Постанова № 46478101, 09.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 липня 2015 року 12:50 № 826/8570/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі: Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області

до

3-тя особа

Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві

Товариство з обмеженою відповідальністю «Брігус»

про

скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі: Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (надалі – позивач або Інспекція) з позовом до Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві (надалі – відповідач або Відділ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Брігус» (надалі – третя особа або ТОВ «Брігус») про скасування постанови державного виконавця Гудзь Р.В. органу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві від 22.12.2014 року у виконавчому провадженні ВП №40946240 (з урахуванням уточненої позовної заяви).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2015 року відкрито провадження в адміністративній справі, залучено до участі у справі третю особу, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувана постанова, якою повернуто виконавчий документ стягувачеві, винесена Відділом необґрунтовано, оскільки державним виконавцем у межах виконавчого провадження №40946240 не у повному обсязі вжито заходів зі стягнення з боржника коштів, а саме: останнім не було здійснено виїзд на об’єкт будівництва, щодо якого було винесено постанову, якою на боржника накладено стягнення за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, та не було вжито заходів щодо накладення арешту на майно боржника. Крім того, останнім наголошено, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві датована 22.12.2014 року, а відправлена на адресу стягувача (позивача) лише 23.04.2015 року.

У судове засідання 30.06.2015 року з’явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у вказаному судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши на правомірність оскаржуваної постанови, прийнятої у межах та на підставі наявних у відповідача повноважень.

Третя особа явку свого представника у судове засідання не забезпечила, хоча, у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду. Про причини неявки у дане судове засідання третя особа суду не повідомляла, клопотань чи заяв про розгляд справи без участі її представника або про відкладення судового засідання не заявляла.

З огляду на викладене, суд у судовому засіданні 30.06.2015 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленої третьої особи та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

При цьому, 03.07.2015 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшли витребувані копії матеріалів виконавчого провадження №40946240.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області винесено постанову №З-1909/1 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 19.09.2013 року, якою на підставі виявлення під час перевірки факту не забезпечення замовником будівництва ТОВ «Брігус» під час виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлової будівлі під житловий будинок з облаштуванням 69 квартир здійснення технічного нагляду за будівництвом по вул. Лісова, 24 та вул. Щолківська, 16 в м. Бровари Київської області постановлено визнати ТОВ «Брігус» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накласти штраф у сумі 41 292,00 грн.

В свою чергу, головним державним виконавцем Відділу за результатами розгляду заяви про примусове виконання постанови №З-1909/1, виданої 19.09.2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про стягнення з ТОВ «Брігус» на користь державного бюджету коштів у розмірі 41 292,00 грн., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.11.2013 року (ВП №40946240).

Водночас, постановою державного виконавця Гудзь Р.В. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 22.12.2014 року у зв’язку з вжитими державним виконавцем заходами по зведеному виконавчому провадженню з’ясовано, що згідно повідомлення УДАІ ГУМВС України у м. Києві транспортних засобів за боржником не зареєстровано, згідно повідомлення Інспекції державного технічного нагляду майна за боржником не зареєстровано, згідно повідомлення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку серед власників, які володіють значними пакетами акцій емітентів відсутні, згідно повідомлень банківських установ кошти на рахунках боржника відсутні, згідно відповіді Держагенства України земельні ділянки не зареєстровані, а виходом державного виконавця за адресою боржника ні боржника, ні майно, належне йому на праві власності, розшукано не було, постановлено виконавчий документ – постанову №З-1909/1, виданої 19.09.2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про стягнення з ТОВ «Брігус» на користь державного бюджету коштів у розмірі 41 292,00 грн., – повернути стягувачу.

Вважаючи постанову від 22.12.2014 року у виконавчому провадженні №40946240 необґрунтованою, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, яким врегульовано умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (надалі – Закон №606).

Відповідно до ст. 1 Закону №606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі – рішення).

Частиною 1 ст. 6 Закону №606 визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Разом з тим, приписами ч. 1 ст. 11 Закону №606 зазначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; 4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; 5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна; 8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення; 9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа; 10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; 12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку; 15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення; 16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження; 18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; 19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

З огляду на наведені вище положення Закону №606, права державного виконавця при примусовому виконанні рішення не є вичерпними.

Так, представник позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог, зокрема, вказує, що державним виконавцем у межах виконавчого провадження №40946240 не у повному обсязі вжито заходів зі стягнення з боржника коштів, оскільки останнім не було здійснено виїзд на об’єкт будівництва, щодо якого було винесено постанову, якою на боржника накладено стягнення за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, та не було вжито заходів щодо накладення арешту на майно боржника.

Приписами ст. 32 Закону №606 передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

При цьому, державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит державного виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває в них, та майно чи кошти, які вони мають передати боржнику (ч. 1 ст. 55 Закону №606).

