Постанова № 46480109, 08.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 р. Справа № 820/2766/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Яковенка М.М.

Суддів: Лях О.П. , Старосуда М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року по справі № 820/2766/15 за позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства (далі-відповідач) в якому просив стягнути податковий борг з розрахункових рахунків Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства у банках, обслуговуючих такого платника податків шляхом стягнення коштів в сумі 581012,98 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року відмовлено в задоволенні позову (а.с. 74-76).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, яка прийнята з порушенням норм матеріального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги у повному обсязі (а.с.82). Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються положеннями п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14, 57.1 ст.57, п.59.1, 59.5 ст.59, наявністю податкового боргу та спрямованих у 2001 році двох податкових вимог, що вказує на правову відсутність спрямувати повторні податкові вимоги за податковим боргом, що виник по узгодженим податковим зобовязанням у 2015 році (а.с.82).

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з урахуванням приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України. Представники сторін в судове засідання не зявились, хоча належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи. Від представника апелянта надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутність.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство з 07.05.1997 року перебуває на податковому обліку Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області як платник податків і зборів, що підтверджується матеріалами справи.

Внаслідок наявності податкових зобовязань, з метою погашення податкового боргу Ізюмським комунальним виробничим водопровідно-каналізаційним підприємством позивачем було винесено першу податкову вимогу №1/47 від 16.10.2001р. та другу податкову вимогу №2/107 від 21.11.2001р., які були отримані відповідачем (а.с.8-9).

Крім того, внаслідок наявного податкового боргу, позивачем 20.05.2011 року прийняте Рішення про опис майна у податкову заставу, складений Акт опису майна. Податкова застава занесена до відповідного Державного реєстру обтяжень , про що зроблений відповідний запис (а.с.10).

З огляду на наявність податкового боргу, позивач звертався до Ізюмського міського голови з поданням про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу ІКВВКП.

На, що була надана відповідь про направлення листа до фінансового управління Ізюмської міськради з проханням розглянути можливість виділення коштів з місцевого бюджету на таку сплату (а.с.28-31).

Станом на 01.03.2015 р. за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 581012, 98 грн., який виник внаслідок самостійно визначених грошових зобовязань по наступним податкам та зборам:

- плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення - 334704,39 грн. (N НОМЕР_1 від 15.10.2014р., N НОМЕР_2 від 13.01.2015р., N НОМЕР_3 від 10.01.2015р.);

- збір за спеціальне використання води від підприємств житлово-комунального господарства - 115359,78 грн. ( НОМЕР_4 від 07.11.2014р, N НОМЕР_5 від 10.02.2015р.);

- збір від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (код платежу 19010201) - 35500,54 грн. (И НОМЕР_6 від 14.10.2014р., N НОМЕР_7 від 27.01.2015р.);

- збір від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (код платежу 19010101) на суму 21229,26 грн. (декларація N НОМЕР_6 від 14.10.2014р. N НОМЕР_7 від 27.01.2015р.);

- з земельного податку з юридичних осіб (код платежу 18010500) загальною сумою 74219,01 грн. (пеня нарахована за несвоєчасну сплату зобов'язань).

Наявність податкового боргу, який визначений позивачем, що є узгодженим та таким, що заявлений до стягнення, також підтверджується зворотним боком облікової картки платника податків станом на момент звернення заявника до суду. Сума заборгованості відповідача підтверджується також обліковою карткою платника.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що Інспекція не направила на адресу Підприємства податкову вимогу на суму цього боргу, як того вимагає стаття 59 ПК, а тому за висновком суду, з огляду на положення пункту 95.2 статті 95 ПК у Інспекції не виникло право на стягнення коштів з рахунків платника на погашення оспорюваного боргу. Надані податкові вимоги від 2001 року не стосується податкового боргу, який просить стягнути позивач.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Приписами статті 16 Податкового кодексу України (ПК України) визначені зобов'язання платників податків, один з яких зобов'язує, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно 57.1 ст.57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95- 99 ПК України.

