Ухвала суду № 46479428, 04.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2015 рокусправа № 808/5350/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання:Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 року у справі № 804/5350/14 за адміністративним позовом Комунального підприємства „Водоканал до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство „Водоканал (далі за текстом КП „Водоканал) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 08.08.2014 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.08.2014 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що в період з 24.06.2014 по 15.07.2014 посадовими особами СДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП „Водоканал з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ „Нітрон за період, в якому відображені наступні податкові накладні: № 08 від 09.06.2011, № 09 від 21.06.2011, № 10 від 09.09.2011, № 12 від 16.11.2011, № 13 від 25.11.2011, ПФ „Расчетно-Проектное Инженерное бюро Гидропневмопроект за період січень 2014 та податку на прибуток у періодах, в яких відображені взаємовідносини із зазначеними контрагентами.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 22.07.2014 №237/28-04-41-00/03327121, відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України (далі по тексту постанови - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 102351 грн., в тому числі: за 2 квартал 2011 в сумі 11464 грн., за 2-3 квартал 2011 року в сумі 22862 грн., за 2-4 квартал 2011 року у сумі 78949 грн., за 1 квартал 2012 року - 23402 грн.; п. 198.3, 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 90939 грн., у т.ч. по періодах: червень 2011 р. - 9968 грн., вересень 2011 р. - 9912 грн., жовтень 2011 р. - 31840 грн., грудень 2011 р. - 16931 грн., січень 2012 р. - 22288 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 08.08.2014 року №0000214100, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 131425,50 грн. (в тому числі: 90939 грн. - за основним платежем, 40486,5 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями); № 000224100, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток 114052,00 грн. (в тому числі: 102351,00 грн. - за основним платежем, 11701,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Підставою для зменшення суми витрат та податкового кредиту з ПДВ слугувало те, що позивач здійснював господарські операції з придбання амонію сірчанокислого у ТОВ „Нітрон згідно договору від 01.12.2009 № 0079/10. До перевірки товарно-транспортні накладні або інші документи, які підтверджують факт транспортування товару не надавалися. За ТОВ „Нітрон транспортні засоби не зареєстровані. В Інтернет-ресурсах відсутня будь-яка інформація щодо ТОВ „Нітрон. Відповідачем отримано від ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька акт від 27.07.2013 № 1/05-66-22-03/23784056 позапланової виїзної перевірки ТОВ „Нітрон з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і справи до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ „Панатест-Україна, ТОВ „Стройеко-трейд, ТОВ Компанія „Кіпріда, ТОВ „Юніонвей, ТОВ „Карронада за період з 01.01.2010 по 13.12.2012. Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ „Нітрон ч. 1 ст. 203, ст.. 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правовідносинах, здійснених ТОВ „Нітрон при придбанні товарів у ТОВ „Панатест-Україна та ТОВ „Карронада та їх подальшої реалізації на КП „Водоканал.

А відтак, відповідачем було зроблено висновок, що КП „Водоканал не підтверджено документально фактичне здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ „Нітрон амонію сірчанокислого.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із протиправності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та необхідності їх скасування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до п.138.1, 138.2 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.8. статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України зазначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цьогоКодексу (п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999р. зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пункт 201.1. ст.201 ПК України встановлює, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно до пп. 201.6., 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Визначальним фактором для віднесення витрат до складу витрат, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, та сум ПДВ до складу податкового кредиту, є звязок таких витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ „Нітрон укладено договір поставки від 01.12.2009 № 0079/10.

Відповідно до умов вказаного договору, постачальник (ТОВ „Нітрон) зобовязується передати у власність, а покупець (КП „Водоканал) прийняти та оплатити товар. За умовами вказаного договору, доставка товару здійснюється транспортом постачальника, транспортні витрати здійснює постачальник. Серед переліку товаросупровідних документів зазначено: накладна, сертифікат якості (відповідності), рахунок-фактура, податкова накладна.

