договору до 19 січня 2013 року, зокрема ухиленню, відмови від його укладення взагалі, остання зобовязується повернути покупцю грошову суму у національній валюті Україні, що буде еквівалентна сумі у доларах США по курсу НБУ станом на день повернення коштів та додатково сплатити покупцю штраф у розмірі 35 % від суми основного договору, зазначеної в п.2.1.3 попереднього договору.

Отже, сторони уклали договір у розумінні Цивільного кодексу України (ст.626 ЦК), яким передбачено відшкодування збитків та визначено їх розмір в разі не укладення договору купівлі-продажу квартири не пізніше 19 січня 2013 року.

Поскільки судом установлено, що основний договір купівлі-продажу квартири в обумовлений попереднім договором строк сторонами укладено не було з вини відповідачки ОСОБА_2, то у останньої виник обов'язок по поверненню отриманих нею від позивача коштів та відшкодування збитків у розмірі, встановленому попереднім договором.

Проте, вирішуючи спір і визначаючи розмір авансового платежу, який підлягає стягненню, суд не врахував положення ч.2 ст.533 ЦК України та розяснення п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», згідно яких у разі предявлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. Суд ухвалив рішення у справі 30 квітня 2015 року, застосувавши при цьому курс долара до гривні станом на 20 квітня 2015 року, що потягло порушення вимог закону та прав відповдіача.

Крім того, суд невірно визначив розмір штрафу, який підлягає стягненню із відповідачки. Згідно п.4.2 попереднього догвору від 19 січня 2012 року штраф становить 35 % від суми основного договору, вказаного у п.2.1.3 цього договору. Згідно п.2.1.3. договору вартість квартири визначена у розмірі 374721,62 грн., а відтак саме від цієї суми має визначатися розмір штрафу, а не із суми еквівалентної курсу долара із наступним перерахуванням у гривню.

Також, колегія суддів не може погодитися із висновками суду, що сторони шляхом укладення другого попереднього договору від 1 червня 2013 року продовжили дію і розширили умови першого попереднього договору, поскільки вказівка на таке у попередньому договорі від 1 червня 2013 року відсутня, а відтак посилання суду на ці обстаивни є помилковими. З огляду на те, що кошти за цим договором не передавалися, а авансовий платіж передавав саме за попереднім догвором, укладеним 19 січня 2012 року, що підтверджується розписками та не заперечується сторонами, то саме на підставі положень цього попереднього договору має вирішуватися спір.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнутих коштів.

У звязку із невиконанням попереднього договору з вини відповідачки та відповідно до п.4.2 цього договору, стягненню на користь позивачки підлягає 345445,76 грн. (16413,22 долари США х 21,0468 грн.), а також штраф у розмірі 131138,37 грн. (35 % від вартості квартири 374721,62 грн.).

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини ОСОБА_2 у неукладенні основного договору не грунтуются на вимогах закону та матеріалах справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Аналіз положень ст.614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини.

Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання (правова позиція Верховного Суду України викладена при розгляді справи № 6-170цс12).

Всупереч вимогам ст.60 ЦПК України та ст.614 ЦК України відповідачка не надала суду доказів, передбачених ст.57 ЦПК України, щодо відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання та й взагалі не мотивувала відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання, з урахуванням доводів позивачки, що в обумовлений договором час у ОСОБА_2 не були готові документи на будинок та ділянку. За таких обставин доводи необгрунтовані.

Твердження апелянта про необхідність застосування курсу долара станом на час його укладення для розрахунку згідно п.4.2 догору суми авансу, що підлягає поверенню, не відповідають вимогам закону та умовам догвоору, поскідльки згідно ч.2 ст.533 ЦК України та п.4.2 попереднього договору курс обраховується станом на час розрахунку, а не на час укладення договору, як помилково вважає апелянт.

Посилання апелянта на необхідність розірвання попереднього договору для стягнення коштів не грунтуються на законі, бо згідно ч.3 ст.635 ЦК України зобов'язання встановлені попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладено у термін, встановлений попереднім договорпом, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозиці. про його укладення. З огляду на те, що основний договір між стронами укладений не був, зобов'язання встановлені попереднім договором, припиняється, а відтак посилання апелянта на необхідність розірвання договору необгрунтовані.

Доводи апелянта про те, що попереднім договором від 1 червня 2013 року припинено домовленості за попереднім договором від 19 сіня 2012 року безпідставні, бо як вище вказувалося у звязку із неукладенням основного договору згідно ч.3 ст.635 ЦК України зобов'язання встановлені цим попереднім договором, припинилися.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 квітня 2015 року змінити, стягнувши із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 авансовий платіж за попереднім договором в розмірі 345445 гривень 76 коп. та 131152 гривень 57 коп. штрафу, а всього стягнути 476598 гривень 33 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий

Судді: