Рішення № 4648068, 18.12.2008, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 2-1055

2008 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї НИ

18 грудня 2008 р. Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Піцикевич І.Й.

при секретарі Грабар Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дрогобич у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Лішнянської сільської ради Дрогобицького району, Колективного сільськогосподарського підприємства „Лішнянське” с. Лішня Дрогобицького району, про визнання права на земельну частку (пай), -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась з позовом про визнання права на земельну частку (пай) до відповідачів Лішнянської сільської ради Дрогобицького району, Колективного сільськогосподарського підприємства „Лішнянське” с. Лішня Дрогобицького району, по силається на те, що вона працювала в дослідному господарстві „Лішнянське” в даний час КСП „Лішнянське” з січня 1994 р. по жовтень 1999 р., була звільнена з роботи у зв'язку із скороченням чисельності працівників.

На роботу до відповідача вона була прийнята будучи пенсіонеркою, змінивши своє місце проживання.

Як пенсіонерка, вона набула право, як член колективного сільськогосподарського підприємства, на земельну частку (пай) колективної власності на землю.

Тому вважає своє право на земельну частку порушеним і вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Вона неодноразово зверталась до відповідачів з проханням уточнити та погодити списки осіб, які мають право на земельну частку (пай) та включити її до цього списку, проте відповідач КСП „Лішнянське” відмовляє їй в праві включення її до списку про право на земельний пай, мотивуючи свою відмову в тому, що вона оформила пенсію у Турківському районі за попереднім місцем проживання, проте довідкою Лімнянської сільської ради Турківського району підтверджується, що вона не користується в с. Лімна правом на земельний пай.

В доповненнях до позовної заяви позивач ОСОБА_1 посилається на те, що відповідно до Указу Президента України № 720/95 від 8 серпня 1995 р. „Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” право на земельну частку (пай) мають лише члени сільськогосподарського підприємства та пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, а ст. 25 ЗК України передбачено, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, а також особам - пенсіонерам, які вийшли на пенсію з підприємства.

Тобто визначальною умовою для з'ясування питання щодо права особи на земельну частку (пай) є:

- факт членства особи у сільськогосподарському підприємстві;

- факт виходу на пенсію з підприємства, яке підлягає приватизації.

Факт її виходу на пенсію в 1986 р. з сільськогосподарського підприємства, яке знаходилось в с. Лімна Турківського району Львівської області і яке в процесі приватизації в агропромисловому комплексі реорганізоване в сільськогосподарське підприємство „Нове життя” підтверджується представленими нею документами, тому вона має право на пай.

Проте при роздержавленні даного сільськогосподарського підприємства її не було включено до списку - додатку до державного акту на право колективної власності на землю з незалежних від неї причин, тому їй необхідно звернутись до сільськогосподарського підприємства з заявою щодо визнання її членства в колективному сільськогосподарському підприємстві та включення її до списку, так як список громадян (додаток до державного акта на право колективної власності на землю) розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства, проте дане підприємство вже давно роздержавлене, а всім особам, які працювали на даному підприємстві і були включені до списку осіб, вже виділили належні їм земельні паї в натурі та одержали державні акти на право власності на землю.

Тому у неї виникає питання, якщо вся земля, яка була передана у колективну власність сільськогосподарському підприємству з якого вона вийшла на пенсію вже розпайована, то з яких земель їй необхідно надати земельну частку (пай) як пропущеній, не включеній в список особі.

Теоретично це питання можна вирішити здійснивши перепаювання земель сільськогосподарського підприємства з якого вона вийшла на пенсію, при цьому зменшити розмір часток кожного учасника спільної власності, але практично це мабуть нереально, адже всі особи отримали державні акти на право власності на землю (пай), тому у всі ці документи необхідно вносити зміни або взагалі анулювати їх, здійснювати коригування розмірів земельних ділянок в натурі, що призведе до значних фінансових затрат.

Заробивши своєю працею пай, який їй належить по закону, сільськогосподарське підприємство, з якого вона вийшла на пенсію, не може виділити їй земельну частку (пай) оскільки під час процедури роздержавлення її не включено до списку осіб, які мають право на отримання частки (паю) і цим позбавлено її права на пай в даній місцевості. Звернутися до суду з позовом до даного підприємства вона не може, оскільки воно припинило свою діяльність.