У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення чи земельну ділянку державний виконавець подає запит до відповідних місцевих органів, що здійснюють реєстрацію та облік майна, про належність такого майна боржнику на праві власності, а також перевіряє, чи не перебуває це майно під арештом (ч. 3 ст. 63 Закону №606).

Водночас, на виконання положень Закону №606 наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (надалі – Інструкція №512/5), яка визначає окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі – рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до п. 1.5 Інструкції №512/5, під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Запит державного виконавця про надання необхідної інформації для здійснення виконавчих дій повинен бути вмотивованим та встановлювати обґрунтований строк для надання інформації (п. 1.10 Інструкції №512/5).

При проведенні перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, у постанові про проведення перевірки обов'язково зазначаються обставини, які обумовили проведення перевірки (письмове клопотання стягувача, відповіді на запити державного виконавця тощо), адреса, за якою слід здійснити перевірку, а також інші необхідні відомості, які можуть сприяти перевірці (пп. 3.5.2 п. 3.5 Інструкції №512/5).

Крім того, у силу п. 7.2 Інструкції №512/5, при виконанні в примусовому порядку виконавчих документів про стягнення сум коштів, що перевищують три мінімальні розміри заробітної плати, державний виконавець у першу чергу перевіряє наявність коштів на рахунках боржника шляхом направлення відповідних запитів, а також перевіряє майновий стан боржника.

Таким чином, враховуючи вищенаведені правові норми вбачається, що державний виконавець з метою примусового виконання рішення, в першу чергу, зобов’язаний перевірити майновий стан божника, а саме: наявність в останнього коштів та майна, за рахунок якого погашається наявна у боржника заборгованість. Дане завдання державний виконавець реалізує, у тому числі, шляхом направлення відповідних запитів.

У відповідності до наявних у матеріалах справи копій матеріалів вищезазначеного виконавчого провадження, державним виконавцем при примусовому виконанні постанови №З-1909/1, виданої 19.09.2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про стягнення з ТОВ «Брігус» на користь державного бюджету коштів у розмірі 41 292,00 грн., на адресу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державного агентство земельних ресурсів, Голови державного комітету з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, Голови Державіаслужби України, Державної інспекції сільського господарства, Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та УДАІ м. Києва направлено запит державного виконавця від 28.11.2013 року №782/18, в якому останній просив надати до Відділу письмову інформацію про наявність або відсутність майна, що зареєстроване за ТОВ «Брігус», у відповідь на які державним виконавцем отримано відповіді про відсутність інформації щодо реєстрації прав ТОВ «Брігус» на відповідне майно.

Також, у матеріалах справи містяться копії листів від Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Траст-капітал», Публічного акціонерного товариства «Банк Альянс», Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк», Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», згідно яких Відділ повідомлено про відсутність коштів на рахунках для виконання постанови, а згідно акту державного виконавця від 18.12.2014 року, встановлено, що за адресою м. Київ, вул. Жукова, 26-А боржника та майна, належного йому, не розшукано.

Водночас, суд звертає увагу на наступне.

У відповідності до ч.ч. 1 та 2 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV, систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі – органи державної реєстрації прав), а держателем Державного реєстру прав, який, згідно ч. 1 ст. 10 Закону №1952, містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав.

Таким чином, з метою реалізації державним виконавцем покладеного на нього обов’язку щодо вжиття передбачених Законом №606 та Інструкцією №512/5 заходів примусового виконання постанови №З-1909/1, виданої 19.09.2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про стягнення з ТОВ «Брігус» на користь державного бюджету коштів у розмірі 41 292,00 грн., в останнього є законодавчо обумовлений обов’язок направлення запитів, у тому числі, до органів державної реєстрації прав, утворених Міністерством юстиції України, що, як вбачається з матеріалів вказаного виконавчого провадження, зроблено не було, а, відтак, вказані дії спричинили до необґрунтованого висновку про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, що і слугувало підставою для винесення оскаржуваної постанови.

При цьому, суд вважає необґрунтованими твердження представника позивача про необхідність скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 22.12.2014 року з підстави направлення останньої на адресу стягувача (позивача) лише 23.04.2015 року, оскільки вказана обставина у даній справі сама по собі не є підставою для її скасування, а свідчить лише про порушення відповідачем строків її направлення.

Отже, враховуючи встановлені під час судового розгляду даної справи обставини щодо неповного з’ясування відповідачем факту відсутності/наявності у ТОВ «Брігус» (боржника у виконавчому провадженні) майна, на яке може бути звернуто стягнення під час примусового виконання рішення (у тому числі, майна, щодо якого було винесено постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області), суд дійшов висновку, що Відділом передчасно винесено оскаржувану постанову, а, відтак, постанова Відділу про повернення виконавчого документа стягувачеві від 22.12.2014 року у ВП №40946240 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття останніх.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві про повернення виконавчого документа стягувачеві від 22.12.2014 року у виконавчому провадженні №40946240.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок