Ухвала суду № 46479675, 06.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №760/2095/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Лазаренко В.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

06 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення одноразової грошової допомоги,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва із адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд визнати протиправними дії щодо не призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 36 - місячного грошового забезпечення на день встановлення інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та стягнути вказану одноразову допомогу; зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 36-місячного грошового забезпечення, встановленого частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року позов задоволено частково, визнані протиправними дії відповідача щодо не призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 36 - місячного грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499; зобов'язано здійснити призначення та виплату одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 36 місячного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на день встановлення інвалідності з врахуванням отриманих коштів; в інший частині позову відмовлено; справу розглянуто в порядку скороченого провадження.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року та ухвалити нове судове рішення про залишення позовної заяви без розгляду або відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача уточнив вимоги апеляційної скарги та просив адміністративний позов залишити без розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач проходив військову службу в Головному військовому клінічному госпіталі Міністерства оборони України.

Наказом першого заступника Міністра оборони України від 20.10.2000 року №189 позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом 65 підпункту «в» (за станом здоров'я) Тимчасового Положення про проходження військової служби особам офіцерського складу.

Відповідно до виписки із акта огляду МСЕК до довідки серії КБ-1 №016438 позивачу 12.06.2007 року встановлено ІІІ групу інвалідності, причини якої пов'язані з проходженням військової служби. Також, позивачу була надана аналогічного змісту довідка серії 10 ААА №123464.

Згідно матеріалів справи, позивач звертався до Київського міського військового комісаріату з заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499, проте листом останнього від 22.05.2012 року відповідні документи для надання висновку правомірності отримання грошової допомоги були скеровані Департаменту фінансів Міністерства оборони України; будь - яких відповідей з цього питання позивачу не надходили.

Також, у листопаді 2014 року позивач звертався до Міністра оборони України з заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 у розмірі 36 - місячного грошового забезпечення за посадою, з якої його було звільнено з військової служби, у розмірі станом на час отримання інвалідності.

Листом Київського міського військового комісаріату від 07.11.2014 року №8040 позивачу повідомлено, що на день звільнення з військової служби не існувало правової норми, яка б давала право на отримання одноразової грошової допомоги.

Вважаючи неправомірними дії щодо не призначення одноразової грошової допомоги позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Конституцією України у частині 5 статті 17 встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

З метою реалізації та забезпечення вищевказаного положення Конституції України 20 грудня 1991 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з буквального тлумачення статті 16 вказаного закону, колегія суддів вважає, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовців виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

З метою реалізації положень статті 16 Закону №2011-ХІІ розроблено порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі - Постанова № 499).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 2 пункту 2 Постанови №499 (у редакції від 28.05.2008 року) одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, у розмірі 36-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону 2011-ХІІ в редакції, чинній на момент встановлення інвалідності, до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності. Згідно частини 4 названої статті у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 36 - місячного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, що визначений частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що вірно встановлено судом першої інстанції.

Тому, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправними дії відповідача та зобов'язав здійснити призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Відповідно до частини першої ста другої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки згідно матеріалів справи, останній дізнався про порушення своїх прав у листопаді 2014 року (лист Київського міського військового комісаріату від 07.11.2014 року №8040), з позовом до суду звернувся 29 січня 2015 року, тобто у шестимісячний строк.

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що він не є належним відповідачем, оскільки згідно пункту 3 Постанови №499 особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають документи за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган).

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Згідно пункту 4 частини першої статті 1832 КАС України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Відповідно до частини десятої статті 1832 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 1832, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

(Ухвалу у повному обсязі складено 08.07.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.