Проте права на отримання земельного паю вона не позбавлена, оскільки претендує на нього реально.

Вважає, що має право отримати земельний пай на території Лішнянської сільської Ради виходячи з наступного.

Будучи вже пенсіонером вона працювала в дослідному господарстві „Лішнянське” з 14 березня 1994 р. по 15 жовтня 1999 р. Дане господарство рішенням загальних зборів членів трудового колективу від 5 червня 2002 р. реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство „Лішнянське” і на даний час проходить процедуру роздержавлення.

10 лютого 2006 р. вона звернулась до КСП „Лішнянське” про включення її до списку осіб, які мають право на отримання паю, проте комісія з питань приватизації КСП „Лішнянське” розглянувши її заяву 21 лютого 2006 р. відмовила їй у включенні до списку осіб, що мають право на одержання паю, оскільки вона вийшла на пенсію в Турківському районі, а згідно з ст. 25 ЗК України, право на отримання земельної частки мають працюючі в даному господарстві і пенсіонери з їх числа.

Відповідно до Статуту підприємства список громадян (додаток до державного акта на право колективної власності на землю) формується самим підприємством, розглядається і затверджується загальними зборами членів підприємства, після чого затверджений список подається на чергову сесію сільської ради для затвердження, однак загальні збори членів підприємства не скликалися вже на протязі трьох років, що встановлено рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 28 грудня 2006 р. в справі № 2-4128, тому відповідь на її заяву, яка підписана головою правління КСП „Лішнянське” О.Черхавським, вона вважає звичайною відпискою, оскільки питання не розглянуте загальними зборами членів КСП „Лішнянське” як передбачено статутом підприємства.

У відповідності до п. 2.3 Рекомендацій по складанню проектів роздержавлення і приватизації комітету Верховної Ради України з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та соціального розвитку села від 15.05.1992 р. з метою обчислення розміру середньої частки сільською, селищною, міською радою народних депутатів складається та затверджується список осіб, які працюють у колективних сільськогосподарських підприємствах, підсобних сільських господарствах, селянських (фермерських) господарствах, інших сільськогосподарських підприємствах, установах, організаціях, а також пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості.

Оскільки право на земельну частку (пай) певної особи виникає з моменту передачі сільськогосподарському підприємству, членом якого він є, державного акту на право колективної власності на землю (ст. 25 ЗК України) та враховуючи той факт, що станом на даний час КСП „Лішнянське” ще не виробило державний акт на право колективної власності на землю, просить визнати за нею право власності на пай в розмірі середньої земельної частки, на який вона претендує правомірно.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, пояснили суду, що ОСОБА_1 з 1994 по 1999 р. працювала в сільськогосподарському підприємстві „Лішнянське” після чого звільнилась з роботи і з того часу перебуває на пенсії, постійно проживає в с. Лішня Дрогобицького району, а тому має право на земельну частку (пай) в КСП „Лішнянське”, яке безпідставно не включило її д

о списку осіб, що мають право на земельний пай, тому просять зобов'язати КСП „Лішнянське” ключити позивачку до списку осіб, що мають право на земельний пай.

Представник Лішнянської сільської Ради Стасів М.С. позовні вомоги ОСОБА_1 визнав, вважає їх підставними, пояснив, що ОСОБА_1 до виходу на пенсію у 1999 р. працювала в дослідному сільськогосподарському підприємстві „Лішнянське”, яке реорганізоване в КСП „Лішнянське”, постійно проживає в с. Лішня, є пенсіонером, а тому має право на земельний пай.

Представник КСП „Лішнянське” Черхавський О.В. пояснив суду, що позивач ОСОБА_1 працювала в дослідному господарстві „Лішнянське” з 1994 по 1999 р., після чого була звільнена з роботи і є пенсіонером, вона постійно проживає в с. Лішня, проте її не включили до списку осіб, що мають право на земельний пай, оскільки вона була пенсіонером до початку роботи в господарстві, на даний час КСП „Лішнянське” не має державного акту про право колективної власності на землю, а тому земля ще не розпайована, і він не заперечує проти задоволення позову.

З оглянутого протоколу № 1 від 21листопада 2006 р. засідання комісії з питань приватизації КСП „Лішнянське” вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у включенні її до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай).

