Ухвала суду № 46479443, 02.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2015 рокусправа № 808/8990/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання:Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року по справі №808/8990/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Управління Державної казначейської служби України у м.Запоріжжі Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення бюджетної заборгованості,-

в с т а н о в и В:

Публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" звернулося до суду з позовом, в якому просило:

визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів щодо ненадання до Управління Державного казначейства України в м. Запоріжжі Запорізької області висновку про відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 187 772 грн..;

стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" заборгованість з відшкодування податку на додану вартість у сумі 187 772 грн.;

стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" пеню на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, що дорівнює 6 287,53 грн.

Позов обґрунтований тим, що достовірність нарахування ПДВ, заявленого до бюджетного відшкодування, відповідно до декларації з ПДВ за вересень, жовтень 2013 року підтверджується судовим рішенням, яке набрало законної сили. Позивач вказував на те, що закінчення процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення пов'язується саме із набранням законної сили рішенням суду першої інстанції за наслідками апеляційного провадження та винесенням судом апеляційної інстанції постанови або ухвали, які набирають законної сили з моменту їх проголошення. Не дивлячись на ухвалення судом апеляційної інстанції рішення, яким підтверджена обґрунтованість суми ПДВ, яка заявлена до бюджетного відшкодування, СДПІ не вчинено дій щодо направлення до органу казначейства висновку про відшкодування суми податку на додану вартість. На момент звернення позивача із позовом зазначена до відшкодування сума ПДВ підприємству не відшкодована. Таким чином, безпідставне невиконання СДПІ свого обов'язку щодо надання висновку на відшкодування 187 772 грн. є незаконним та таким, що порушило право позивача на своєчасне повернення з бюджету сплачених сум ПДВ, а отже існують підстави для ухвалення судового рішення про стягнення таких сум.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухваленням рішення судом апеляційної інстанції процедура судового оскарження податкового повідомлення-рішення не закінчується, у звязку з чим суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що обґрунтованість заявленої позивачем суми до бюджетного відшкодування підтверджена судовими рішеннями. За позицією заявника апеляційної скарги процедура судового оскарження рішення контролюючого органу закінчується ухваленням рішення Верховним судом України. Крім цього, відповідач вказує на відсутність правових підстав для стягнення пені, оскільки по-перше: з огляду на попередню позицію СДПІ спірна сума ПДВ не набула статусу бюджетної заборгованості; по-друге: нарахування пені може мати місце лише після фактичної сплати бюджетної заборгованості, оскільки пп..200.23 ст.200 ПК України визначено, що пеня нараховується за період … включаючи день погашення. Тобто, обовязковим для розрахунку пені є встановлення дня погашення бюджетної заборгованості. Також заявник апеляційної скарги вказує на те, що Податковим кодексом України взагалі не передбачена можливість стягнення пені на рахунок платника податків, у п.200.23 ст.200 ПК України передбачена лише можливість нарахування пені.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» подано до СДПІ по роботі з великими платниками у м.Запоріжжі декларації з податку на додану вартість, в яких було задекларовано до бюджетного відшкодування відємне значення податку на додану вартість за вересень 2013р. в сумі 11 475 811,00грн. та за жовтень 2012р. в сумі 12 652 397,00грн. та подані заяви про повернення суми бюджетного відшкодування.

За результатами перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень, жовтень 2013р. СДПІ складено Акт №244/30-10/00186536 від 28.11.2013р., в якому вказано на завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 187772,0грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення №0000403010 від 12.12.2013 року, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 187 772 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 93 886 грн..

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржене Публічним акціонерним товариством «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» в судовому порядку. За результатами розгляду справи, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2014р. по справі № 808/10157/13-а, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014р., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.12.2013р.

Не підтвердження податковим органом, враховуючи наявність судового рішення, яке набрало законної сили, заявленої суми до бюджетного відшкодування, що фактично позбавило підприємство право на бюджетне відшкодування, стало підставою для звернення позивачем з відповідним позовом до суду.

