Постанова № 46478192, 09.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 липня 2015 року № 826/8215/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю “НАДАЛ ГРУП”

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві

про

визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “НАДАЛ ГРУП” звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25.03.2015 р. № 4880/10/26-50-15-01-10, згідно якого ТОВ “НАДАЛ ГРУП” було відмовлено у прийнятті його податкової декларації з податку на додану вартість з додатком № 5 за січень 2015 року.

2. Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийняти податкову декларацію ТОВ “НАДАЛ ГРУП” (код ЄДРПОУ 39499264) з податку на додану вартість за січень 2015 року з додатком № 5, датою її фактичного отримання, тобто 24.03.2015 р.

3. Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві відобразити задекларовані ТОВ “НАДАЛ ГРУП” (код ЄДРПОУ 39499264) показники (дані) у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року з додатком № 5, в електронних базах даних податкової звітності ДПІ, у тому числі інтегрованих картках ТОВ “НАДАЛ ГРУП” (код 39499264).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2015 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 24.06.2015 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача в судовому засіданні зазначив, що відповідачем відмовлено позивачу у прийнятті податкової декларації за січень 2015 року, що є протиправним, оскільки у вказаній податковій декларації позивач вказав усі обов’язкові реквізити. Більше того, у рішенні щодо відмови у прийнятті податкової звітності, відповідачем у порушення вимог п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України не зазначені причини такої відмови.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.06.2015 р. позов не визнав, вважав його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, надав суду письмові заперечення проти позову, просив у задоволенні позову відмовити з огляду на те, що на момент подання декларації з податку на додану вартість позивач мав стан 9 направлено повідомлення на встановлення місцезнаходження.

Сторони у судовому засіданні 24.06.2015 заявили усне клопотання про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження, з огляду на що та відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “НАДАЛ ГРУП” зареєстровано Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією та перебуває на обліку у ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.

24.03.2015 р. ТОВ “НАДАЛ ГРУП” подало до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з ПДВ за січень 2015 року, що підтверджується електронним звітом податкової інспекції із зазначенням дати отримання (квитанцією № 2).

25.03.2015 р. на адресу позивача надійшов лист від відповідача № 4880/10/26-50-15-01-10 від 25.03.2015 р., в якому зазначено, що податкова декларація ТОВ “НАДАЛ ГРУП” за січень 2015 року вважається не поданою.

Вважаючи відмову відповідача у прийнятті податкової декларації за січень 2015 року протиправною, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити дії.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 статті 203 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 46.5 статті 46 та пунктом 48.1 статті 48 Податкового кодексу України, податкова декларація складається за формою, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Під обов`язковими реквізитами в силу приписів пункту 48.2 статті 48 Податкового кодексу України розуміється інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Відповідно до п.48.3 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

В окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (пункт 48.4 статті 48 Податкового кодексу України).

Передбачений статтею 48 Податкового кодексу України перелік обов`язкових реквізитів декларації є вичерпним.

Наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 р. № 966, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2014 р. за N 1267/26044 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» затверджено форму та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Визначена вказаним нормативно-правовим актом форма декларації містить у собі усі визначені пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України обов`язкові реквізити, а також передбачає заповнення такого додаткового реквізиту як місцезнаходження (місце проживання) платника податків – рядок 6 “податкова адреса платника податків”.

Відповідно до підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Згідно з приписами пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (пункт 49.10 статті 49 Податкового кодексу України).

Цією ж статтею передбачено, що у випадку подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Враховуючи, що спірні правовідносини, що є предметом розгляду, стосуються питання правомірності відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації позивача з податку на додану вартість за січень 2015 року, вирішення даного публічно - правового спору пов`язується з оцінкою цього документа в частині відповідності порядку його заповнення вимогам чинного податкового законодавства.

Як встановлено судом, податкова декларація позивача з податку на додану вартість за січень 2015 року складена за формою, що затверджена наказом Міністерства фінансів України 23.09.2014 р. № 966.

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Статтею 1 Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV (надалі - Закон № 755-IV) визначено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Статтею 17 Закону № 755-IV визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Частиною 1 статті 18 Закону № 755-IV відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Так, в рядку 6 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року зазначену податкову адресу: м. Київ, провулок Охтирський, буд. 7, що відповідає адресі, визначеній у Виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ “НАДАЛ ГРУП”.

