Ухвала суду № 46479721, 30.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2015 року Справа № 10700/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючогосудді ОСОБА_1,

суддів Хобор Р.Б., Попка Я.С.

з участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Камянка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 року у справі № 813/6417/14 за позовом ТзОВ «Енергомонтажвентиляція» до Державної податкової інспекції у Камянка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

18 вересня 2014 року ТзОВ «Енергомонтажвентиляція» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Кам'янка-Бузького районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2014 року за №0001202200 в частині донарахування сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 51523 грн. 00 коп. основного платежу та 25761 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги мотивує тим, що при приведенні перевірки товариством було надано перевіряючим усі належним чином оформлені документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ПП «Салфіт», а також подальшого використання придбаних у контрагентів товарів (видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями про оплату, акти приймання виконаних підрядних робіт). Отже, висновки контролюючого органу про відсутність реальності не відповідають фактичним обставинам справи, а як наслідок протиправним є твердження про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами зазначених господарських операцій на суму 51523 грн. 00 коп.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області, податкове повідомлення-рішення від 10.06.2014 року за №0001202200 в частині донарахування сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 51523 грн. 00 коп. основного платежу та 25761 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи.

Просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що за результатами документальної виїзної планової документальної перевірки ТзОВ «Енергомонтажвентиляція» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, ДПІ у Камянка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області складено акт за № 127/22-00/30648990 від 22.05.2014 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.06.2014 року за №0001202200, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 138580 грн. 50 коп., в тому числі, за основним платежем - 92387 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 46193 грн. 50 коп.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит на суму 51523 грн. 00 коп. за результатами господарських операцій з ПП «Салфит», а тому висновки контролюючого органу про його завищення є необґрунтованими, і як наслідок протиправним є податкове повідомлення рішення в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 51523 грн. 00 коп, а оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданому податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 25761 грн. 50 коп.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Так, при проведенні перевірки контролюючий орган виходив з того, що будь-які документи (договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійсненні господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, між ПП «САЛФИТ» (продавець) і ТзОВ «Енергомонтажвентиляція» (покупець), було укладено договір купівлі - продажі за № 190401 від 19.04.2012 року відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця металопродукцію (товар), назва, кількість, асортимент і ціна якої встановлюється у відповідності з рахунком, а покупець зобов'язаний прийняти товар і оплатити в термін і в розмірі, передбачені даним договором.

На виконання вищенаведеного договору позивачем надано додатковий договір від 19.04.2012 року, видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), рахунок - фактуру від 11.02.2013 року за №СФ - 00022/1, журнал реєстрації довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей, виписки з банківського рахунку, платіжні доручення.

Також, позивачем надано докази використання отриманого від ПП «Салфит» товару у своїй господарській діяльності, а саме: довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, звіти про витрати основних матеріалів у будівництві, укладені з третіми особами за результатами виконання робіт з використанням отриманих товарно-матеріальних цінностей.

Транспортування товару здійснювалось транспортними засобами ПП «Салфит», а також із залученням інших перевізників, зокрема згідно із договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом за №020113/01 від 02.01.2013 року, укладеного з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 Дані обставини підтверджуються відповідними товарно-транспортними - накладними, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), свідоцтвами про державну реєстрацію транспортних засобів, що належать фізичній особі ОСОБА_2, ліцензією на перевезення вантажів вантажними автомобілями, письмовими поясненнями ОСОБА_2

При цьому, судом не беруться до уваги посилання представника відповідача на те, що товарно-транспортні накладні заповнені з помилками, а тому вони не підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей і не дозволяють позивачу відносити до податкового кредиту суми податку на додану вартість по згаданих господарських операціях, оскільки відповідно до листа Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 року за №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, які відповідно до законодавства надають право на формування податкового кредиту.

Крім того, законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти правильність заповнення таких (товарно-транспортних) накладних.

У матеріалах справи також наявні свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів та причепів ОСОБА_2, державні номерні знаки яких співпадають з тими, що зазначені у товарно-транспортних накладних.

Також, в підтвердження реальності операцій з поставки металопродукції (лист, електроди, дріт) позивачем надані документи в підтвердження технічних характеристик товару, зокрема, сертифікат відповідності з додатком, заводські сертифікати якості.

Окрім того, в матеріалах справи наявний лист ПП «Салфит» від 31.07.2013 року за №152, а також письмові пояснення матеріально-відповідальних осіб ТзОВ «Енергомонтажвентиляція», які вказують на реальність господарських операцій з поставки металопродукції.

При цьому, контролюючий орган вважає, що зазначені господарські операції не носили реального характеру, оскільки проведені заходи щодо наявності здійснення фінансової господарської діяльності згаданого контрагента позивача та його постачальників не підтверджують фактичного постачання товарів та послуг.

Такі висновки ґрунтуються на акті ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 07.02.2014 року за №88/04-62-22-3/32694310.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит на суму 51523 грн. 00 коп. за результатами господарських операцій з ПП «Салфит», а тому висновки контролюючого органу про його завищення є необґрунтованими, і як наслідок протиправним є податкове повідомлення рішення в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 51523 грн. 00 коп., а оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданому податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 25761 грн. 50 коп.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Камянка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 року у справі № 813/6417/14 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Р.П. Сеник

Судді : Р.Б. Хобор

ОСОБА_3