За наслідками перегляду судового рішення колегією суддів встановлено, що фактично спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу визначення часу, з якого у ДПІ виникає обовязок подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Сторони погоджувалися, що за загальним правилом, встановленим п.200.15 ст.200 ПК України, після закінчення процедури адміністративного чи судового оскарження орган державної податкової служби протягом пяти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобовязаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

При цьому, позиція позивача полягала у тому, що закінчення процедури судового оскарження повязується саме із набранням законної сили рішенням суду першої інстанції за наслідками апеляційного провадження та винесення судом апеляційної інстанції постанови або ухвали, які набирають законної сили з моменту їх проголошення.

У свою чергу, СДПІ наполягає на тому, що з прийняттям рішення судом апеляційної інстанції процедура судового оскарження не закінчується. У спірному випадку постанову суду апеляційної інстанції оскарженого в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України. У звязку з чим, процедура судового оскарження буде вважатися закінченою з дня ухвалення рішення Вищим адміністративним судом України або, у випадках передбачених законом, рішення Верховним Судом України.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п. 200.8 ст. 200 ПК України до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (п. 200.8 ст. 200 ПК України).

За приписами п. 200.14 ст. 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган, зокрема, у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Відповідно до п.200.15 ст.200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно із п.200.23 ст.200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважається заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Отже, вказаними нормами права, зокрема, визначено час набуття статусу бюджетної заборгованості суми, заявленою до бюджетного відшкодування. У тому числі, такий статус сума, заявлена до бюджетного відшкодування, набуває після закінчення процедури судового оскарження.

В той же час, Податковим кодексом України не визначено час (подію), з якими б законодавець повязував закінчення процедури судового оскарження у правовідносинах щодо бюджетного відшкодування.

На думку колегії суддів, при вирішенні спірних правовідносин слід виходити з конституційного принципу обовязковості виконання судових рішень (ст..124 Конституції України).

Відповідно до ст..255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обовязковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно із ч.3 ст.254 КАС України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, з огляду на загальні принципи набрання судовим рішенням законної сили, колегія суддів вважає, що набрання судовим рішенням законної сили, яке є обовязковим до виконання, обумовлює виникнення у податкового органу обовязку подати органу державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Крім цього, у спірних правовідносинах колегія суддів вважає за можливе застосувати аналогію закону (ч.7 ст.9 КАС України) з огляду на наступне.

Як зазначено вище, Податковим кодексом України не визначено час (подію), з якими б законодавець повязував закінчення процедури судового оскарження саме у правовідносинах щодо бюджетного відшкодування.

В той же час, Податковий кодекс України визначає загальні принципи узгодження грошових зобовязань, визначених контролюючим органом. Так, відповідно із п.56.18 ст.56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобовязання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Відповідно до пп.60.1.4 п.60.1 ст.60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовуються повідомлення-рішення органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Отже, вказані норми права свідчать про те, що законодавець повязує виникнення тих чи інших юридично значимих фактів з набранням судовим рішенням законної сили. При цьому, як зазначено вище, рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що з прийняттям рішення судом апеляційної інстанції, сума заявлена до бюджетного відшкодування набуває статусу бюджетної заборгованості.

Відповідач не заперечував, що з огляду на оскарження рішень суду першої та апеляційної інстанції у справі №808/10157/13-а у касаційному порядку, ним не було вчинено дій щодо направлення органу державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, колегія суддів вважає встановленим факт не виконання відповідачем обовязку, передбаченого п.200.15 ст.200 ПК України, що фактично позбавляє позивача право на бюджетне відшкодування.

З цих підстав, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправною бездіяльність СДПІ з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів щодо ненадання до Управління Державного казначейства України в м. Запоріжжі Запорізької області висновку про відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 187 772 грн.

Правовідносини щодо повернення з бюджету податків, зборів (обовязкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникає між платником податків, зборів (обовязкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із вимогами Податкового кодексу України покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обовязкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому належним способом захисту цього права є стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» заборгованості з податку на додану вартість у сумі 187 772 грн..