Між тим, в обґрунтування правомірності своїх дій, відповідач зазначив, що підставою для відмови у прийнятті спірної декларації стало те, що на момент подання податкової декларації з податку на додану вартість позивач мав стан 9 направлено повідомлення на встановлення місцезнаходження.

Однак, доказів встановлення відсутності позивача за його місцезнаходженням, зокрема, направлення повідомлення про відсутність платника за місцезнаходженням державному реєстратору, відповідачем суду не надано.

Крім того, суд зазначає, що встановлення факту відсутності юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням може мати значення для внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вирішення питання про припинення цієї юридичної особи, анулювання реєстрації платника ПДВ тощо. Водночас незнаходження юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням не є перешкодою для подання до податкового органу податкових декларацій, інших звітних документів, обов'язковість подання яких передбачена законом, і не може бути передумовою для невизнання податкової декларації платника.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в силу приписів статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації перевірці підлягають виключно реквізити, що передбачені пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, і лише заповнення платником податків реквізитів декларації з порушенням вимог цих підпунктів є підставою для відмови у прийнятті декларації.

Враховуючи, що під час перевірки поданої Товариством з обмеженою відповідальністю “НАДАЛ ГРУП” податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року відповідачем не було виявлено жодних порушень при заповненні всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, суд дійшов висновку, що відмова ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві у прийнятті вказаної декларації є протиправною та такою, що не ґрунтується на вимогах чинного податкового законодавства України.

Так, місцезнаходження позивача підтверджується наявними у матеріалах справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.04.2015 р. та 30.06.2015 р., а також договором оренди нежитлового приміщення від 19.11.2014 р. № 20/14-10.

Доказів наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб – підприємців запису про непідтвердження відомостей ТОВ «НАДАЛ ГРУП» щодо його місцезнаходження відповідачем суду не надано, а матеріали справи не містять.

Отже, твердження відповідача про недостовірність обов’язкового реквізиту – місцезнаходження платника податків спростовується матеріалами справи, а, отже, є необґрунтованим.

Суд звертає увагу відповідача, що згідно п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України, разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що зазначення причини відмови у прийнятті декларації є прямим обов’язком податкового органу.

Натомість, як встановлено судом, підстави прийняття рішення про відмову у прийнятті податкової звітності за січень 2015 року лист ДПІ у Голосіївському районі ДФС у м. Києві від 25.03.2015 р. № 4880/10/26-50-15-01-10, - не містить.

Зважаючи на викладене вище, рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25.03.2015 р. № 4880/10/26-50-15-01-10, згідно якого ТОВ “НАДАЛ ГРУП” було відмовлено у прийнятті його податкової декларації з податку на додану вартість з додатком № 5 за січень 2015 року є протиправним.

Відповідно до пункту 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що у ході судового розгляду справи представником відповідача не надано суду жодних належних та допустимих доказів, що свідчать про наявність законодавчо визначених підстав для неприйняття поданої Товариством з обмеженою відповідальністю “НАДАЛ ГРУП” податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Таким чином, задоволення судом позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо відмови у прийнятті ТОВ “НАДАЛ ГРКП” податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року означає, що відповідне рішення податкового органу не створило жодних правових наслідків для платника податків, а його податкова декларація вважається поданою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку встановлення порушення прав позивача, суд повинен задовольнити позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не надано достатніх доказів, які свідчать, що відмова у прийнятті податкової декларації за січень 2015 року здійсненна в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач довів обставини в обґрунтування своїх вимог, в зв’язку з чим, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “НАДАЛ ГРУП” задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25.03.2015 р. № 4880/10/26-50-15-01-10, згідно якого ТОВ “НАДАЛ ГРУП” було відмовлено у прийнятті його податкової декларації з податку на додану вартість з додатком № 5 за січень 2015 року.

3. Вважати податкову декларацію за січень 2015 року з додатком № 5 такою, що подана ТОВ “НАДАЛ ГРУП” (код ЄДРПОУ 39499264) в день її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві 24 березня 2015 року.

4. Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві відобразити задекларовані ТОВ “НАДАЛ ГРУП” (код ЄДРПОУ 39499264) показники (дані) у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року з додатком № 5, в електронних базах даних податкової звітності ДПІ, у тому числі інтегрованих картках ТОВ “НАДАЛ ГРУП” (код 39499264).

5. Судові витрати у розмірі 73,08 грн. присудити на корить Товариства з обмеженою відповідальністю “НАДАЛ ГРУП” за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук