Ухвала суду № 46480303, 08.07.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 р.

м.Одеса

Справа № 826/71/15

Категорія: 5.4

Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу комунального підприємства "Міський водоканал" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної інспекції України з контролю за цінами до комунального підприємства "Міський водоканал" про стягнення штрафу в розмірі 3400 грн., –

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року Державна інспекція України з контролю за цінами звернулась з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що на підставі наказу №144-14 від 13 березня 2014 та направлення на перевірку №12 від 13 березня 2014 року посадовими особами сектору у Херсонській області Держцінінспекції України здійснено спробу проведення планової перевірки відповідача за адресою: м. Нова Каховка, вул. Електромашинобудівників, 3 на предмет дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. За результатами складено акт перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін № 109. З даного акту вбачається, що комунальне підприємство «Міський водоканал» не допустило посадових осіб сектору у Херсонській області Державної інспекції з контролю за цінами до проведення перевірки. 20 березня 2014 року за № 41 прийнято рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким на підставі вимог п.6 ч.1 ст. 18 та ст. 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення», ч.9 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» до позивача застосовано штраф в сумі 3400 грн. 00 коп. за створення перешкод уповноваженим органам виконавчої влади при виконанні покладених на них функцій. Відповідач оскаржив зазначене рішення в судовому порядку в адміністративній справі №821/1082/14 за позовом комунального підприємства "Міський водоканал" до Державної інспекції України з контролю за цінами, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг про визнання протиправним та скасування рішення. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року в задоволенні позовних вимог КП «Міський водоканал» відмовлено, судове рішення набрало законної сили 03 рудня 2014 року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Стягнуто з комунального підприємства «Міський водоканал» (Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Електромашинобудівельників, 3 код ЄДРПОУ 32218122) в дохід державного бюджету на р/р 31117106700012, код платежу 21081100, одержувач УК у м. Нова Каховка, код 38053504, банк одержувача ГУДКСУ у Херсонській області, МФО 852010 штраф у розмірі 3400,00 грн. (три тисячі чотириста гривень 00 копійок).

Не погоджуючись з даною постановою суду КП "Міський водоканал" подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв’язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу №144-14 від 13 березня 2014 та направлення на перевірку №12 від 13 березня 2014 року посадовими особами сектору у Херсонській області Держцінінспекції України здійснено спробу проведення планової перевірки позивача за адресою: м. Нова Каховка, вул. Електромашинобудівників, 3 на предмет дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

За наслідками складено акт перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін № 109. З даного акту вбачається, що комунальне підприємство «Міський водоканал» не допустило посадових осіб сектору у Херсонській області Державної інспекції з контролю за цінами до проведення перевірки.

Позивачем 20 березня 2014 року за № 41 прийнято рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким на підставі вимог п.6 ч.1 ст. 18 та ст. 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення», ч.9 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» до відповідача застосовано штраф в сумі 3400 грн. 00 коп. за створення перешкод уповноваженим органам виконавчої влади при виконанні покладених на них функцій.

Факт недопущення посадових осіб відповідача до проведення перевірки сторонами не заперечується.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в преюдиційному порядку підтверджена правомірність рішення Державної інспекції з контролю за цінами №41 від 20 березня 2014 року про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України «Про ціни та ціноутворення».

Основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення визначає Закон України "Про ціни і ціноутворення" від 21.06.2012 №5007-VI.

За змістом ст. 2 Закону України «Про ціни та ціноутворення» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.

На підставі ч.2 ст.16 Закону України «Про ціни та ціноутворення» повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та іншими законами.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про ціни та ціноутворення» основними функціями уповноважених органів є: виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення; запобігання порушенням у сфері ціноутворення.

Згідно п.6 ч.1 ст. 18 Закону України «Про ціни і ціноутворення» уповноважені органи мають право приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

За правилами п.4 ч.1 ст.20 Закону України «Про ціни та ціноутворення» до суб'єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за: невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод для виконання покладених на них функцій - штраф у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому відповідач скористався своїм правом судового оскарження спірного рішення в адміністративній справі №821/1082/14 за позовом комунального підприємства "Міський водоканал" до Державної інспекції України з контролю за цінами, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року в задоволенні позовних вимог КП «Міський водоканал» відмовлено, судове рішення набрало законної сили 03 рудня 2014 року.

Предметом судового оскарження в адміністративній справі №821/1082/14 було рішення Державної інспекції з контролю за цінами №41 від 20 березня 2014 року про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін.

За змістом ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення позивача №41 від 20 березня 2014 року про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін є правомірним, атому підлягає виконанню.

Крім того, ст. 16 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами.

Положенням про Державну інспекцію України з контролю за цінами, затвердженим указом Президента України від 30 березня 2012 року № 236/2012 передбачено, що Державна інспекція України з контролю за цінами є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України. Держцінінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику з контролю за цінами.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 19.01.2012 року №19 «Про Державну інспекцію України з контролю за цінами» центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами, визначено Державну інспекцію України з контролю за цінами.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КАС України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.

Водночас судом першої інстанції вірно вирішену вказану справу одноособово з огляду на те, що в даному випадку предметом спору не є рішення, дія чи бездіяльність центрального органу виконавчої влади.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Державної інспекції України з контролю за цінами є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу комунального підприємства "Міський водоканал" залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у справі № 826/71/15 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян