Ухвала суду № 46479610, 07.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 липня 2015 рокусправа № 808/1021/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Головко О.В.

суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання:Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування рішення,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «ЕЛІЗ» у лютому 2015 року звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про відмову у застосуванні процедури податкового компромісу № 1315/10/10-017 від 29.01.2015.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 21 січня 2015 року ТОВ «ЕЛІЗ» звернулося до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області з заявою про намір досягнення податкового компромісу стосовно грошових зобовязань, визначених відповідачем у податкових повідомленнях-рішеннях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 12.11.2013.

За результатами розгляду вказаної заяви ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області 29 січня 2015 року прийнято рішення № 1315/10/10-017, яким ТОВ «ЕЛІЗ» відмовлено у застосуванні процедури податкового компромісу, оскільки податковому компромісу підлягає заниження податкових зобовязань з податку на прибуток та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 01 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, тоді як даний період не підпадає під дію Закону, що регулює процедуру застосування податкового компромісу.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 1 Підрозділу 9-2 Розділу XX Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Пунктом 7 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачено, що процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобовязання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобовязань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобовязання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобовязання вважається неузгодженим.

Податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди (п. 11 Підрозділу 9-2 Розділу XX ПК України).

Пунктом 2.2 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом Державної фіскальної служби України № 13 від 17.01.2015, передбачено, що процедура податкового компромісу, зокрема, поширюється й на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового оскарження (пункт 7 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «ЕЛІЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Підприємство «Фортіс» за період з 01.10.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складно Акт № 1352/08-28-22-12/13608660 від 05.11.2013.

На підставі висновків акту відповідачем 12 листопада 2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1, яким ТОВ «ЕЛІЗ» збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 171801,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 42950,25 грн. та № НОМЕР_2, яким ТОВ «ЕЛІЗ» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 137708,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1,00 грн.

Судом встановлено, що станом на момент звернення позивача до податкового органу з заявою про намір досягнення податкового компромісу, податкові зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств та ПДВ, визначені у вищевказаних податкових-повідомленнях рішеннях, не були узгодженні, оскільки щодо останніх тривала процедура судового оскарження, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження в адміністративній справі № 808/1448/14 від 20.05.2014 та не заперечується відповідачем.

Таким чином, враховуючи, що сума податкових зобовязань, визначених у податкових-повідомленнях рішеннях ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 12.11.2013, не була узгоджена у звязку з процедурою їх судового оскарження, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у податкового органу законних підстав для відмови у застосуванні процедури податкового компромісу, що, в свою чергу, свідчить про протиправність рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області № 1315/10/10-017 від 29.01.2015, у звязку з чим останнє підлягає скасуванню як таке, що суперечить закону.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року в адміністративній справі № 808/1021/15 без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 09 липня 2015 року.

Головуючий:О.В. Головко

Суддя:Т.І. Ясенова

Суддя:А.В. Суховаров