Ухвала суду № 46479561, 08.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Головуючий у 1 інстанції Батрак І.В.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2015 рокусправа № 808/7031/14 Приміщення суду за адресою: 49083, м. Дніпропетровськ, пр.імені Газети Правда, 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Білак С.В., суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , секретар судового засідання: Фірсік Д.Ю., за участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 р. у справі № 808/7031/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

20.10.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Технохімреагент (далі-ТОВ Технохімреагент, позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального ГУ Міндоходів, відповідач), в якому просив суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.09.2014 року №0000273910 на суму 475 278,00 грн. та №0000283910 на суму 392 528,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час перевірки відповідачу були надані усі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Стосовно висновків податкового органу щодо наявності або відсутності у ТОВ Камєлан Трейд, ТОВ КФ Стайл груп, ТОВ Дніпро ТМ загальної чисельності працюючих, виробничого обладнання, транспорту, сировини та матеріалів тощо, зазначив, що з даних податкового органу, відображених у акті перевірки зазначається лише інформація станом на 2013 2014 роки, при цьому, господарські операції з вказаними контрагентами здійснювались протягом 2011-2012 років. Податковий кодекс України не ставить право платника податку на формування податкового кредиту або витрат в податковому обліку з податку на прибуток в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання контрагентами податкових зобовязань, дотримання правил ведення господарської діяльності. Таким чином, право покупця на формування показників податкового обліку не може бути поставлено в залежність від додержання продавцем правил податкового обліку або податкової дисципліни.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними і скасувано податкові повідомлення-рішення від 10.09.2014 року №0000273910 та №0000283910, винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, не відповідність рішення суду дійсним обставинам справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішенням, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що господарські операції позивача з підприємствами ТОВ Камєлан Трейд, ТОВ КФ Стайл груп, ТОВ Дніпро ТМ не мали реального товарного характеру, оскільки в ході проведення аналізу інформації отриманої від інших податкових інспекцій щодо господарської діяльності контрагентів позивача, матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність у постачальників позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Також апелянт вважає, що для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, водночас в ході перевірки встановлено зворотне, а саме те, що податкові накладні виписувались тільки з метою надання податкової вигоди, без фактичного здійснення операцій поставки товару.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ Технохімреагент (ідентифікаційний код 34155997) є юридичною особою, яка зареєстрована 21.02.2006 року, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В період з 28.07.2014 року по 15.08.2014 року посадовими особами СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального ГУ Міндоходів була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ Комерційна фірма Стайл груп за період листопад 2011 року, ТОВ ВК Фірма Сервісагробуд за перід вересень, жовтень 2011 року, ТОВ ПК Лідер за період червень 2012 року, ТОВ Камєлан Трейд за період серпень 2011 року, ПП Аквамар за період квітень 2012 року, ТОВ Дніпро ТМ за період грудень 2013 року ПДВ за періоди, в яких відображено у складі податкового кредиту та податку на прибуток за періоди, в яких відображено витрати по взаємовідносинах із зазначеними контрагентами, за результатами якої складено акт від 22.08.2014 року №270/28-04-39-10/34155997.

ОСОБА_4 перевіркою встановлено порушення, зокрема:

1. п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.08.2011 року по 31.12.2013 року на суму 316 852,00 грн., в тому числі: серпень 2011 року 117 070,00 грн., листопад 2011 року 97 428,00 грн., грудень 2013 року 102 354,00 грн.;

2. пп. 44.1 ст.44, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п.138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток всього на загальну суму 343 910,00 грн., у тому числі по періодах: за 2-3 квартали 2011 року на суму 134 631,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року на суму 246 676,00 грн., за 2013 рік на суму 97 237,00 грн.

Враховуючи встановлені в ході перевірки порушення відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.09.2014 року:

- №0000273910, яким позивачу збільшене грошове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 475 278,00 грн., з яких за основним платежем 316 852,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 158 426,00 грн.;

- №0000283910, яким позивачу збільшене грошове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 392 528,50 грн., з яких за основним платежем 343 910,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 48 618,50 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що фактично податкові зобов'язання донараховані ТОВ Технохімреагент на підставі висновків про вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ Камєлан Трейд, ТОВ КФ Стайл груп, ТОВ Дніпро ТМ.