Пунктом 95.1 ст.95 ПК України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

У відповідності до п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно п.95.3 ст.95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Підпунктом 20.1.18 п.20.1 ст.20 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

У відповідності до пп.20.1.28. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо необхідності направлення податковим органом нової податкової вимоги по узгодженій сумі заборгованості є безпідставними, з огляду на те, що раніше спрямована податкова вимога, станом на час звернення до суду є діючою, відкликанню не підлягала, податковий борг з ПДВ не переривався.

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

За правилами пункту 59.1 статті 59 ПК порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим відповідно до пункту 59.5 цієї ж статті ПК у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

В силу вимог підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо, зокрема сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Відповідачем не представлено доказів оскарження податкових вимог №1/47 від 16.10.2001р. та другої №2/107 від 21.11.2001р., відсутні докази її відкликання.

Керуючись наведеними правилами оподаткування, колегія суддів приходить до висновку про те, що надіслана платникові податків податкова вимога на податковий борг, який не погашений, не втрачає своєї правової дії. При цьому, чинним податковим законодавством України не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу.

Отже, якщо податковим органом направлено податкове повідомлення щодо раніше існуючого податкового боргу, а після цього сума податкового боргу збільшилася на суму новоствореного податкового боргу, у податкового органу не виникає обов'язку надсилати платникові податку податкову вимогу на суму збільшення.

Висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову прийнятті внаслідок надання невірної правової оцінки.

З урахуванням викладеного, колегія суддів з огляду на установлені фактичні обставини справи щодо наявності у відповідача податкового боргу та щодо вручення відповідачеві в установленому порядку першої та другої податкових вимог вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення вимог.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від19 травня 2015 року по справі № 820/2766/15 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.

Стягнути податковий борг з розрахункових рахунків Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства у банках, обслуговуючих такого платника податків шляхом стягнення коштів в сумі 581012 гривен 98 копійок.

Кошти від стягнення з розрахункових рахунків платника податків, перерахувати на наступні реквізити:

- плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення - 334704,39 грн. (Загального фонду Державного бюджету на розрахунковий рахунок №33116366700012, отримувач - Ізюмське УДКСУ Харківської області, код отримувача - 37283992, банк отримувача -ГУДКСУ в Харківській області, МФО -851011, код платежу 13030100);

- збір за спеціальне використання води від підприємств житлово-комунального господарства - 115359,78 грн. (Загального фонду Державного бюджету на розрахунковий рахунок №33112359700012, отримувач - Ізюмське УДКСУ Харківської області, код отримувача - 37283992, банк отримувача -ГУДКСУ в Харківській області, МФО -851011, код платежу1302040100.);

- збір від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (код платежу 19010201) - 35500,54 грн. (Загального фонду Державного бюджету на розрахунковий рахунок №33119363700012 отримувач - Ізюмське УДКСУ Харківської області, код отримувача - 37283992, банк; отримувача -ГУДКСУ в Харківській області, МФО- 851011, код платежу 19010201);

- збір від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (код платежу 19010101) на суму 21229,26 грн. (Загального фонду Державного бюджету на розрахунковий рахунок №33110362700012, отримувач -Ізюмське УДКСУ Харківської області, код отримувача - 37283992, банк отримувача -ГУДКСУ в Харківській області, МФО - 851011, код платежу 19010101);

- з земельного податку з юридичних осіб загальною сумою - 45394,29грн. (до місцевого бюджету на розрахунковий рахунок №33218811700012, отримувач - Ізюмське УДКСУ Харківської області, код отримувача 37283992, банк отримувача -ГУДКСУ в Харківській області, МФО - 851011, код платежу 18010500);

- з земельного податку з юридичних осіб загальною сумою - 23911,19грн. (до місцевого бюджету на розрахунковий рахунок №33210811700269, отримувач - Ізюмське УДКСУ Харківської області, код отримувача - 37283992, банк отримувача -ГУДКСУ в Харківській області, МФО - 851011, код платежу 18010500);

- з земельного податку з юридичних осіб загальною сумою - 4913,53грн. (до місцевого бюджету на розрахунковий рахунок №33211811700268, отримувач - Ізюмське УДКСУ Харківської області, код отримувача - 37283992, банк отримувача -ГУДКСУ в Харківській області, МФО - 851011, код платежу 18010500).

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3