З оглянутого статуту КСП „Лішнянське”, затвердженого загальними зборами 20 грудня 2002 р. та зареєстрованого 26 грудня 2002 р. вбачається, що членство в підприємстві зберігається за громадянами, які тимчасово вибули з підприємства при припиненні роботи по старості або інвалідності, як що вони не виїхали на постійне місце проживання в іншу місцевість (п.4.9), а відповідно до п. 6.1 даного статуту землі підприємства належать на праві спільної часткової власності.

Відповідно до вимог п.3.1.2 Положення про паювання майна КСП „Лішнянське”, затвердженого 11 квітня 2003 р. до списків осіб, які мають право на отримання майнового паю, вносяться пенсіонери, які працювали в даному агро формуванні і проживають на дану дату прийняття рішення про паювання.

З оглянутого повідомлення № 14 від 23 листопада 2006 р. КСП „Лішнянське” вбачається, що позивачці ОСОБА_1 відмовлено у включенні її до списків на одержання земельного паю, оскільки вона вийшла на пенсію в Турківському районі, а відповідно до ст. 25 ЗК України право на земельну частку мають працюючі в даному господарстві і пенсіонери з їх числа.

З оглянутої довідки виконавчого комітету Лімнянської сільської ради від 29.12 2003 р. вбачається, що ОСОБА_1 не користується земельним паєм в с. Лімна Турківського району.

З оглянутих довідок, виданих дослідним господарством „Лішнянське” вбачається, що ОСОБА_1 працювала в даному господарстві з травня 1994 р. по жовтень 1999 р., дана обставина також підтверджується довідкою № 133 від 27 жовтня 1999 р. та наказами № 38 від 11 березня 1994 р. та № 123 від 15 жовтня 1999 р.

Даючи оцінку дослідженим по справі доказам суд приходить до переконання, що позовні вимоги Котинкевич КА. підлягають до задоволення, цими доказами установлено, що вона протягом з травня 1994 р. по жовтень 1999 р. працювала в державному сільськогосподарському підприємстві дослідному господарстві „Лішнянське” с. Лішня Дрогобицького району, яке у 2002 р. було реорганізоване в КСП „Лішнянське” с. Лішня Дрогобицького району, оскільки на час звільнення з роботи позивач ОСОБА_1 досягла пенсійного віку, вона постійно проживала і проживає в с. Лішня Дрогобицького району, то відповідно до вимог статуту КСП „Лішнянське”, затвердженого загальними зборами 20 грудня 2002 р. та зареєстрованого 26 грудня 2002 р. за нею зберігалось членство в підприємстві, як тимчасово вибулою з підприємства при припиненні роботи по старості або інвалідності, оскільки вона не виїхала на постійне місце проживання в іншу місцевість (п.4.9), чинним законодавством України не передбачено, що право на земельну частку (пай) в конкретному господарстві мають тільки ті пенсіонери, які вийшли на пенсію з даного господарства, оскільки Конституція України, яка є законом прямої дії, гарантує кожному громадянину на працю, то позивач будучи пенсіонером мала право і реалізувала його працюючи в господарстві правонаступником якого є відповідач КСП „Лішнянське”, а тому відповідно до вимог ст. 25 ЗК України та Указу Президента України № 720/95 від 8 серпня 1995 р. „Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” вона повинна бути включена до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) в КСП „Лішнянське, дана обставина також грунтується на вимогах п.3.1.2 Положення про паювання майна КСП „Лішнянське”, затвердженого 11 квітня 2003 р., який передбачає, що до списків осіб, які мають право на отримання майнового паю, вносяться пенсіонери, які працювали в даному агро формуванні і проживають на дану дату прийняття рішення про паювання

Керуючись ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України, ст.25 ЗК України, Указом Президента України № 720/95 від 8 серпня 1995 р. „Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” суд , -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, зобов'язати КСП „Лішнянське” с. Лішня Дрогобицького району та Лішнянську сільську раду Дрогобицького району включити ОСОБА_1 до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) в колективному сільськогосподарському підприємстві „Лішнянське” ідентифікаційний код 32217032.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його оголошення, з наступною подачею апеляційної скарги через Дрогобицький міськрайонний суд.

Суддя