Щодо взаємовідносин між позивачем та вказаними контрагентами судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

У перевірений контролюючим органом період ТОВ Технохімреагент мало господарські правовідносини з ТОВ Камєлан Трейд, зокрема, на підставі договору №10011 від 16.12.2010 року, на умовах якого Замовник доручає, а Виконавець виконує роботи: консультаційну допомогу при внесенні змін в Технічні умови (ТУ). Ціна роботи, які підлягає виконанню за даним договором визначається на підставі протоколів згоди про договірну ціну, які є невідємною частиною даного договору, і складає суму цих протоколів. Оплата роботи здійснюється Замовником на підставі актів виконаних робіт на протязі 30 днів з моменту підписання актів. Сторонами за договором було підписано протокол, згідно якого сторонами досягнуто угода про розмір орієнтовної договірної ціни на виконання робіт по даному протоколу у сумі без ПДВ 34 750,00 грн., ПДВ 20% - 6 950,00 грн., всього с ПДВ 41 700,00 грн.

На підтвердження виконання умов вищенаведеного договору було складено документи, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: ТОВ Камєлан Трейд виписано позивачу податкову накладну від 09.08.2011 року №19 на суму 41 700,00 грн., у тому числі суми ПДВ 6 950,00 грн., приймання-передача виконаних за Договором робіт здійснено шляхом підписання акту від 09.08.2011 року №ОУ-0809/01.

Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі на підставі виставленого рахунку-фактури №0808/01 від 09.08.2011 року, позивачем за виконані за договором роботи на рахунок контрагента перераховано 41 700,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

19.07.2011 року між позивачем (Покупець) та ТОВ Камєлан Трейд (Постачальник) було укладено договір поставки №10053, згідно п.1.1 якого Постачальник передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує товар згідно специфікації, що є невідємною частиною цього договору. Загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортимент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна товару визначена Сторонами у видаткових накладних. Загальна сума цього договору складає 474 912,00 грн., в тому числі ПДВ 79 152,00 грн. Оплата товарів Покупцем здійснюється за загальною ціною товару шляхом переказу відповідних грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Отримання Товару за договором згідно специфікації було здійснено за виданою Продавцем видатковою накладною від 03.08.2011 року №РН-0903/28 на суму 474 912,00 грн. Факт придбання позивачем товарів підтверджується також податковою накладною від 22.07.2011 року №93 на суму ПДВ 79 152,00 грн., складеною ТОВ ТОВ Камєлан Трейд, прибутковою накладною від 03.08.2011 року №ПН-0000643, товарно-транспортними накладними від 22.07.2011 року №1340938, від 03.08.2011 року №000000098.

Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі на підставі виставленого продавцем рахунку на оплату №РН-0722/01 від 22.07.2011 року. Позивачем за поставлений товар на рахунок контрагента перераховано 474 912,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

20.07.2011року між позивачем (Замовник) та ТОВ Камєлан Трейд (Виконавець) укладений договір №10059, на умовах якого Замовник доручає, а Виконавець виконує роботи: надання послуг з проведення технічного семінару. Ціна роботи, яка підлягає виконанню за даним договором визначається на підставі протоколу згоди про договірну ціну, який є невідємною частиною даного договору, і складає без ПДВ 550 600,00 грн., ПДВ 20% - 110 120,00 грн., загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ 660 720,00 грн. Оплата роботи здійснюється Замовником на підставі договору у вигляді передплати 75% (495 540,00 грн.) протягом 10 днів з моменту підписання договору, 25% (165 180,00 грн.) до 10 вересня 2011 року.

Приймання-передача виконаних за договором робіт здійснено шляхом підписання акту від 30.09.2011 року №ОУ-0930/01. Крім того, ТОВ Камєлан Трейд виписано позивачу податкову накладну від 02.08.2011 року №18 на суму 495 540,00 грн., у тому числі суми ПДВ 82 590,00 грн., від 26.08.2011 року №67 на суму 165 180,00 грн., у тому числі суми ПДВ 27 530,00 грн. Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі, а саме позивачем за надані послуги на рахунок контрагента 02.08.2011 року перераховано 495 540,00 грн., 26.08.2011 року перераховано 165 180,00 грн., що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача.

Також у перевірений контролюючим органом період позивач мав господарські правовідносини з ТОВ КФ Стайл груп на підставі договорів від 03.10.2011 року №323п та від 25.11.2011 року №335/п, на умовах яких продавець зобовязується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити товар згідно умов даного договору. Найменування товару, кількість, ціна за одиницю товару, загальна вартість товару та інші необхідні умови зазначено у таблиці, яка наведена у п.3 вказаних договорів.