Господарські операції позивача з ТОВ „Нітрон щодо поставки амонію сірчанокислого супроводжувались складанням відповідної первинної документації, зокрема: специфікації, видаткові та податкові накладні.

Розрахунки між сторонами здійснено в безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку та відповідачем в акті перевірки не заперечується.

Придбаний позивачем товар оприбутковано, що підтверджується наявними в матеріалах справи прибутковими ордерами.

По вказаних господарських операціях позивача з ТОВ „Нітрон на підставі зазначених первинних документів позивачем сформовано податковий кредит, суми витрат включено до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, придбаний позивачем у ТОВ „Нітрон товар позивачем використано в господарській діяльності, а саме для очищення води. Вказані обставини підтверджуються поясненнями представників позивача, наданими в ході розгляду справи, та документами, наявними в матеріалах справи, а зокрема: вимогами, замовленнями, оборотними відомостями.

При цьому, сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінінансово-господарською документацією, про що зазначається в акті перевірки.

Відповідачем не заперечується, що ТОВ „Нітрон на момент здійснення господарської операції був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі, мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Доказів в підтвердження визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію до суду не надано.

Судом першої інстанції було досліджено первинні документи, встановлено використання у господарській діяльності позивача придбаних товарів та послуг, що призвело до змін в активах підприємства та його зобовязаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків, встановлено дотримання позивачем вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та валових витрат, перевірено доводи податкового органу.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що надані позивачем первинні документи, підтверджують виконання господарських операцій та мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обовязковість яких встановлена ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та звітність в Україні, ст. 44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995р.

Щодо посилань відповідача на акт перевірки ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька акт від 27.07.2013 № 1/05-66-22-03/23784056, колегія суддів зазначає наступне.

Зазначений акт свідчить про порушення з боку контрагента позивача, за які чинним законодавством встановлені певні види відповідальності, і не доводить порушення позивачем податкового законодавства, тому колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього субєкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі „Інтерсплав проти України).

Таким чином, безпідставними є посилання податкового органу на нікчемність правочинів по ланцюгу постачання.

Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних як на одну з підстав нікчемності договору укладеного позивачем з контрагентом, виходячи з того що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій за вказаним договором і факт використання придбаного товару (послуг) у господарській діяльності позивача.

Так, пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Отже, товарно-транспортна накладна відноситься лише до основної первинної транспортної документації.

Таким чином, у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, платник податку не має підстав відносити витрати по отриманню послуг з перевезення вантажів до складу валових витрат.

Отже, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути підставою для не включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів та включення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених постачальнику відповідних товарів. Крім того, правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем товарів.

Відповідно до Закону України „Про автомобільний транспорт та наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 „Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, обовязок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач до зазначеної категорії субєктів господарювання не відноситься.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не повязане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що позивачем транспортування товару не здійснювалося, оскільки таке здійснювалося за рахунок ТОВ „Нітрон, як це передбачено умовами договору.

Щодо посилань відповідача на відсутність у ТОВ „Нітрон транспортних засобів, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV, основу правового режиму майна субєктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Тому, обставини, наведені відповідачем, не можуть бути доказом нездатності контрагента виконати взяті на себе зобовязання по продажу товару.

Крім того, відповідно до п. 187.10 ПК України, платники податку, які надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Касовий метод, відповідно до п. 14.1.266 ПК України, метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг). А відтак, датою виникнення права на податковий кредит у підприємств, які надають послуги з водопостачання, водовідведення, є дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку. Обставини щодо проведення розрахунків між позивачем та ТОВ „Нітрон відповідачем не заперечуються та підтверджуються актом перевірки.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції було досліджено співвідношення між документальним підтвердженням права позивача на податковий кредит, формування валових витрат та обставинами реального здійснення господарських операцій, за наслідками аналізу якого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 року у справі № 804/5350/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:Т.І. Ясенова

Суддя:О.В. Головко

Суддя:А.В. Суховаров