Колегія суддів також погоджується з позицією суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимоги позивача про стягнення пені та з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, вказаною нормою визначено період часу, за який платник податку має право на отримання пені за несвоєчасне виконання Державою зобов'язань з перерахування підтверджених сум бюджетного відшкодування ПДВ та передбачено, що розрахунок пені розпочинається з першого дня, з якого порушено права платника податку на отримання бюджетного відшкодування.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено, що стягнення пені, нарахованої на суму наявної бюджетної заборгованості по ПДВ, можливе та здійснюється лише після фактичного повного або часткового погашення цієї заборгованості платнику податку.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 03.06.2014р. (справа №21-131а14), рішення якого є обовязковими для виконання усіма судами України, неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки (у спірному випадку після закінчення процедури судового оскарження рішення контролюючого органу) до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у звязку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права предявити вимоги про стягнення пені.

За таких обставин, оскільки на день подання позову сума бюджетного відшкодування з ПДВ позивачу не відшкодована, то позивач має право на стягнення пені, розмір якої визначено у сумі 6 287,53 грн. за період з 25.09.2014 року (день, з якого за позицією позивача бюджетне відшкодування ПДВ набуває статусу бюджетної заборгованості) по 11.12.2014 року (день подання позову до суду). Розмір пені наведено у розрахунку (а.с.12-13).

Не дивлячись на те, що податковою службою не заперечується правильність обчислення позивачем пені, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Так, початком строку, з якого розраховується пеня, позивач зазначає 25.09.2014р. Обґрунтування початку строку розрахунку пені (25.09.2014р.) наведено у наданому підприємством розрахунку (а.с.12-13). Як вбачається з розрахунку, таку дату позивачем визначено наступним чином: « 1) повний текст ухвали суду апеляційної інстанції від 11.09.2014р. було складено 12.09.2014р., 2) до цієї дати додано 5 календарних днів на відправку вищезазначеної ухвали до СДПІ та 5 робочих днів на те, щоб СДПІ у відповідності до Податкового кодексу України було надано висновок до органу державного казначейства». Такий розрахунок підприємства колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки є незрозумілим та необґрунтованим представником позивача застосування 5 календарних днів на відправку вищезазначеної ухвали суду апеляційної інстанції. За такого розрахунку позивачу слід було врахувати фактичну відправку судом судового рішення, поштовий перебіг відправлення, а також і фактичну дату отримання СДПІ судового рішення. При цьому, такий розрахунок позивача не узгоджується з вимогами чинного законодавства, які, зокрема, було наведено вище. Так, при вирішенні цієї справи колегією суддів зроблено висновок про те, що з прийняттям рішення судом апеляційної інстанції, сума заявлена до бюджетного відшкодування набуває статусу бюджетної заборгованості. Рішення суду апеляційної інстанції, яке ухвалено у відкритому судовому засіданні, набирає законної сили з моменту його проголошення, при цьому, процесуальне законодавство не повязує набрання рішенням законної сили з виготовленням його повного тексту. Оскільки, як вбачається з ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014р., якою залишено без змін постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2014р. по справі № 808/10157/13-а, представник СДПІ був присутнім у судовому засіданні, тобто був обізнаний про прийняте судом рішення, то строк для подання податковою службою висновку до органу державного казначейства, повинен обчислюватися враховуючи день проголошення ухвали суду апеляційної інстанції.

Разом з цим, погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення пені у розмірі 6 287,53грн., колегія суддів виходить з того, що розрахований позивачем розмір пені, з урахуванням викладених зауважень до розрахунку, не перевищує розмір пені, який би міг бути розрахований з дати ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. При цьому, колегія суддів враховує, що правом визначати обсяг заявлених вимог наділений позивач.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі зясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у звязку з чим підстави для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року по справі №808/8990/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 06.07.2015р.)

Головуючий:Я.В. Семененко

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:І.Ю. Добродняк