Отримання Товару за договорами поставки було здійснено за виданими Продавцем видатковими накладними від 01.11.2011 року №1101/04, від 01.12.2011 року №1201/65. Факт придбання товару за договорами підтверджено також податковими накладними від 01.11.2011 року №97 на суму ПДВ 29 427,50 грн., від 30.11.2011 року №95 на суму ПДВ 68 000,00 грн., виписаними ТОВ КФ Стайл груп позивачу, товарно-транспортними накладними, прибутковими накладними.

Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі на підставі виставлених продавцем рахунків на оплату. Так, за поставлений товар 22.12.2011 року позивачем на рахунок контрагента перераховано кошти у сумі 176 565,00 грн., 30.11.2011 року у сумі 408 000,00 грн., що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача.

Позивач також у перевірений контролюючим органом період мав господарські правовідносини з ТОВ Дніпро Трейд Менеджмент на підставі договорів постачання від 19.12.2013 року №34-12 та від 20.12.2013 року №38-12, на умовах яких продавець зобовязується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити товар згідно умов даного договору. Найменування товару, кількість, ціна за одиницю товару, загальна вартість товару та інші необхідні умови зазначено у таблиці, яка наведена у п.3 вказаних договорів. Умови оплати згідно п.8 договорів оплата 100% на розрахунковий рахунок продавця на протязі 40 днів з моменту поставки.

Отримання товару за договорами поставки було здійснено за виданими Продавцем видатковими накладними від 19.12.2013 року №1219-03, від 20.12.2013 року №1220-01. Факт придбання товару за договорами підтверджено також податковими накладними від 19.12.2013 року №79 на суму ПДВ 58 574,00 грн., від 20.12.2013 року №80 на суму ПДВ 43 780,00 грн., виписаними ТОВ Дніпро ТМ позивачу, товарно-транспортними накладними від 19.12.2013 року №786, від 20.12.2013 року №789. Товар отримано на підставі довіреностей від 19.12.2013 року №863, від 20.12.2013 року №866 на імя ОСОБА_5

Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі на підставі виставлених продавцем рахунків на оплату від 19.12.2013 року №1219-03 на суму 351 444,00 грн., від 20.12.2013 року №1220-01 на суму 262 680,00 грн. Так, за поставлений товар позивачем на рахунок контрагента перераховано вищевказану суму коштів 10.01.2014 року, 29.01.2014 року, що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача.

ОСОБА_4 з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

ОСОБА_4 з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

За змістом п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України).

ОСОБА_4 з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

В пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту в даному випадку вважається згідно абз.2 п. 198.2 ст. 198 ПК України дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковими накладними.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 200.1 200.4 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. В даному пункті ПК України перелічені обов'язкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, виходячи із приписів Податкового кодексу України, податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Придбання товарів (робіт, послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують наявність витрат на придбання товарів, а відповідно і правомірність віднесення цих витрат на валові витрати підприємства та декларування суми податкового кредиту. Придбаний товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності.

Складені контрагентами податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, що не заперечується матеріалами перевірки. Крім того, відповідачем не було спростовано факт наявності контрагентів позивача на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та наявності в них свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

З огляду на вищевикладене колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на відсутність пояснень щодо того, на яких підставах контрагенти виготовляли хімічні реагенти під торговельною маркою PuroTech, а також не надання до перевірки сертифікатів походження та якості придбаних реагентів.

Щодо посилань контролюючого органу на матеріали перевірок контрагентів позивача та встановлені іншими податковими інспекціями висновки щодо контрагентів позивача колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Верховний Суд України у постанові від 11.01.2011 року зазначив, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року, від 31.01.2011 року.

Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

За результатом розгляду справи, колегією суддів не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання укладених договорів.

Наявними в матеріалах справи первинними документами, які також були досліджені в ході перевірки позивача, в повному обсязі підтверджено виконання умов договорів ТОВ Камєлан Трейд, ТОВ КФ Стайл груп, ТОВ Дніпро ТМ та отримання товару (послуг) ТОВ Технохімреагент.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено факту відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ Камєлан Трейд, ТОВ КФ Стайл груп, ТОВ Дніпро ТМ та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 р. у справі № 808/7031/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 08 липня 2015 року, в повному обсязі ухвала складена 09 липня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді Н.А. Олефіренко

ОСОБА_6